Ще з перших днів війни фахівці і військові відмічали низький моральних дух оркських загарбницьких вояк, а потім і деморалізацію у їх частинах і підрозділах. Загальна причина начебто зрозуміла – кремлівська пропаганда обіцяла зустріч «хлібом сіллю асфабадітєлєй». Натомість немита орда отримала Джавеліни і «коктейлі Молотова».
Проте, все ж таки варто розібрати детально, як і яка дезінформація працює на деморалізацію. Для чого? Для того, щоб самим не піддатися паніці, а головне – підсилити деморалізаційний вплив на загарбників.
І так, фактори деморалізації, які працюють саме у військовому мікрокліматі.
Фактор 1. Не так сталося, як казалося
Це все про невідповідність інформаційного супроводу, який передував війні і яким «накачували» російських військових, і реального інформаційного поля у яке вони потрапили, коли перетнули кордон.
Під реальним інформаційним полем мається на увазі жахливі картини війни, з якими довелося стикнутися окупантам. Як не жорстко це звучить, але спалена колона техніки і обгорілі залишки тіл на броні – це (крім жахливої людської трагедії) інформація, яку треба сприйняти, опрацювати, вписати у вибудовані раніше інформаційні рамки (а по суті – пропагандистські рамки вигаданої реальності)… Але це не можливо зробити, тому що шаблон інформаційної матриці зовсім інший. Це все одно, що у трикутний отвір втихнути шестикутну фігуру. І ця невідповідність, жорсткий дисонанс руйнують адекватність, призводять до деморалізації бо реальність зовсім інша – жорстка, кривава, вбивча.
Але не плутайте деморалізації у усвідомлення брехні, якою годували оркську солдатню. Усвідомлення – це наступний крок. Деморалізація – це лише перший, коли ти починаєш тікати від об’єктивної реальності, яку не можеш збагнути.
Фактор 2. Квадратне – перекочуємо, кругле – переносимо
Це ситуація, коли, наприклад, в тебе є виделка, ти за фахом піаніста, а тобі дають наказ – нарубати дрова. Тобто – твої навички і інструменти не відповідають завданням, які тобі сталять. А крім того, ти бачиш, що попередня партія «піаністів» потрощена на шмаття ще до того, як зрозуміла, що таке дрова і де їх взагалі шукати. Але наказ є не наказ – і ти у наступній «порції». І тут спрацьовує і попередній фактор – мовляв, ні так не має бути, нам же казали, що має бути інакше. Плюс інстинкт самозбереження ніхто не відміняв. А далі – паніка і деморалізація.
Фактор 3. Страшні чутки – страшніші за страхи у них
Військове середовище завжди обмежене у доступі до альтернативної інформації. Це достатньо локалізований інформаційний мікроклімат навіть в умовах сматрфонів і доступу до соцмереж і месенджерів.
Якщо в тебе обмежений обсяг інформації, то інформаційні прогалини інстинктивно заповнюються тим, що можеш знайти – розмови із такими як ти, розповідями тих, хто десь щось чув, своїми судженнями, страхами і т.ін. В результаті, замість реалістичної картини людина вибудовує таку собі напіввигадану реальіність. Часто нелогічну, суперечливу в аргументації. Але вона хоч якось виглядає цілісно, без білих плям. І ця картина так чи інакше стосується життя та смерті, бо ти ж на війні.
І тут включається ще один аспект – у страху дійсно великі очі. І там де був один постріл ти вже бачиш перестрілку, а там де перестрілка – запеклий бій. І це закономірно – бо навколо війна.
Тому вже зараз серед орків (як розповідають наші бійці та військові фахівці) циркулюють «чутки-байки» про секретні українські загони, що переодягнені у москальський однострій, спілкуються виключно з чистим «рязанським» акцентом, і які вночі проникають під виглядом заблукалих «своїх» в ординські стійбища і вирізають всіх до ноги.
Не виключно, що подібні спецоперації і проводяться, але в очах переляканого окупанта – це вже масове явище. І це чудово. Бо це прекрасно деморалізує.
Тому не варто писати пости, про те, що щось сталося із нашим «привидом/месником неба». Хай він буде живіше всіх живих і хай і надалі спрацьовує ефект деморалізації.
Фактор 4. Міфи про суперменів
Цей фактор десь перетинається з попереднім, але його варто проілюструвати на прикладі, який зараз активно використовується для залякуванні і деморалізації нас з вам.
Хто не чув про, так званих «кадирівців», «чорну гвардію». Одна згадка про них у частини людей викликає страх, паніку, зневіру. Лякалка – «кадирівці йдуть» нагадую давньоримську, якою жахали дітей – «Ганібал біля воріт».
Ну так, телевізор, особливо російський, накрутив ажіотажу навколо бородатих кремезних дядьків у чорній формі із здоровенними кулеметами, які ще й бельбечуть щось не по нашому. Ну просто, шайтани! Таж російська пропаганда роками укорінювала образ таких собі легіонерів смерті, демонструючи образи «кадирівців». Безумовно, ворога не варто недооцінювати, але й підігравати його деморалізаційній політиці – теж не має сенсу.
Згідно багатьох свідчень наших військових, на поточний момент лише окремі загони «кадирівців» використовуються в першій лінії. Основна маса – на другорядних напрямках, або як другий ешелон військ, або – і це частіше, як поліцейські окупаційні формування, завдання яких – терор на захоплених територіях. І це знов же таки буде працювати на укорінення міфу про «страшних кадирівців». Хоча вони «страшні» у форматі виконання поліцейських функцій, а не як бійці першої лінії.
Так у вирі війни, мало хто може розбиратися в таких нюансах. Але треба! Необхідно! Щоб вірус деморалізації при одній тільки згадці про бородатих чолов’яг не вражав мозок і здоровий глузд.
А крім того, варто вигадувати і поширювати свої подібні міфи! Ну наприклад, про ветеранів британського або ізраїльського спецназу, або про українців з Французського іноземного легіону, які прибули на захист України – кажуть що вони можуть вбити ворога на відстані кілометра тільки моргнувши оком. А чому б ні! Ці та інші міфи будуть працювати на деморалізацію ворога.
Фактор 5. Коли нема чого їсти
Як це не банально, але відсутність регулярного харчування у військах – потужний фактор деморалізації. Так, на голодний шлунок не дуже то і повоюєш. Проте перебій або відсутність регулярного харчування – маячок того, що із тилами не все гаразд: або тиловики «лошари», або там лютує ворог, або нас кинули. І думки про «лошар» з тилу живуть дуже не довго – максимум день. А далі – нас кинули і ворог усюди.
Тому знищення тилового забезпечення – потужний деморалізуючий фактор.
*Звичайно можна розписати ще не один спосіб деморалізації ворога. Але варто зрозуміти головне: деморалізація це не щось таке велике і неосяжне. Це сукупність елементів, які підштовхують ворога до втрати боєздатності. І інформація, якщо її правильно застосувати – ефективна зброя.