Голова міністерства закордонних справ РФ Сергій Лавров 20 травня прокоментував слова президента України Володимира Зеленського, які той промовив під час своєї інавгурації.
«Сьогодні в своїй інавгураційній промові Зеленський висловився проти спроб вносити розкол в українське суспільство за мовною ознакою. Немає сумнівів, що це повинно в повній мірі поширюватися і на релігійну сферу, в тому числі в більш широкому контексті всебічного виконання Мінських домовленостей про подолання внутрішньоукраїнського конфлікту», – висловився Лавров. – Було б правильно, по-християнськи, почати з положення документів про обмін затриманими за принципом “всіх на всіх”».
Тобто представник Росії в черговий раз назвав озброєний конфлікт на сході України «внутрішньоукраїнським». Де криється маніпуляція у пропозиції Лаврова – розбиралися фахівці «БезБ».
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Росія не визнає свою причетність до бойових дій на Донбасі, називаючи це «громадянською війною». Останні слова також промовив Лавров під час виступу 20 травня.
Міжнародні організації офіційно визнали Росію окупантом по відношенню до України тільки на підставі її незаконних дій в Криму, але не на Донбасі. Генасамблея ООН 19 грудня 2016 року прийняла резолюцію, в якій Росія визнається окупантом. За Автономною Республікою Крим та містом Севастополь закріплюється статус тимчасово окупованої території України.
Проте 24 квітня 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила рішення, в якому визнала окупацію частини Донбасу Російською Федерацією. Асамблея дійшла висновку, що неконтрольовані урядом території Донецької та Луганської областей є «територіями, які перебувають під фактичним управлінням Російської Федерації» (territories under effective control by the Russian Federation).
Росія є країною-підписантом Мінських угод від 12 лютого 2015 року. Пункт 6 цього документу говорить: «Забезпечити звільнення і обмін всіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх». Цей процес має бути завершений найпізніше на п’ятий день після відводу (важкого озброєння, – ред.)».
Даний документ документ не конкретизує, хто підпадає під категорію «всіх заручників і незаконно утримуваних осіб». Тому ним легко маніпулювати усім сторонам конфлікту.
В Україні вже відбувалися обміни заручниками між українською стороною та де-факто угрупуваннями «Л-ДНР». Останній масштабний обмін відбувся 27 грудня 2017 року.
Пропонуючи обмін заручниками за формулою «всіх на всіх» і одночасно вказуючи на те, що Росія вважає конфлікт «внутрішньоукраїнським», Лавров автоматично відкидає умови «всіх на всіх», які пропонує Україна. Ще в грудні 2018 року Лавров казав що, позиція Москви полягає в тому, що формула «всіх на всіх» повинна поширюватися тільки на учасників конфлікту на сході України.
У той же час українська сторона заявляє, що Росія відмовляється забирати своїх громадян, які перебувають в українських СІЗО та в’язницях. Українська сторона пропонує їх міняти в рамках вирішення конфлікту, тому що ці росіяни причетні до подій на Донбасі і в Україні.
Наприклад, 4 грудня 2018 року українська сторона на засіданні Тристоронньої контактної групи запропонувала проведення обміну полоненими в форматах 23/23 (росіяни/українські політв’язні) і 66/19 (засуджені за сепаратизм/полонені військові і цивільні на Донбасі). Росія відмовилася.
До того ж, як повідомив екс-представник України в тристоронній контактній групі з урегулювання ситуації на Донбасі Євген Марчук, представники окремих районів Донецької і Луганської областей «кожен раз включають до своїх списків на обмін “всіх на всіх” осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, які не мають ніякого відношення до війни на Донбасі, а вчинили ці злочини під час подій на Майдані (спецназ Беркуту), чи 2 травня в Одесі, чи вчинили теракти в Харкові і Запоріжжі».
Автор: Аліна Хованська