Розповсюдженню майже кожної великої епідемії сприяють так звані суперпоширювачі, тобто інфіковані люди, які заражають дуже велику кількість оточуючих.
Звісно, що вони не роблять це навмисно, але при цьому їхній внесок у поширенні епідемій – помітний.
Не став винятком і нинішній випадок спалаху вірусної хвороби Covid-19, осередком якої стало китайське місто Ухань.
Британець Стів Уолш, який відвідав Сінгапур, як вважається, заразив п’ятьох британців, п’ятьох французів і, ймовірно, одного жителя іспанського острова Мальорка.
Станом на 3 березня від коронавірусу померли вже понад 3 тисячі людей. Захворіли 89,5 тисяч.
Хто такі суперпоширювачі?
Це досить розмитий термін, у нього немає чіткого наукового визначення. По суті, він означає, що людина заражає більше людей, ніж зазвичай.
В середньому, за статистикою, носій інфекції заражає коронавірусом двох-трьох людей.
Але це середній показник. Бувають випадки, що інфіковані нікому не передають інфекцію, або навпаки – заражають набагато більше людей.
Скількох людей здатний заразити суперпоширювач?
Якщо коротко, то дуже багатьох. І це серйозно впливає на динаміку зростання епідемії.
У 2015 році під час епідемії, яку викликав коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому (Mers), один хворий заразив 82 людини.
А під час епідемії Еболи в Африці джерелом більшості випадків зараження (61%) стала невелика група хворих (3%).
“Після одного лише похорону в червні 2014 року інфекцію підхопили понад 100 осіб, які потім почали заражати інших людей”, – зазначає доктор Наталі Макдермотт з Кінгз-коледжу Лондона.
Чому люди стають суперпоширювачами?
Дехто контактує з великою кількістю людей – наприклад, через їхню роботу або умови проживання. Тому вони активно поширюють інфекцію, іноді навіть не підозрюючи про це, оскільки спочатку у них не було симптомів.
“Зазвичай це властиво дітям, тому в якості запобіжного варто закривати школи на карантин”, – вважає доктор Джон Едмундс з Лондонської школи гігієни і тропічної медицини.
“У поширенні ВІЛ велику роль зіграли секс-працівники”, – розповів професор Марк Вулхаус з Единбурзького університету.
Є так звані суперпоширювачі, тобто ті, хто виробляє і виділяє вірус у надзвичайно великій кількості. Відповідно, у людей, які контактують з ними, більше шансів захворіти.
Під час епідемії атипової пневмонії (SARS) величезна кількість людей заразилася у лікарнях.
Причина в тому, що пацієнти, стан яких був найважчий, були і найбільш заразними, а в лікарнях з такими хворими контактувала велика кількість медиків.
Як вони впливають на поширення епідемії?
“На самому початку спалаху вони можуть істотно вплинути на її зростання, коли вірус намагається охопити максимальну кількість людей”, – пояснює Джон Едмундс.
Джерелом нових інфекцій, включно з коронавірусами, є тварини.
Коли заражається перша людина, вона може перехворіти, не заразивши більше нікого або заразивши невелику кількість людей, але це не перетворюється на епідемію.
Але якщо заражається суперпоширювач, то спалах відразу ж отримує сильний імпульс. Те ж саме відбувається, коли інфекція потрапляє до країни, де її до цього не було.
“Якщо кілька суперпоширювачів опиняються близько один від одного, придушити спалах буде вкрай непросто”, – говорить Макдермотт.
Як зупинити епідемію, якщо вірус розносять суперпоширювачі?
Супер поширення коронавірусів не є чимось незвичайним. Ця ситуація не відрізняється від стандартної практики боротьби із захворюваннями.
В даний час ми повністю залежимо від того, як швидко вдасться виявити тих, хто вже заразився і тих, з ким вони контактували.
“Тому це вимагає особливої уваги – не можна допускати помилок, не можна не виявляти суперпоширювачів “, – говорить професор Вулхаус.
Чи є в цьому вина суперпоширювачів?
Історично склалася тенденція до демонізації суперпоширювачів хвороб.
Кухарка-ірландка Мері Меллон (1869-1938), прозвана “тифозною Мері”, ненавмисно заразила багатьох людей у США черевним тифом. Вона продовжувала працювати, коли у неї не було симптомів хвороби. У підсумку вона десятки років провела у вигнанні чи карантині.
Насправді провини хворого в цьому немає. “Необхідно дуже обережно підбирати слова, – каже Наталі Макдермотт. – Вони не зробили нічого поганого. Вони заразилися, і їх провини в цьому немає. Ймовірно, вони налякані, і їм потрібні турбота і увага”.
За матеріалами ВВС-Ukraine. Автор. Джеймс Галлахер