Російські офіційні джерела, державні медіа, регіональні канали та мережі веб-ресурсів останнім часом актувізувалися у формуванні образу України як держави, що нібито свідомо атакує цивільне населення. У центрі уваги були повідомлення про удари безпілотниками по прикордонних і південних регіонах рф, цивільні жертви, реакції міжнародних організацій та подальше політичне тлумачення цих подій. Далі у дослідженні – виявлені нові інфомаційні інциденти.
ДОСЛІДЖЕННЯ
Масив даних і методологічні застереження
Початковий масив містив 188 записів за період від 5 до 12 серпня 2026 року. З них 149 були публікаціями Telegram, 36 – матеріалами веб-сайтів і три – відео TikTok. Усі записи російськомовні. За нормалізованим текстом визначено 124 унікальні тексти; різниця відображає повторне розміщення, дзеркала та дослівні передруки.
За країною джерела 146 записів система віднесла до рф, 15 – до тимчасово окупованих територій України, десять – до України, чотири – до Білорусі. Решта припадала на поодинокі джерела з інших країн або записи без визначеної географії. Поля про державну афіліацію заповнені лише для 17 матеріалів, тому відсутність позначки не означає незалежність джерела.
Метрики наявні нерівномірно: перегляди, реакції, коментарі та залученість заповнені для 152 записів, дані про репости відсутні повністю. Сума доступних переглядів становить близько 405 тис., реакцій – 6,6 тис., коментарів – 132. Ці числа включають повторні публікації та не є унікальним охопленням.
Вибірка сформована тематичним пошуком і не містить усіх повідомлень про перебіг війни. Вона непропорційно представлена регіональними Telegram-каналами Бєлгородської області. Кількість записів показує інтенсивність ретрансляції у відібраному масиві, а не частку аудиторії, що повірила повідомленню.
| Показник | Значення |
| Усього записів | 188 |
| Унікальні нормалізовані тексти | 124 |
| Telegram | 149 |
| Веб-сайти | 36 |
| TikTok | 3 |
| Доступні перегляди | близько 405 тис., із дублікатами |
Загальна динаміка й тематична структура
Найбільше матеріалів припало на 11 серпня – 45 записів, 12 серпня – 38, 6 серпня – 34. Сплески були спричинені не одним загальнонаціональним повідомленням, а серіями оперативних зведень про атаки безпілотників та їх синхронним копіюванням регіональними каналами.
Бєлгородська область згадувалася у 125 записах. 34 матеріали були пов’язані з ударом безпілотника по пляжу в Архипо-Осипівці, 21 – із переказом The Sunday Times про стратегічний ефект українських атак, 18 – з повідомленням про реакцію генерального секретаря ООН. 72 записи містили маркери “тероризму”, “київського режиму”, “бойовиків” або навмисної атаки.
Оперативні повідомлення регіональної влади часто містили лише місце, тип пошкодження та попередню інформацію про постраждалих. Під час наступної ретрансляції до них додавали політичні означення, узагальнення про “терористичну сутність” України та тези про необхідність відповіді. Так фактологічне ядро обростало інтерпретацією, якої не можна було довести самим повідомленням.
Корпус майже не містив симетричного контексту про російські удари по цивільних в Україні. Це не робить кожне повідомлення неправдивим, але формує вибіркову картину, в якій російські цивільні є єдиними жертвами, Україна – єдиним агресором, а повномасштабне вторгнення рф зникає з причинного ланцюга.
| Період | Тригер | Функція |
| 5-6 серпня | Наслідки удару по пляжу; повідомлення про атаки у Бєлгородській області | Закріплення рамки навмисного терору проти цивільних. |
| 6-7 серпня | Реакція генерального секретаря ООН | Зовнішня легітимація російської інтерпретації. |
| 9 серпня | Переказ The Sunday Times | Подання українських ударів як неефективних і вигідних Кремлю. |
| 11-12 серпня | Нові повідомлення про загиблих і постраждалих | Масова регіональна ретрансляція та накопичення емоційного ефекту. |
Ключові інформаційні інциденти
Інцидент 1. Архипо-Осипівка: від падіння безпілотника до тези про навмисний удар по пляжу.
3 серпня на переповнений пляж у Краснодарському краї впав і вибухнув безпілотник, унаслідок чого, за повідомленнями російської влади, загинули й були поранені цивільні, зокрема діти. Відео з місця події та сам масштаб трагедії стали сильним емоційним артефактом для наступної хвилі.
Незалежні повідомлення підтверджували факт падіння апарата й цивільні жертви, але не встановлювали, що пляж був первинною ціллю. На відео було чути стрілянину, а міжнародні повідомлення вказували на можливе перехоплення або пошкодження безпілотника. Україна не брала на себе відповідальності, а точна ціль залишалася невстановленою. Отже, факт трагедії не дорівнював доказу наміру атакувати відпочивальників.
Російські матеріали системно використовували категоричні формули “атака на пляж”, “план Зеленського бити по мирних жителях”, “агонія Києва” та “український тероризм”. Окремі експерти без перевірюваної доказової бази приписували українському керівництву стратегію навмисного залякування населення рф. Так невизначеність щодо траєкторії, перехоплення й цілі була вилучена з повідомлення.
Інцидент 2. Бєлгородська область: серійні оперативні повідомлення як накопичувальний доказ.
6 серпня регіональний оперативний штаб повідомив про поранення чоловіка, пошкодження автомобілів, будинку та електропостачання внаслідок атак безпілотників. Один і той самий текст упродовж короткого часу поширили десятки офіційних, новинних, тривожних і військово-патріотичних каналів.
11 серпня подібна модель повторилася після повідомлення про виявлення тіла чоловіка в Козинці, який, за версією оперативного штабу, загинув від FPV-безпілотника. Окремо поширювали коротке повідомлення про загиблого цивільного. У частині публікацій дата події ще уточнювалася, але відповідальність і намір уже формулювали категорично.
Висока частота не є незалежним підтвердженням. Більшість каналів відтворювали одне первинне повідомлення, тому десятки публікацій фактично становили одну версію події. Інформаційний ефект полягав у повторюваності: аудиторія бачила безперервну серію ударів, де кожний епізод підсилював загальний образ України як мисливця на цивільних.
Інцидент 3. Апеляція до ООН.
6-7 серпня російські ресурси повідомляли, що генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш “засудив атаки ЗСУ на мирних жителів Росії”. Наведена цитата була ширшою: він висловив занепокоєння ескалацією та засудив повідомлені атаки безпілотників, які призвели до жертв і пошкодження цивільної інфраструктури.
Під час поширення дипломатичну позицію ООН про захист цивільних подавали як підтвердження російської тези про “злочини київського режиму”. До цитати додавали заяви російського представника про нібито системне замовчування українських злочинів. Водночас вилучався послідовний контекст засудження ООН російських атак по українських містах і закликів до деескалації.
Інцидент 4. The Sunday Times і аналогія з німецьким Бліцом.
9 серпня мережа Telegram-каналів і регіональних веб-сайтів поширила текст, за яким британське видання нібито порівняло “теракти київського режиму” з німецькими бомбардуваннями Британії. Матеріал використовував атаки на автобус у Бєлгородській області та пляж як аргумент, що українські удари не послаблюють, а консолідують російське суспільство.
Маніпуляція полягала у редакційному нашаруванні. Оцінка стратегічної неефективності ударів і історична аналогія подавалися разом із російським ярликом “теракти”, створюючи враження, що західне медіа юридично й морально підтвердило кремлівський фрейм. Дослівно однаковий пакет був поширений щонайменше одинадцятьма каналами й сайтами, що свідчить про організовану синдикацію.
Наративи, субнаративи та меседжі
Наратив 1. “Україна є терористичною державою, яка свідомо атакує мирних росіян”.
Він об’єднував різні за обставинами епізоди в єдину модель навмисної поведінки. Цивільні жертви подавалися не як можливий наслідок війни, помилка наведення, робота протиповітряної оборони або падіння уламків, а як бажаний результат української стратегії.
Субнаратив 1.1. “Зеленський наказав бити по пляжах і мирних жителях”. Персоналізація переводила відповідальність від невстановленого оператора й конкретної бойової ситуації безпосередньо до президента України. Це давало простий образ злочинного наміру без необхідності доводити ланцюг командування.
Субнаратив 1.2. “FPV-безпілотники полюють на цивільні автомобілі”. Оперативні повідомлення про пошкоджені машини й поранених використовувалися для формування образу систематичного переслідування некомбатантів. Для такого висновку потрібні дані про ідентифікацію цілі, відео повного польоту та повторювану модель вибору цивільних об’єктів, яких корпус не містив.
Наратив 2. “Захід став співучасником українського тероризму”. Відсутність негайного міжнародного засудження або військова підтримка України трактувалися як схвалення ударів по цивільних. Реакцію ООН використовували як доказ того, що навіть міжнародні структури нібито визнали правоту Москви.
Наратив 3. “Українські удари неефективні та лише зміцнюють Путіна”.
Переказ The Sunday Times виконував дві функції: деморалізував українську аудиторію та переконував російську, що втрати не послаблюють режим, а консолідують суспільство. Стратегічний меседж – припинити далекобійні удари як безрезультатні й політично шкідливі.
Наратив 4. “Російська відплата законна й неминуча”.
У частині матеріалів після опису цивільної шкоди з’являлася теза, що рф “у відповідь” б’є по центрах ухвалення рішень, командних пунктах і підприємствах. Через таку послідовність будь-який подальший російський удар подавався як оборонна реакція, а не окрема дія, що має оцінюватися за власною ціллю, пропорційністю та наслідками.
Основний поведінковий меседж був подвійним. Для зовнішньої й української аудиторії – відмовитися від ударів по території рф і зменшити військову підтримку України. Для російської аудиторії – прийняти продовження війни, підтримати жорсткішу відповідь і консолідуватися навколо влади.
Архітектура поширення та поведінкові ознаки
Поширення мало багаторівневу структуру. Регіональні органи влади й оперативні штаби формували первинне повідомлення. Його впродовж хвилин копіювали канали сповіщень, місцеві медіа, військово-патріотичні ресурси та агрегатори. Далі великі російські медіа додавали загальнонаціональну інтерпретацію, а мережі регіональних веб-сайтів забезпечували повторну індексацію.
Найсильніший несемантичний індикатор – дослівне копіювання в короткому часовому вікні. Повідомлення 6 серпня поширили десятки бєлгородських каналів із мінімальними змінами; два тексти 11 серпня мали по сім тотожних публікацій. Пакет із переказом The Sunday Times повторився в Telegram і на веб-дзеркалах. Це підтверджує узгоджену синдикацію окремих повідомлень.
Проте оперативна синдикація не тотожна координованій неавтентичній поведінці. Частина каналів могла добросовісно ретранслювати офіційне попередження, а спільний текст часто пояснюється одним джерелом. Даних про спільних адміністраторів, фінансування, автоматизацію або приховану власність недостатньо для атрибуції всього корпусу єдиному центру.
Іноземний зв’язок щодо української аудиторії очевидний на рівні російських офіційних і державних акторів. Водночас кваліфікація кожного регіонального каналу має бути об’єктно-специфічною: державне джерело, редакційне дзеркало, локальний агрегатор або незалежний ретранслятор не мають автоматично отримувати однаковий рівень атрибуції.
Маніпулятивні прийоми
Підміна наміру наслідком. Цивільна жертва використовувалася як самодостатній доказ того, що цивільний був обраною ціллю. Не розглядалися перехоплення, технічна несправність, відхилення, близькість військового об’єкта або помилка ідентифікації.
Юридичне маркування до розслідування. Слова “теракт”, “воєнний злочин” і “цілеспрямований удар” з’являлися до встановлення обставин. Емоційна кваліфікація замінювала доказування складу правопорушення.
Множення одного джерела. Десятки копій створювали ілюзію багатьох незалежних підтверджень, хоча походили з одного повідомлення оперативного штабу. Кількість публікацій підміняла кількість доказів.
Запозичений авторитет. ООН і британське видання використовувалися як зовнішні валідатори. Їхні обережніші формулювання поєднували з російськими ярликами, яких першоджерело могло не містити.
Вибірковий контекст. Із поля зору зникали масштаб російських ударів по Україні, початок повномасштабного вторгнення, можливі військові цілі та робота російської протиповітряної оборони. Подія починалася в момент загибелі російського цивільного, що змінювало причинну рамку.
Емоційна інструменталізація дітей і місць відпочинку. Образ пляжу, родин і дітей максимально підвищував моральне обурення. Трагедію використовували не лише для інформування, а й для перенесення колективної вини на Україну та її партнерів.
Оцінка за моделлю “актор – поведінка – зміст – масштаб – ефект”
| Компонент | Оцінка |
| Актор | Офіційні регіональні органи рф, державні й лояльні медіа, військово-патріотичні канали, мережі регіональних сайтів. |
| Поведінка | Швидке дослівне копіювання, кросплатформна синдикація, повторне оформлення одного повідомлення як багатьох новин. |
| Зміст | Категоричне приписування наміру, ярлики “тероризм”, персоналізація відповідальності, вилучення альтернативних пояснень. |
| Масштаб | 188 записів, 124 унікальні тексти, близько 405 тис. доступних переглядів; вибірка обмежена й нерівномірна. |
| Ефект | Потенційне зростання ненависті до українців, підтримки відплатних ударів, недовіри до західної допомоги та спротиву українським далекобійним операціям. |
Змістова маніпуляція та наміроподібна модель дій підтверджуються повторюваним перетворенням невизначених обставин на тезу про свідомий терор. Іноземний зв’язок встановлений для російських офіційних і державних джерел. Поведінкова координація підтверджена на рівні окремих текстових пакетів, але не доводить єдиного прихованого управління всіма 188 записами.
Рівень упевненості у висновку про системне маніпулятивне рефреймування – високий. Рівень упевненості щодо навмисного централізованого запуску кожної хвилі – середній для пакетів із державним первинним джерелом і низький для локальних передруків без додаткових технічних зв’язків.
Сам факт повідомлення про цивільні жертви не є FIMI. Ознаки іноземного інформаційного маніпулювання виникають у поєднанні державного російського зв’язку, повторюваної маніпулятивної рамки, синдикованої поведінки та потенційної шкоди для довіри, безпеки й суспільної дискусії.