Російська пропаганда вкторе реанімувала тему продажу Україною західної зброї на чорному ринку. З цією метою агенти Кремля створили декілька потужних інформаційних інцидентів, які вдалося виявиту під час моніторингу і аналізу, які і були спрямовані на виявлення саме наративів, сюжетів та інформаційних інцидентів, у яких Україну представляли осередком нелегального обігу зброї, а надану партнерами військову допомогу – товаром, який нібито системно перепродують на чорних ринках.
Тема має реальне безпекове підґрунтя: повномасштабна війна збільшує кількість зброї в обігу, створює ризики втрати, викрадення та незаконного переміщення, а правоохоронні органи документують внутрішні канали збуту. Однак наявність такого ризику не підтверджує твердження про масове перенаправлення саме західної військової допомоги на європейський чорний ринок. Центральною маніпуляцією дослідженого масиву було стирання цієї різниці.
У публікаціях поєднували три різні категорії: зброю, що перебуває в розшуку або обліковується як втрачена чи викрадена; трофейну та незаконно вивезену із зони бойових дій зброю; і системи, передані Україні іноземними партнерами. Після такого об’єднання будь-яку реєстрову цифру подавали як доказ розкрадання західних поставок, хоча самі наведені дані не встановлювали походження кожної одиниці та її фактичне потрапляння за кордон.
ДОСЛІДЖЕННЯ
Масив даних і методологічні застереження
Початковий масив містив 2 510 записів за період від 1 червня до 1 серпня 2026 року. У ньому було 1 230 записів із Telegram, 826 матеріалів веб-сайтів, 327 публікацій Facebook і 127 відео або описів TikTok. 2 501 запис система визначила як російськомовний; дев’ять записів були позначені як італійськомовні, болгарськомовні або японськомовні. Усі рядки мали коректну структуру, проте текстові поля потребували відновлення кодування.
Для оцінки поширення перегляди, реакції, коментарі та репости розглядалися окремо. Дані про перегляди були наявні у 541 із 763 записів, про реакції – у 564, про коментарі – у 557, про репости – лише у 69. Сума доступних переглядів становила близько 2,28 млн, однак вона включає дублікати й не є числом унікальних користувачів. Потенційна аудиторія джерела не прирівнювалася до фактичних переглядів конкретної публікації.
Загальна динаміка та основні сплески
Поширення не було рівномірним. У червні й на початку липня виникали окремі хвилі, прив’язані до медійних публікацій, заяв російських державних органів або матеріалів із посиланням на маловідомі аналітичні структури. Наприкінці липня відбувся різкий сплеск, який кількісно переважив усі попередні епізоди.
9-14 червня інформаційним приводом стало розслідування німецької програми Report Mainz від 9 червня про ризики потрапляння зброї із зони війни до кримінального середовища Європи. У першоджерелі тема була сформульована як питання й оцінка ризику, а не як встановлений факт масового перепродажу західної допомоги. Під час подальшого поширення припущення перетворювали на категоричні заголовки на кшталт “Україна заполонила європейський чорний ринок зброєю”, а застереження про складність трасування часто вилучали.
29 червня окрему хвилю запустила заява Служби зовнішньої розвідки рф про нібито співпрацю українських силових структур із мексиканськими наркокартелями. Офіційне російське відомство поєднало твердження про наркотрафік із тезою про інтерес картелів до українського чорного ринку зброї. У масиві не виявлено первинних документів, матеріалів слідства або перевірюваних даних, які підтверджували б описану схему. Попри це, державні та лояльні російські медіа подали заяву як встановлений факт.
6-8 липня поширювалися матеріали з посиланням на “британський аналітичний центр” Obsidian Research Bureau. Йому приписували висновок, що після завершення війни Європу нібито заполонить зброя з України, а вже сформовані маршрути проходять через Молдову, Румунію, Туреччину й чорноморські порти. Початковим великим дистрибуційним вузлом у вибірці було російське державне агентство ТАСС. Сам звіт не був доступний у корпусі як повний документ із методологією, вибіркою та перевірюваними джерелами, що істотно обмежує надійність посилання.
28 липня – 1 серпня виникла найбільша хвиля. 29 липня робоча вибірка містила 248 тематичних записів, 30 липня – 65. Приводом стала публікація італійської газети Il Fatto Quotidiano та переказ заяви головного прокурора Палермо Мауріціо де Лучії про інтерес мафії до зброї та боєприпасів. У повідомленнях також використовували цифру 780 465 одиниць зброї, що з 2022 року були втрачені або викрадені, з них близько 149 тис. – у перші п’ять місяців 2026 року.
Саме в цій хвилі відбулася найвиразніша підміна. Обережна теза, що частина втраченої зброї могла потрапити на нелегальний ринок, у багатьох перепублікаціях перетворилася на твердження, що “майже 800 тисяч одиниць із військових поставок ЄС” уже опинилися на чорному ринку Європи. Реєстрову категорію втраченої або викраденої зброї прирівняли до західної військової допомоги, а можливість – до доведеного результату.
| Період | Тригер | Ключова трансформація |
| 9-14 червня | Report Mainz про ризики нелегального обігу | Запитання і ризик перетворено на нібито доведене масове постачання криміналу. |
| 29 червня | Заява Служби зовнішньої розвідки рф | Непідтверджену схему з мексиканськими картелями подано як встановлений факт. |
| 6-8 липня | Матеріали ТАСС із посиланням на Obsidian Research Bureau | Прогноз і неперевірені маршрути локалізовано для аудиторій Молдови та Європи. |
| 28 липня – 1 серпня | Il Fatto Quotidiano, 780 465 втрачених або викрадених одиниць | Реєстрові втрати підмінено “західною зброєю, що вже продана в ЄС”. |
Ключові інформаційні інциденти
Інцидент 1. Європейський кримінальний ринок як доказ “витоку” допомоги
Німецьке розслідування було придатним для маніпулятивної ампліфікації, оскільки містило справжню суспільно важливу проблему: після великих війн зброя може залишатися в незаконному обігу десятиліттями, а європейські правоохоронні органи мають обмеження у трасуванні. У російськомовному поширенні причинно-наслідковий ланцюг скоротили до формули “Захід передає – Україна втрачає – європейські злочинці отримують”.
Матеріали посилалися на вилучення автоматів і боєприпасів в Іспанії та Угорщині. Водночас згадки про радянське або російське походження частини зброї, неможливість однозначно встановити маршрут і відсутність доказу належності до пакетів допомоги часто зникали. Така редакційна селекція створювала враження, що кожен автомат Калашникова у європейських злочинців походить саме з сучасних поставок Україні.
Цей інцидент не є сам по собі доказом централізованої операції: частина публікацій була звичайним переказом міжнародної журналістики. Маніпулятивність виникала на рівні заголовків, категоричності й вилучення застережень. Рівень упевненості у висновку про системне рефреймування – високий; у висновку про єдиний центр координації всієї хвилі – низький через нестачу несемантичних зв’язків.
Інцидент 2. Мексиканські наркокартелі та “корумпований режим”
29 червня російська Служба зовнішньої розвідки заявила, що українські силові структури нібито сприяють наркотрафіку з Латинської Америки до Європи, а мексиканські картелі зацікавлені у придбанні зброї в Україні. У повідомлення вбудували мотив особистого збагачення українського керівництва та нестачі західного фінансування.
Структурно це був завершений державний інформаційний пакет: офіційний російський орган сформулював обвинувачення; агентства й великі російські веб-ресурси надали йому видимість новини; Telegram-канали та регіональні дзеркала розширили охоплення. Тут наявний не лише змістовий, а й об’єктно-специфічний іноземний зв’язок – первинним актором була державна установа рф.
Доказова база в доступному масиві зводилася до самої заяви відомства. Не було ідентифіковано судових справ, назв операцій, вилучених партій, маршрутних документів або підтвердження з боку правоохоронних органів інших держав. Тому встановленим фактом є поширення російською державною інфраструктурою непідтвердженого твердження; фактичність описаної злочинної схеми даними не підтверджена.
Інцидент 3. “Британський центр” і маршрути через Молдову
Матеріали 6-8 липня приписували Obsidian Research Bureau оцінку про 593 тис. втрачених одиниць зброї, понад 2 тис. вилучених одиниць на кордонах ЄС у січні-квітні 2025 року та усталені маршрути через Молдову, Румунію, Туреччину й Одесу. Посилання на британське походження виконувало роль зовнішньої легітимації: російське повідомлення подавалося не як позиція Москви, а як висновок нібито незалежних західних експертів.
Відсутність у масиві повного звіту, опису методології, переліку джерел та способу підрахунку не дозволяє перевірити наведені цифри. Незрозуміло також, чи 2 тис. вилучених одиниць мали підтверджений зв’язок з Україною та чи входили до них системи, надані партнерами. ТАСС повідомляв, що документ “є в розпорядженні агентства”, тобто аудиторії пропонували довіритися переказу без можливості незалежної перевірки.
Після первинного поширення сюжет локалізували для Молдови. У Facebook і Telegram з’явився емоційний фрейм “хаб для євромафії”, спрямований уже не лише проти України, а й проти президентки Маї Санду та урядової партії. Це приклад аудиторної адаптації: загальноєвропейський страх перед зброєю поєднали з внутрішньополітичним конфліктом у Молдові.
Інцидент 4. “Майже 800 тисяч одиниць західної зброї”
Найбільша хвиля використовувала реальну медійну публікацію й велику точну цифру. Перші повідомлення формулювали тезу обережно: з 2022 року в Україні обліковуються як втрачені або викрадені 780 465 одиниць зброї, а частина могла опинитися на чорному ринку. Наступні публікації дедалі частіше називали цей масив “зброєю з поставок Євросоюзу” або “українською зброєю, яка вже потрапила на чорний ринок Європи”.
У деяких матеріалах зазначалося, що йдеться переважно про автомати АК-74, мисливські рушниці та карабіни, а також про дані українського реєстру. Це не узгоджується з категоричним узагальненням про 800 тис. одиниць західної військової допомоги. Додатково в один сюжет об’єднали окрему заяву прокурора Палермо про інтерес мафії до боєприпасів для безпілотників і загальну статистику втрат.
Ознаки мережевого підсилення помітні у серіях майже однакових публікацій. Один текст про 800 тис. одиниць був розміщений щонайменше 19 разів у Telegram і на веб-сайтах; інший короткий текст про зброю з поставок ЄС та інтерес “Коза ностри” – щонайменше 16 разів. Окремі мережі регіональних сайтів одночасно публікували тотожні версії для Києва, Донецька, Миколаєва та Харкова. Таке копіювання підтверджує узгоджену дистрибуцію окремих текстових пакетів, але саме по собі не доводить єдиного державного управління всіма джерелами.
Фактологічна підміна мала стратегічну функцію: створити просту відповідь на питання, навіщо партнерам продовжувати постачання. Якщо допомога нібито не потрапляє на фронт, а озброює мафію, її припинення подається як захист європейської безпеки, а не як поступка російським інтересам.
Наративи, субнаративи та меседжі
Наратив 1. “Україна – неконтрольований осередок нелегальної торгівлі зброєю”.
Україну описували не як державу, що в умовах війни протидіє незаконному обігу, а як джерело системної транскордонної загрози. Ролі були розподілені так: Україна – постачальник, європейські держави – безпорадні жертви, кримінальні мережі – отримувачі, рф – сторона, що нібито попереджала про небезпеку.
Субнаратив 1.1. “Чорноморські порти й Одеса є глобальним контрабандним вузлом”. Географічна конкретика створювала враження розвідувальної обізнаності, хоча перевірювані докази маршрутів у масиві були відсутні. Субнаратив давав змогу також виправдовувати російські удари по портовій інфраструктурі як боротьбу з нелегальними потоками.
Субнаратив 1.2. “Молдова й Румунія стали коридором для європейської мафії”. Ця версія локалізувала загрозу для молдовської аудиторії та використовувалася для дискредитації проєвропейського керівництва Молдови.
Наратив 2. “Західна військова допомога Україні неминуче опиняється у злочинців”.
Тут ризик, окремі втрати та реєстрові дані подавалися як доказ масового й уже реалізованого перенаправлення. Походження конкретної зброї не встановлювалося, а словосполучення “українська зброя”, “зброя з війни” і “зброя, передана Заходом” використовували як взаємозамінні.
Субнаратив 2.1. “Європейська мафія, терористи й наркокартелі озброюються через Україну”. Найчастіше згадували італійську “Коза ностру”, іспанські наркокартелі та мексиканські злочинні угруповання. Таке розширення перетворювало тему з української проблеми контролю на транснаціональну загрозу.
Субнаратив 2.2. “Після завершення війни Європу заполонить важка зброя”. Майбутній ризик подавався як прогнозована неминучість. Аудиторію підштовхували сприймати продовження підтримки України як накопичення відкладеної загрози.
Наратив 3. “Українська влада й силові структури заробляють на перепродажі допомоги”.
У цій конструкції втрати пояснювали не хаосом війни, злочинністю чи окремими порушеннями, а свідомою державною політикою. Найвиразніше це проявилося в заяві російської розвідки про картелі та в публікаціях із формулами “корумпований режим” і “київська влада торгує зброєю”.
Наратив 4. “Захід утратив контроль і приховує масштаби проблеми”. Відсутність повної публічної інформації трактували не як обмеження даних воєнного часу, а як навмисне приховування. Європейські уряди звинувачували в безвідповідальності, а заклики до посилення контролю перетворювали на вимогу припинити допомогу.
Основний поведінковий меседж був переважно непрямим: уряди й суспільства країн-партнерів мають зменшити або припинити військову підтримку України, бо вона нібито створює загрозу їхній внутрішній безпеці. Допоміжні меседжі закликали не довіряти українській владі, посилювати кордон з Україною та політично карати проєвропейські уряди Молдови й інших сусідніх держав.
Архітектура поширення й ознаки координації
Домінантною платформою був Telegram – 451 із 763 тематично відібраних записів. Він виконував функції швидкого передруку, скорочення складних матеріалів до емоційної тези та перенесення повідомлень між російськими, білоруськими, молдовськими й окупаційними інформаційними сегментами. Веб-сайти забезпечували видимість редакційної новини та індексованість у пошуку, Facebook – проникнення в локальні й діаспорні групи, TikTok – повторне використання у відеотранскриптах, хоча його тематична частка була найменшою.
У кількох хвилях простежується типова послідовність: авторитетний або псевдоавторитетний тригер; повідомлення державного російського агентства чи великого медіа; копіювання у Telegram; розміщення на регіональних сайтах-дзеркалах; локалізація для конкретної країни. В інциденті з Молдовою заголовок “хаб для євромафії” повторювався у Facebook-групах і Telegram-каналах, пов’язаних спільним текстом і часовою близькістю.
Найсильнішими поведінковими індикаторами були дослівне копіювання, серійне розміщення в короткому часовому вікні та повторення однакових помилок або специфічних формулювань. Такі ознаки дозволяють із високою впевненістю говорити про узгоджену дистрибуцію окремих текстових пакетів і про мережеве підсилення. Для частини регіональних веб-ресурсів спільний шаблон назв і синхронні публікації також свідчать про спільну або централізовану редакційну інфраструктуру.
Водночас семантична подібність і синхронність не доводять державний контроль кожного каналу. Дані не містять повної інформації про власність, адміністраторів, рекламні кабінети, спільні платіжні засоби, серверну інфраструктуру або доручення. Тому коректний висновок – підтверджена координація поширення окремих матеріалів і підтверджена участь російських державних акторів у запуску деяких інцидентів, але недостатність даних для атрибуції всієї сукупності одному операційному центру.
Маніпулятивні прийоми та доказові підміни
Підміна категорій. Найчастіший прийом – прирівнювання всієї втраченої або викраденої зброї до західної військової допомоги. Реєстр може охоплювати різні типи зброї та різні обставини втрати; без серійних номерів, походження й трасування він не доводить перенаправлення конкретної міжнародної поставки.
Перетворення модальності. Слова “може”, “ризик”, “припускається” і “частина” зникали, а заголовки повідомляли, що зброя “потрапила”, “заполонила” або “наситила” ринок. Так прогноз і припущення ставали доконаним фактом.
Хибна точність. Великі числа 593 тис., 780 465 і 149 тис. створювали ефект документальної надійності. Проте точність числа не компенсує невизначеність категорії, відсутність трасування та змішування військової, цивільної, трофейної й кримінальної зброї.
Запозичений авторитет. Посилання на німецьке телебачення, італійську газету, прокурора Палермо або “британський аналітичний центр” дозволяло російським ресурсам подавати власний фрейм як західне визнання. Часто першоджерело висловлювалося обережніше або не містило зробленого в заголовку висновку.
Емоційне розширення. До теми додавали “Коза ностру”, терористів, мексиканські картелі, вибухівку та протитанкові комплекси. Навіть коли вихідна інформація стосувалася стрілецької чи мисливської зброї, аудиторії пропонували уявити найнебезпечніші системи.
Вибіркове замовчування. Публікації рідко повідомляли про діяльність українських правоохоронців, вилучення незаконної зброї та блокування каналів збуту як про ознаку протидії. Ті самі факти переосмислювалися виключно як доказ масштабності злочинної проблеми.
Локалізація страху. Для європейської аудиторії акцентували мафію й тероризм; для Молдови – транзитний коридор і неспроможність влади; для російської аудиторії – корупцію українського керівництва та “безглуздість” західної допомоги.
Оцінка за моделлю “актор – поведінка – зміст – масштаб – ефект”
| Компонент | Оцінка |
| Актор | У запуску окремих хвиль підтверджена участь Служби зовнішньої розвідки рф, ТАСС, російських державних або лояльних медіа. Частина західних та українських джерел лише висвітлювала або спростовувала тему. |
| Поведінка | Дослівне копіювання, синхронні публікації, мережі регіональних дзеркал, кросплатформне перенесення та аудиторна локалізація. Координація окремих пакетів підтверджена; спільний контроль усього корпусу не встановлено. |
| Зміст | Маніпулятивне змішування категорій зброї, перетворення ризику на факт, перебільшення, вилучення застережень і непропорційне використання кримінальних образів. |
| Масштаб | 763 тематично відібрані записи, 454 унікальні тексти, домінування Telegram. Доступні перегляди – близько 2,28 млн, але з дублікатами й неповними полями; це не унікальне охоплення. |
| Ефект | Найімовірніший потенційний ефект – зниження довіри до України й систем контролю, посилення страху перед військовою допомогою та формування суспільного запиту на її обмеження. Фактична зміна поведінки аудиторій даними не вимірювалася. |
Для інциденту 29 червня наявні наміроподібна модель дій, маніпулятивний зміст, іноземний державний зв’язок і шлях потенційної шкоди; координація поширення підтверджується офіційним запуском та подальшою державною синдикацією. Це дає підстави з високою впевненістю кваліфікувати його як прояв іноземного інформаційного маніпулювання.
Для хвилі 6-8 липня іноземний зв’язок і державна дистрибуція також встановлені на рівні ТАСС та пов’язаних ресурсів, але походження й незалежність первинного “британського” документа потребують додаткової перевірки. Рівень упевненості щодо маніпулятивної інформаційної активності – високий, щодо повної операційної атрибуції – середній.
Для хвиль навколо Report Mainz та Il Fatto Quotidiano підтверджене системне рефреймування й мережеве підсилення, але не кожна публікація є маніпулятивною і не кожне джерело має встановлений іноземний контроль. Кваліфікацію слід застосовувати до конкретних активів і ланцюгів, а не автоматично до всіх згадок теми.
Потенційні аудиторії та ризики впливу
Першою цільовою аудиторією були громадяни країн ЄС, для яких незаконна зброя асоціюється з тероризмом, мафією та вуличною злочинністю. Їм пропонували причинний зв’язок між підтримкою України й погіршенням особистої безпеки.
Другою аудиторією були сусідні з Україною країни, насамперед Молдова. Тут тема використовувалася для підриву довіри до прикордонного контролю та проєвропейських урядів. Наратив створював можливість поєднати антиукраїнські й внутрішньополітичні меседжі.
Третьою аудиторією був російський і окупаційний інформаційний простір. Для нього сюжет підтверджував ширшу конструкцію про “корумповану Україну”, безвідповідальний Захід і моральну виправданість російської політики. Він також міг використовуватися для легітимації ударів по логістичній і портовій інфраструктурі України.
Потенційна шкода полягає не лише у вірі в окрему неправдиву цифру. Повторюваний фрейм може поступово змінювати базове сприйняття: військова допомога починає асоціюватися не з обороною України, а з ризиком для донорських суспільств. Це створює сприятливе середовище для політичних вимог обмежити постачання та послаблює довіру до офіційних механізмів контролю.