У період 29 червня – 14 липня польський інформаційний простір містив широку меморіальну хвилю навколо Волинської трагедії, але антиукраїнська активність не була просто її синонімом. Вона формувалася через конкретні переходи: від відповідальності ОУН/УПА – до колективної відповідальності українців; від критики історичної політики України – до вимог обмежити підтримку, міграцію, проживання та громадянство; від вшанування жертв – до тез про сучасну українську загрозу, “українізацію Польщі” й необхідність “лояльності” всіх українців.
Найпослідовнішу інфраструктуру створила “Конфедерація польської корони”. Її діяльність складалася щонайменше з чотирьох взаємопов’язаних рівнів:
- раннє формулювання політичної програми Гжегожем Брауном у Кендзежині-Козьле 27 червня;
- цифрова кампанія “П’ятірка для України”, запущена 30 червня і найактивніше тиражована 1–2 та 6 липня;
- мережа регіональних заходів і партійних анонсів у Кракові, Щецині, Лодзі, Гдині, Пйотркуві-Трибунальському, Варшаві й Кельцях;
- післяподієве нарізання відео, конфліктні ролики, повторення програмних вимог і в окремих випадках російське підхоплення.
Середовище “Конфедерації свободи і незалежності” / Nowa Nadzieja / Ruch Narodowy діяло паралельно. Його основними проявами були нічна партійна мобілізація понад 200 активістів у Домоставі, участь Ruch Narodowy і Młodzież Wszechpolska в регіональних маршах, окрема лінія компенсацій і репарацій, а також міжпартійний марш у Торуні. Це середовище не слід змішувати з KKP: партії й осередки співпрацювали на окремих подіях, але мали різні кампанії та власних лідерів поширення.
Найвиразніші підтверджені інциденти періоду:
- Польськомовний X: у межах 29 червня – 14 липня підтверджено 1 114 унікальних дописів і 6 230 777 видимих переглядів. Пік обсягу припав на 13 липня – 149 дописів за польським часом. Із 1 112 текстових дописів антиукраїнські становили 79,23% за кількістю, але 43,11% за переглядами; контрпозиції – відповідно 12,50% і 41,46%. Отже, кількісна перевага антиукраїнського сегмента не перетворилася на співмірну перевагу за видимістю.
- Краків, 5 липня: близько 400 учасників; організатор KKP, співорганізатор Wataha Krakowskiej Wadery; радикальні промови, зокрема називання українця “смертельним ворогом”; 227 релевантних публікацій у 145 джерелах і щонайменше 744 958 видимих переглядів у міжплатформному корпусі; кадри наступного дня використало російське телебачення.
- “П’ятірка для України”: 118 публікацій суворо визначеного повного ядра, 117 адрес публікацій, 28 точних текстів і 85 назв джерел; вимоги припинити підтримку доповнені “антибандерівською декларацією лояльності” для всіх українців і переглядом їхніх статусів.
- Домостава, 11 липня: понад 200 партійних активістів на окремій нічній акції; великий цифровий пік забезпечили насамперед дописи Славоміра Ментзена; водночас найпопулярніші меморіальні відео не можна автоматично вважати антиукраїнськими.
- Варшава, 12 липня: самостійний партійний марш KKP; після нього найбільшу увагу отримали не лише матеріали про ходу, а конфліктний ролик із непідтвердженою національністю чоловіка та відео Брауна з вимогою репарацій.
- Торунь, 12 липня: близько 150 учасників; спільний вузол KKP, Nowa Nadzieja, Ruch Narodowy, PiS і націоналістичних організацій; зафіксовані гасла “Смерть ворогам батьківщини” та “Знайдеться кийок на бандерівську пику”.
- Гданськ / Конференція з відновлення України: антиукраїнську кампанію будували не лише навколо протесту, а й через фрейми про “українізацію”, нібито привілеї українцям, припинення допомоги, недопуск України до ЄС та депортації. Окремо виявлено радикалізацію бюджетної претензії непідтвердженою формулою “Смерть ляхам”.
- Європарламент, 7-8 липня: 433 польські та 530 іншомовних розміщень; розрив Евою Зайончковською-Гернік паперового прапора УПА став головним конкретним візуальним вузлом міжнародного сегмента. Паралельно формулу “висловив жаль” спотворювали до твердження, нібито Європарламент назвав Україну “фашистською державою”.
- Зовнішні вкиди: окремо зафіксовано “документи ФСБ” і відео “Matryoshka”, плакати з Бандерою, діпфейк Карася, фейк про депортацію 50 тис. українців, мережевий кластер Паніної та синхронне поширення доповіді Мірошника. Для більшості цих сюжетів польське органічне підхоплення або значний ефект не підтверджені.
Російське підхоплення було вторинним щодо польського походження основних кампаній, але не обмежувалося повторним використанням маршів. Воно включало самостійні фейки, підроблені відео, псевдоархівні “докази” та багатомовну синдикацію. Окрема справа ABW підтвердила існування оплачуваної з РФ мережі впливу серед українських біженців, однак доказів її зв’язку з досліджуваними маршами або прямого російського управління партійними кампаніями не встановлено.
Контрнаративи та деескалація
Контрвимір присутній у польському полі. Голова МЗС Польщі Радослав Сікорський іронічно «дякує» президентам Польщі та України за “problem, który sami stworzyli” (проблему, яку самі створили). Колишній президент Броніслав Коморовський зауважує: “nie oczekuję, że Ukraina potępi UPA jako całość, bo UPA ma też swoje bohaterskie fragmenty” (не очікую, що Україна засудить УПА в цілому, бо має вона й героїчні сторінки). Окремі дописи засуджують інструменталізацію антисемітизму й закликають до примирення.
Пояснення й ефект: цей сегмент – меншість корпусу, але з помітними дослівними групами; він урівноважує картину й доводить, що польський дискурс неоднорідний.
Механізми поширення та межі атрибуції
У польському полі переважає органічна ампліфікація навколо реальних подій і заяв; ознак скоординованого неавтентичного поширення (CIB) за наявними даними не встановлено, а однаковість формул пояснюється спільною політичною позицією. Іншомовний і мережевий шар працює через синдикацію й локалізацію одного тексту багатьма мовами, підсилену вірусним офлайн-актом як візуальним «доказом», і через бандлінг теми з непов’язаним анти-українським негативом. Ланцюг спотворення – “жаль – засудив – фашистська держава” – фіксується як послідовне семантичне посилення. Технічні мітки джерел є підставою для перевірки, але не замінюють її.
Підсумкова оцінка
За період 4-9 липня центральним вузлом стала резолюція ЄП, довкола якої польський інфопростір вів масштабну й переважно органічну дискусію, а проросійська мережа перепаковувала стриманий акт у різкіші рамки для іншомовних аудиторій. Супутні інциденти розподілилися між польською органікою (заяви Міллера, львівський “Rok Szuchewycza”, антисемітський мотив, контрлінія) і зовнішнім мережевим шаром (некрополіс і “архіви ФСБ”, колонка Паніної, вкид “плакати з Бандерою”. Найсильніший внутрішній драйвер – самостійна польська політична динаміка; ефект мережі – широке багатомовне засівання, а не глибока органічна віддача. Остаточну кількісну карту буде доповнено після добірного прогону за 11 липня.