Україну, її військових або представників ГУР приймають участь у підготовці озброєних формувань у Малі – інформаційна хвиля російської пропаганди, яку вона розгорнула на тлі більш широкої кампанії по звинуваченню України у провокуванні тероризму у Африканських країнах. У центрі уваги були твердження про навчання операторів безпілотників, передачу озброєння й розвідувальної інформації, участь у боях на боці повстанців та ісламістів, а також нібито координацію цієї діяльності Францією через Мавританію. Далі про це у дослідженні.
ДОСЛІДЖЕННЯ
У 2026 році ця суперечлива й неповна інформація була розширена до твердження про системне співробітництво ГУР із пов’язаною з “Аль-Каїдою” організацією JNIM. Важливо розрізняти туарезькі сепаратистські структури та джихадистські угруповання: ситуативна координація їхніх бойових дій не означає тотожності організацій, а можливий контакт із представниками однієї структури не доводить підтримки іншої.
Початковий масив містив 117 записів за період від 3 червня до 1 серпня 2026 року. З них 82 були публікаціями Telegram, 32 – матеріалами веб-сайтів і три – дописами Facebook. Усі записи російськомовні. За нормалізованим текстом визначено 82 унікальні версії; виявлено 14 кластерів повторюваного контенту, до яких увійшли 35 додаткових копій.
За країною джерела 96 записів віднесено до рф, три – до тимчасово окупованих територій України, п’ять – до України. Для дев’яти записів країну не визначено, решта припадала на поодинокі джерела з Франції, Малі, Казахстану й Німеччини. Сім записів походили від позначених державних медіа, 13 – від джерел із повідомлюваною державною афіліацією. Відсутність позначки не доводить незалежності, а її наявність не переносить атрибуцію на всі передруки.
Дані про перегляди, реакції, коментарі та залученість заповнені для 85 записів. Сума доступних переглядів становить 1 226 511, реакцій – 4 722, коментарів – 31, показника залученості – 6 477. Ці числа включають копії та не є унікальним охопленням. Потенційну аудиторію вебресурсу не прирівняно до фактичних переглядів конкретного матеріалу.
Загальна динаміка й тематична структура
Найбільший сплеск припав на 17 липня – 48 записів, або 41% усього масиву. 10 липня зафіксовано 11 матеріалів, 16 липня – вісім, 30 червня та 1 липня – по сім. Динаміка формувалася чотирма хвилями: інтерпретацією наступу 25 квітня; сюжетом про “мавританський маршрут”; повідомленнями про нібито участь українських операторів безпілотників у липневих боях; офіційною заявою заступника міністра закордонних справ рф Георгія Борисенка.
У 55 матеріалах згадувалося навчання або застосування безпілотників, у 34 – озброєння чи ПЗРК, у 36 – Франція або Париж, у 21 – Мавританія чи Нуакшот, у 26 – JNIM або “Аль-Каїда”, у 38 – Азавад, туареги або сепаратисти. Лексика “тероризму” була присутня у 63 записах. Лише п’ять матеріалів містили помітні маркери спростування або застереження.
До 16 липня теза циркулювала переважно у військово-політичних Telegram-каналах та спеціалізованих ресурсах. Після заяви Борисенка вона перейшла у широкий новинний обіг. Офіційна цитата не додала перевірюваних доказів, але надала повідомленню інституційний статус і зробила його придатним для масового передруку загальнополітичними медіа.
| Період | Тригер | Функція |
| 3–8 червня | Публікації про наступ 25 квітня та інтерв’ю “АиФ” | Актуалізація звинувачення й прив’язка до українських спецслужб. |
| 29 червня – 1 липня | “Логістика українського терору” та “мавританський маршрут” | Додавання персоналій, маршрутів, зброї та образу системної мережі. |
| 10–11 липня | Бої в Малі та використання FPV-безпілотників | Подання технологічної схожості як доказу української участі. |
| 16–18 липня | Заява Борисенка про “другий фронт” | Офіційна легітимація й масове новинне тиражування. |
Ключові інформаційні інциденти
Інцидент 1. Наступ 25 квітня як “операція Парижа і ГУР”.
4–5 червня п’ять джерел поширили матеріал із посиланням на алжирський ресурс MenaDefense. Реальну подію – скоординовані атаки JNIM і Фронту визволення Азаваду на Бамако, Кати, Кідаль, Гао та інші міста, унаслідок яких загинув міністр оборони Малі Садіо Камара, – подали як наслідок прямої підтримки української розвідки на замовлення Франції.
Сам факт наступу й загибелі міністра підтверджували незалежні міжнародні повідомлення. Проте твердження про зустрічі ГУР із польовими командирами JNIM у Нуакшоті, передачу БПЛА та ПЗРК і французьке оперативне керівництво спиралися на анонімні джерела, близькі до малийської та російської влади. Перевірюваного ланцюга документів, свідчень або матеріальних доказів у публікаціях не наведено.
Інцидент 2. “Логістика українського терору”. 29–30 червня щонайменше вісім каналів дослівно відтворили великий матеріал “Рыбаря”.
Мавританію описували як транзитний хаб, українське посольство в Нуакшоті – як прикриття для ГУР, а окремих представників Азаваду – як координаторів мережі. Доказовий ефект створювали персональні імена, фотографії, згадки про футболку з емблемою ГУР, “українські детонатори” та поїздку на навчання через Молдову.
Деталізація створювала враження розслідування, але матеріал не пояснював походження предметів, метадані фотографій, ідентифікацію осіб або спосіб перевірки свідчень полонених. Найраніший виявлений допис “Рыбаря” мав 158 894 перегляди, пов’язана публікація каналу “АФРИКАРЬ” – 152 442. Вісім дослівних копій є доказом синдикації тексту, але не вісьмома незалежними підтвердженнями.
Інцидент 3. “Українські оператори БПЛА допомагали наступу”.
10 липня 12 матеріалів пов’язали масове використання FPV-безпілотників повстанцями з присутністю українських інструкторів. Сім джерел відтворили майже однаковий текст про бої та нібито ліквідацію командира FLA Мбарека Аг Аклі. Найбільш видимий допис каналу Mash мав 382 853 перегляди.
Використання FPV-безпілотників і складнішої тактики є релевантним спостереженням, але не ідентифікує інструктора. У матеріалах не показано українських військових на місці, радіоперехоплення з верифікованим походженням, документи підрозділів або інший доказ, що пов’язував би конкретну операцію з Україною. Технологічна схожість була перетворена на авторство.
Інцидент 4. “Другий фронт проти росії”.
16–18 липня заява Борисенка стала основою 61 матеріалу, а пов’язана рамка зберігалася у пізніших публікаціях. Дипломат стверджував, що українські військові перебувають у низці африканських країн, а в Малі інструктори нібито є “в лавах бойовиків-ісламістів” і навчають застосування безпілотників. Новинні ресурси переважно відтворювали цитату без самостійної перевірки.
Сукупно до кластера заяви та формули “другого фронту” віднесено 67 записів із 403 754 доступними переглядами й 4 644 взаємодіями. Висока частота показує результативність офіційного інформаційного приводу, але не підвищує доказовість первинного звинувачення.
Наративи, субнаративи та меседжі
Стратегічний наратив: Україна є державою-спонсором міжнародного тероризму, яка переносить війну проти росії на Африканський континент.
Ця рамка вбудовує локальний конфлікт у Малі в глобальне протистояння й одночасно виправдовує російську військову присутність як захист суверенітету держав Сахелю.
Субнаративи: ГУР створив мережу підготовки й постачання бойовиків; Франція використовує Україну як проксі для повернення втраченого впливу; Мавританія є логістичним вузлом; українці передають БПЛА, ПЗРК та розвіддані; нова тактика повстанців є “українським почерком”; дипломатичні рішення Малі й Нігеру нібито підтверджують провину України.
Основний поведінковий меседж для держав Сахелю – обмежити контакти з Україною та поглибити безпекову співпрацю з росією. Для російської аудиторії – сприймати дії “Африканського корпусу” як частину глобальної оборонної війни. Для міжнародної аудиторії – морально прирівняти Україну до терористичних організацій і зменшити її дипломатичну підтримку.
Маніпулятивне ядро полягає у злитті різних суб’єктів. Повідомлення Le Monde 2024 року стосувалося джерел про можливе навчання частини туарезьких повстанців. У масиві це використовувалося для значно ширшого висновку про українських інструкторів безпосередньо в JNIM, хоча такого переходу первинна інформація не доводить.
Архітектура поширення та поведінкові ознаки
Поширення мало багаторівневу структуру. Спеціалізовані військово-політичні ресурси й Telegram-канали створювали деталізовані версії та візуальні артефакти. Агрегатори й регіональні канали забезпечували швидке дослівне копіювання. Офіційні російські посадовці надавали звинуваченню статусу державної позиції, після чого ТАСС та великі новинні ресурси вводили його у широкий порядок денний.
Найсильніші поведінкові індикатори – вісім точних копій матеріалу про “логістику терору”, сім близьких копій повідомлення про липневі бої та п’ять копій версії MenaDefense. Публікації з’являлися в межах однієї-двох діб, зберігали назви, персоналії, послідовність аргументів і висновки. Це підтверджує узгоджену синдикацію окремих пакетів.
Однак дослівне копіювання не доводить єдиного прихованого керування всіма 117 записами. Пік 17 липня значною мірою пояснюється звичайним новинним циклом навколо цитати ТАСС. Даних про спільних адміністраторів, фінансування, автоматизацію або єдину технічну інфраструктуру недостатньо. Коректніше говорити про взаємопідсилювальну екосистему з російськими офіційними й медійними центрами, а не про доведену єдину мережу.
Маніпулятивні прийоми
Підміна категорій. Туарезькі повстанці, Фронт визволення Азаваду, JNIM, “ісламісти”, “сепаратисти” й “терористи” часто подавалися як один суб’єкт. Це дозволяло переносити можливий контакт з однією структурою на всі інші.
Анонімна атрибуція. Ключові деталі приписували “джерелам, близьким до влади”, “полоненим бойовикам” або неназваним аналітикам. Неможливість перевірити джерело компенсувалася впевненою мовою та великою кількістю деталей.
Візуальна асоціація. Нашивки, прапори, футболка з емблемою ГУР і компоненти дронів подавалися як докази належності та маршруту постачання. Без встановленої особи, дати, місця, метаданих і ланцюга походження такі артефакти не доводять заявленого зв’язку.
Технологічний відбиток. Використання FPV-безпілотників оголошувалося “українським почерком”. Поширення технології або тактична подібність можуть бути підставою для гіпотези, але не встановлюють автора навчання.
Запозичений авторитет. Заяви посадовців, дипломатичні рішення Малі й Нігеру та публікації Le Monde використовувалися як взаємозамінні підтвердження. Політична реакція подавалася як результат завершеного розслідування, а обережна журналістська інформація – як доказ значно ширшої системи.
Накопичення правдоподібності. Реальні бої, загибель міністра, застосування дронів і дипломатична криза створювали фактичне ядро. До нього додавали неперевірені маршрути, персоналії, зброю й зовнішнє керівництво. Через це недоведеною є не вся розповідь, а її причинна конструкція.
Потенційні аудиторії та ризики
Населенню Малі та інших держав Сахелю пропонувалося сприймати Україну як зовнішнього спонсора нестабільності, а росію – як необхідного безпекового партнера. Політичним і військовим елітам адресувався сигнал про ризики дипломатичної присутності України та доцільність зближення з Москвою.
Для російської внутрішньої аудиторії кампанія пояснювала втрати й труднощі “Африканського корпусу” втручанням зовнішнього супротивника. Для міжнародної аудиторії вона створювала моральне прирівнювання: російську військову присутність подавали як боротьбу з тероризмом, а Україну – як державу, що експортує насильство.
Основний ризик – кумулятивний ефект повторення. Нішевий Telegram-матеріал формує фон, посадова особа посилається на вже усталену тезу, а новинні медіа відтворюють її як офіційну позицію. Так виникає замкнений контур взаємного підтвердження без появи нового доказу.
Репутаційний ризик для України оцінюється як високий у проросійських та антифранцузьких середовищах Сахелю, дипломатичний – як середньо-високий. Безпековий ризик полягає у можливому використанні звинувачень для виправдання ворожих дій проти українських установ або громадян. Фактичну поведінкову зміну аудиторій масив не вимірює.
Ознаки для оперативного виявлення та реагування
Для раннього виявлення наступних хвиль доцільно відстежувати формули “український слід”, “інструктори ГУР”, “оператори БПЛА”, “українські компоненти”, “мавританський маршрут”, “другий фронт” і момент переходу від згадки про туарезьких повстанців до категоричного твердження про JNIM.
Пріоритетним тригером є підключення офіційної російської заяви. Саме воно дало найбільший приріст поширення. Після появи цитати посадовця потрібно перевіряти, чи містить вона нові документи й факти, чи лише повторює медійну тезу.
Дослівні копії слід об’єднувати в один текстовий пакет, визначати найранішу доступну публікацію та окремо рахувати автора й підсилювачів. Це запобігає підміні одного джерела десятками “підтверджень” і дозволяє точніше оцінювати дистрибуцію.
Для візуальних “доказів” необхідно встановлювати особу, час, місце, первинну публікацію, метадані, геолокацію та ланцюг походження предмета. Символіка ГУР на одязі або деталь українського виробництва без цього контексту не підтверджує належність людини чи маршрут постачання.
Оперативна відповідь має уникати загального заперечення всіх можливих контактів. Доцільно визнавати підтверджений контекст, але розкладати звинувачення на окремі перевірювані компоненти: хто саме, де, коли, яке угруповання, який вид навчання, яке озброєння, яким маршрутом і на підставі якого доказу.
Для зовнішньої комунікації потрібні короткі франко-, англо- та арабомовні довідки про відмінність між FLA, іншими туарезькими структурами та JNIM, офіційну позицію України щодо тероризму, миротворчий внесок у Малі та критерії доказової перевірки. Емпатичне визнання безпекових проблем Сахелю має передувати спростуванню.
Підсумкові висновки
- Центральним наративом було зображення України як держави-спонсора міжнародного тероризму, що нібито використовує Сахель для відкриття “другого фронту” проти росії.
- Кампанія розвивалася від актуалізації подій 2024 року та наступу 25 квітня 2026 року до деталізованого сюжету про мавританську логістику, а потім – до офіційної легітимації заявою МЗС рф.
- Найпотужніший сплеск зафіксовано 17 липня – 48 матеріалів. Він був спричинений цитатою Борисенка, яка не додала нової доказової бази, але забезпечила масовий новинний передрук.
- Основна маніпуляція полягала у перенесенні обмежених повідомлень про можливі контакти з туарезькими повстанцями на твердження про системне навчання ісламістської JNIM, постачання ПЗРК та французьке керівництво.
- Підтверджено узгоджену синдикацію окремих текстових пакетів. Даних недостатньо, щоб приписати всі 117 матеріалів єдиному прихованому операційному центру.
- Висока впевненість стосується російської атрибуції ключової рамки, маніпулятивного розширення доказової бази й повторного поширення ідентичних матеріалів. Середня – єдиного задуму всіх хвиль.
- Стратегічна мета полягала у дискредитації України в Африці, обмеженні її дипломатичної присутності, виправданні російської військової ролі та консолідації антифранцузьких настроїв.
- Коректна протидія має відділяти підтверджені бойові події від непідтвердженої причинної конструкції, не змішувати FLA і JNIM, вимагати об’єктно-специфічних доказів та не дозволяти кількості передруків підміняти кількість незалежних джерел.