Вчора надвечір телеграм-канали і соцмережі (особливо у західних областях України) трухануло з приводу нібито вибуху чи то у Львові, чи то у передмісті Львова – численні користувачі (і тут питання, чи реальні вони, чо це боти) поширили, як дописи, так згодом і наче відео вибуху. Проте, все це виявилося фейком. Та варто розібрати цю ситуацію. Тому що вона, по-перше, схожа на сплановану інформаційну атаку. По-друге, для того щоб унеможливити повторення панічних хвиль, має сенс зрозуміти, що їх спричиняє і яке тло тому сприяє. Але будемо розбирати коротко.
ЩО МОГЛО СПРИЯТИ?
Вчора ми опинилися у ситуації, коли начебто відбувалися позитивні події, але навчені гірким досвідом, та вже адаптовані до постійної емоційної напруги, на мою думку, ми виявилися не готові до сприйняття цих даних. 31-го березня, весь день циркулювала інформація (яка підтверджувалася із офіційних джерел) про відведення російських військ з певних напрямків на Київщині та Чернігівщині в бік кордону. З другої половини дня почала надходити підтверджена інформація і про вихід москальських підрозділів із території Чорнобильської АЕС та міста Славутич.
Тобто наче позитив! Але ми всі вже звикли до того, що рашистам віри немає, тому навіть в експертному середовищі почали говорити, що кремль готує якийсь підступ.
Паралельно в інфопросторі на рівні чуток з’явлася інформація, що нібито цієї ночі росія готує небувалий масований ракетний удар по всій Україні.
Частково підґрунтям для цього могла слугувати і офіційна інформація про те, що російські війська завезли до Білорусі нову партію ракет для своїх «іскандерів», а також про те, що рашистська авіація почала використовувати білоруський аеродром у Бресті. http://surl.li/bqwqr
ПОДВІЙНИЙ ФЕЙК
Можна сказати, що «вибуху» у Львові (яких насправді не було) передував подвійний фейковий вкид. Ще за кілька годин до вечірньої повітряної тривоги у сегменті соцмереж у Західних областях України і зокрема у Львові почала циркулювати інформація, яка виявилася фейком, що система сповіщення повітряної тривоги у місті зламана російськими хакерами. І хоча вкид оперативно спростували і СБУ і відповідну заяву зробив очільник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький – дезінформація розлетілася. http://surl.li/bqwtz
Ну а згодом у Львові пролунала тривога і за хвилин 30-40 хвилин почала поширюватися інфа про нібито вибух.
Що цікаво, в одному з дописів була допущена помилка, яка могла свідчити про «російський» слід – фраза «чути, что у Львові вибух» – була написана саме через «что». Потім допис виправили.
Ще один «цікавий» допис про вибух у Львові з’явився майже одночасно із львівськими телеграм-каналами у телеграм-каналі «Новости Одессы». Ну ви розумієте – де Львів, де Одеса.
І ще один момент, про офіційну версію, що до умовного вибуху у Львові, який за заявою того ж Козицького стався не в наслідок ракетного удару, а з-за того, що в одному з населених пунктів Львівської області працівники газодобувної вежі здійснювали контрольований викид суміжних газів. Місцеві жителі сприйняли його за вибух ракети, оскільки викид стався під час повітряної тривоги. http://surl.li/bqwzt
Не хочу наганяти конспірології, але можна припустити, що російська розвідка могла знати, про регламентні роботи на газовій вежі, і на всяк випадок, спробувати розіграти комбінацію з поширенням панічних фейків.
Тому можна говорити, про певну спланованість інформаційної операції. Тим більше, що Львів (не зважаючи на те, що вже зазнав за час війни декількох ракетних обстрілів) залишається таким собі певним маркером загострення повітряних атак. Мовляв, якщо до Львова вже долітає, то…
ЯК НЕ ПІДДАВАТИСЯ ПАНІЦІ?
Не зважаючи на те, що ми нажаль вже адаптуємося до життя в умовах війни, все ж таки емоційна напруга дається в знаки. І коли поширюються чутки, що ось тут сьогодні нас всіх «накриють» – паніка трохи пробирає.
Але! Як це не сумно – але все це вже було. Я маю на увазі, нас вже «накривали»! Якщо глянути сервіси з онлайн-мапами повітряних тривог за минулі дні, то можна побачити, що було так, що майже вся територія України позначалася червоним кольором одночасно – всюди була загроза повітряної атаки.
Тому раджу підписати на ці сервіси: перший – http://surl.li/bqwwo і другий: http://surl.li/bqwwq
За бажанням можна робити скріни кожного дня з мапою тривог. І коли нас знову намагатимуться налякати, що «сьогодні всіх накриють» – просто логічно порівняйте мапи попередніх днів. І не панікувати, а виконувати алгоритми безпеки.
Другий важливий момент – зрозуміти, або просто вивчити, як функціонує система протиповітряної оборони і сповіщення. Ось свіжа інформація від речника командування Повітряних сил Юрія Ігната за 30 березня: http://surl.li/bqwxr
«…Росія атакує з повітря ракетами різних типів. Переважно це «Калібр» та Х-55. Ці ракети крилаті й можуть бути різного базування.
Окупанти мають також чимало літаків, з яких вони завдають ударів. До речі, бувало, на Львівщину злітали з Каспійського моря. Таким чином вони атакували Яворівський полігон. До прикладу, шість літаків вилітає і запускають ракети у запрограмовані напрямки. Ракети малопомітні, окупанти часто використовують річища для низького польоту.
Два чи три дні тому вильоти літаків активізувалися з аеродрому у Бресті. Досі активності звідти не було.
Також атакують ракетами типу «”Іскандер». Тобто запускають ракету дуже високо, вона робить дугу і на шаленій швидкості летить у задану ціль. Їх повітряні сили українського війська вже теж навчилися збивати.
Ракети можна швидко збити, основне їх зафіксувати. Хоча бачимо неодноразові випадки, коли ракети РФ падали дорогою через несправності, або потрапляли в іншу ціль.
переважно усі ракети помітні для військовослужбовців Повітряних сил. Втім це високоточна зброя, яка летить 800 кілометрів за годину. Якщо ракета летить з Чорного моря, то незрозумілою є локація запрограмована для неї, тому сирена вмикається починаючи від Херсонської області й до Заходу.
Повітряні сили збивають цілі переважно зенітними ракетними комплексами. Стінгери, Ігла, британські та американські зенітні ракетні комплекси є на озброєнні.
Ми вже навіть винищувачами збиваємо, що свідчить про майстерність наших пілотів. Це дуже складно, адже мають скластися умови, треба бути у вигідному розташуванні. Звісно, є шанс, що ракету знешкодять по дорозі. Втім ціль складна та малопомітна, але нас це не зупиняє, ми збиваємо».
Тож зберігаємо холодний розум і віримо в перемогу!