//

Фейкове громадянство Невзорова чи зірвана ІПСО? – Без Брехні

Фейкове громадянство Невзорова чи зірвана ІПСО?

То дали Невзорову громадянство і за які заслуги? І хто “джереліше” джерело: радник міністра МВС з 600 тис підписників, Невзоров з 1,2 млн, Міграційна служба чи Секретар РНБО та Президент? Стільки списів було зламано у фб-суперечках за/проти цього “хорошого русского”, а потім Зеленський всіх переграв і нібито відіграв надання громадянства назад. Що це було – випадковий злив чи зірвана гучна інформаційна спецоперація, спробуємо дослідити хронологію подій.

 

Почалося все з публікації 3 червня в російському телеграм-каналі фото звернення українського МЗС про перевірку (в тому числі в Інтерполі) подружжя Невзорових, як осіб що подали заяву/клопотання на громадянство. Клопотання було датоване 28 квітня.

В інформпросторі України спалахнула гостра дискусія-обурення про витік документу (сайт МЗС зламували не раз) і саму можливість надання громадянства Невзорову. Адже для отримання громадянства потрібно як мінімум складати іспит зі знання української мови, проживати певний час в Україні та головне відмовитися від російського громадянства. Як відомо, Невзоров зараз проживає в Італії та й володіння українською помічене за ним не було. Якщо ж говорити про громадянство за якісь заслуги, то у нас воїни з Білорусі, Грузії та Чечні не можуть заслужити громадянство

Гасити цю хвилю взявся телеграм-радник міністра МВС Геращенко. Отже, Антон Геращенко того ж 3 червня у своєму телеграм-каналі повідомив:

“Олександру Невзорову та його дружині Лідії Невзоровій Указом Президента Володимира Зеленського НАДАНО громадянство України ЗА ВИЗНАЧНІ ЗАСЛУГИ перед нашою країною”.

Така підстава для надання громадянства дуже зручна: вона позбавляє необхідності проживати на території України, знати мову, підтверджувати доходи тощо.

Згодом того ж дня телеграм-блогер Геращенко порадів, що Невзоров з дружиною СТАЛИ громадянами України, а критикам порекомендував підписуватися на канали Невзорова в ютубі та телеграмі, бо там 1,2 та 1,9 млн підписників (так зазвичай блогери рекламують один одного). Саме кількість підписників Невзорова і є тією визначною заслугою, за яку йому і його дружині нібито вже НАДАЛИ громадянство. У порівнянні з 600 тисячами підписників Геращенка це дійсно визначніше.

 

Указу про надання громадянства Геращенко не продемонстрував.

 

 

 

 

Державна міграційна служба 3 червня підтвердила Укрінформу, що такий Указ є. Проте фотокопії відповіді Укрінформ не надав.

Невзоров 3 червня видав пост-подяку українському народу за громадянство, яким нібито визнав факт отримання.

5 червня Невзоров в інтерв’ю Олесі Боцман заявив, що не знав про надання громадянства: “Про те що указ був підписаний я не знав, доки його хтось не злив. Це готувалося інакше”.

Тобто Невзоров навіть не цікавився, що саме Указу про громадянство ніхто не оприлюднював. Просто піднялася завчасна шумиха не за планом, а готувалося висвітлення події надання громадянства якось інакше і за іншого приводу. Схоже в цьому і криється подальший поворот подій – громадянство намагаються відіграти назад.

6 червня президент Володимир Зеленський підтвердив лише НАМІР Невзорова отримати громадянство:

“Я знаю, що він подав на наше громадянство, хотів полишити громадянство Росії, через те що підтримує Україну. Ми мали про це розмову”

 

На уточнювальне запитання “Чи надали ви громадянство ВЖЕ і чи звертався ще хтось до вас” Зеленський у властивій йому манері ухильно відповів таке: “Він точно звертався, я не пам’ятаю фізично, там велика черга в списку, і білоруси, і грузини, я точно пам’ятаю, як вони звертались, і не він один звертався, інші прізвища я чесно кажучи не знаю…

Я вважаю, якщо є люди іншого громадянства, які підтримують Україну, які позбавляються громадянства іншої держави … і хочуть допомагати Україні, я вважаю, що наші компетентні органи можуть розглядати можливість надання громадянства”.

Як бачимо, Володимир Зеленський двічі згадав про те, що для отримання громадянства потрібно позбутися громадянства росії. Проте однозначної відповіді щодо підписання Указу про надання громадянства Невзорову Президент не дав. Хоча прізвище і звернення його єдиного знає, указу фізично не пам’ятає (щоб це не значило).

Більш конкретним був секретар РНБО пан Данілов. Він чітко сказав 6 червня, що у Невзорова ще нема громадянства, він лише звернувся за громадянством.

“Якщо ви хочете отримати наше громадянство – ви маєте пройти певну процедуру. В нас єдине громадянство, треба спочатку позбавитися громадянства тієї країні, яке він на сьогоднішній день має, далі заповнити відповідні документи і якщо все буде дотримано, то можете отримати наше громадянство”, – зазначив Олексій Данілов.

Отже, Секретар РНБО та Президент стверджують, що Невзоров лише звернувся з заявою на отримання громадянства, та вже навіть є у списках у Президента. Це значить, що процедуру він пройшов, а процедура передбачає зокрема подачу зобов’язання чи декларації про відмову від іноземного громадянства.

Водночас сам Невзоров відмовлятися від громадянства росії не збирається. Так на питання, що він буде робити з російським паспортом, він ще 5 червня відповів, що “такої проблеми не існує – хай мене позбавлять громадянства”. Тут він лукавить, адже наразі в російському законодавстві немає норми, що дозволяла б позбавити громадянства. Позаяк Невзоров це знає, то далі фантазує, що заради нього російська влада думає про відродження такої норми. Палити паспорт він не буде. Чекатиме доки “вони зараз самі знищать паспорт”.

То ж у нас є дві протилежні версії: Геращенка, про Указ і особливі заслуги, підтверджена усно міграційною службою та заява Данілова, що Указу ще нема. Сам видавець Указу – президент Зеленський – “фізично не пам’ятає” чи підписував його.

Прикметно, що Геращенко, який 3 червня вже “видав” Указ про громадянство, 6 червня не кліпнувши оком вже цитує Зеленського про подання документів на громадянство.

Тепер щодо особливих заслуг, які дають право не жити в Україні, не вивчати мову і отримати громадянство України. Повне формулювання цього варіанту набуття громадянства у законі звучить так: “має визначні заслуги перед Україною або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України”. Очевидно, що Невзорова беруть у громадянство не за заслуги, а він становить державний інтерес, який вимірюється його кількістю підписників. Це підтвердив сам Зеленський:

“Якщо у нас є можливість хитати російську владу ми повинні все це робити з громадянами росії, які за Україну і повністю проти політики путіна, я вважаю ми разом повинні це робити”. І тут президент помилився, адже “хитати” він буде вже з громадянином України Невзоровим, якого його колишні співвітчизники, за його ж словами, вважатимуть зрадником.

Невзоров свою цінність для України теж продає як може:

“Я залишаюсь дуже знаковим судячи зі скажених цифр ютуба, телеграма та всього іншого. Я дорогоцінний союзник України і Зеленський все вірно прорахував. Я крупний калібр”. Водночас він сам зізнається, що хоч його задача позбавити путіна народної підтримки, проте надії на зміну росії немає.

Є, до речі, простіший варіант надання громадянства без знання мови та проживання в Україні – для осіб, які піддалися переслідуванню країни-агресора. Це саме випадок Невзорова, адже проти нього порушено політичну кримінальну справу в росії саме за підтримку України. Проте Зеленський та Невзоров наголошують саме на цінності для держави талантів цього діяча, як підставі надання громадянства.

Висновок: заслуг ще нема, надії на те що підписники Невзорова припинять війну чи скинуть путіна теж нема. Але громадянство Зеленський хоче давати, бо це ж “хороший русскій”, який просто обрав сторону здорового глузду, а не агресора.
“Я розумію що українці не вірять в хороших русскіх”, – єдине, з чим з заяв Невзорова не посперечаєшся.

Ще по темі:

//
Exit mobile version