У соціальних мережах і месенджерах поширюється відео, на якому нібито демонструють, що на поверхні медичної маски рухаються маленькі темні хробаки. В якості експерименту автор поміщає розгорнуту маску над склянкою з гарячою водою і знімає на камеру мобільного телефону, як «хробаки» через деякий час стають видимими.
Саме відео цілком реально, але твердження про «хробаків» – глибока помилка, пов’язана з незнанням фізики. Насправді автор відео, найімовірніше, відобразив на камеру момент, як легкі тканинні волокна – наприклад, від вовняних виробів – «ворушаться» на поверхні маски під дією повітряних потоків (може, навіть від дихання автора).
Це також можуть бути частинки синтетичного матеріалу іншого кольору від інших виробів, які вироблялися на тому ж заводі (тут варто зазначити, що дрібні частинки тканини можна виявити майже на будь-який нестерильного гігієнічної продукції). Ролики з «черв’яками в масках» є модифікованою версією конспірологічної теорії про наностинки, «що проникають у мозок людини через носоглотку і завдають йому «непоправної шкоди»».
Прабатьками «черв’яків» у світі фейків і дезінформації стали наночастинки. Першим їх «носієм» була оголошена стерильна ватяна паличка, яка по всьому світу використовується для взяття мазка з носа і / або горла в рамках ПЛР-аналізу на коронавірус. Відповідне «відео-доказ» з’явилося в мережі на початку січня 2021 року.
Автор ролика за допомогою пінцета нібито відокремлює від палички якісь наночастинки, стверджує, що вони «живі», аналогічні тим, що «вийшли» з її тіла, і являють собою «нитки Моргеллонів».
Фактчекери з різних країн світу – France 24, Reuters, Full Fact, AP News – вже неодноразово спростували цю бездоказову теорію, наведемо їх основні аргументи.
Наночастинки – частинка речовини, граничний розмір якої становить 100 нанометрів (нанометр – одна мільйонна частка міліметра). Наночастинку не можна побачити неозброєним оком. Потрібно відзначити, що деякі виробники дійсно використовували нанотехнології для створення продуктів, що діагностують і захищають від коронавируса. У списку розробок можна знайти і тест-системи, і захисні маски. Проте, такі вироби не знайшли широкого вжитку в більшості країн.
Волокна тканини, які помилково приймають за наночастинки або хробаків, дійсно можуть справляти враження руху. Їх «рух» можуть провокувати, як фактори навколишнього середовища (наприклад, дихання або протяг), так і електростатичні сили. Завдяки статичній електриці тканинні волокна можуть «липнути» до інших матеріалів. За даними вчених, поліестер (різновид синтетики, яку використовують для виробництва тих же ватних паличок) демонструє більш високий рівень статичного заряду в порівнянні з натуральними волокнами.