Проект «БезБрехні» вже декілька місяців проводить активну менторську підтримку декількох регіональних медіа у їх роботі з протидії дезінформації і пропаганді. Один з партнерів – видання із Запоріжжя «Запорізький центр розслідувань». Фіналізуючи проект, поговорили з редактор ресурсу Ольгою Сидоровою про проблемні аспекти регіону щодо проникнення російських впливів, шлях медіа до необхідності включити у свою роботу формат фактчеку і протидії дезінформації.
БезБрехні. Ваше медіа не спеціалізується на фатчекінгу та протидії дезінформації, але ви освоїли цю методологію і включилися в загальний тренд боротьби з ворожою пропагандою. Що стало поштовхом/стимулом до діяльності у цьому напрямку, з якого часу ви цим займаєтеся як медіа і які можете відмітити успішні реалізації за цей час?
Ольга Сидорова. Трішки фактчекінгу в нас було і до 24 лютого. Ми потроху вчились.
Але поштовх до активної роботи в нас був дуже приземлений і наближений до реальності. Дві третини Запорізької області в окупації, а на людей, які там залишились, спрямована дуже потужна пропагандистська машина. І не тільки на них, а ще й на тих, хто виїхав, але продовжує цікавитись новинами з малої батьківщини.
Російська пропаганда на нашому локальному напрямку діє за двома векторами. По-перше, вони стабільно розповідають, що Україна ось-ось впаде, з нашого боку все погано, злидні, людей обмаль – ну це загальний тренд. По-друге, вони старанно імітують спокійне і заможне життя на окупованих територіях – щедрі соціальні виплати, налагодження інфраструктури та медицини, якісний благоустрій.
І наша робота на поточному проєкті трішки ближча до класичної журналістики та дещо віддалена від “канонічного” фактчекінгу. Ми беремо одну з цих солодких картинок і починаємо розбирати – з’ясовуємо, що було до вторгнення з кабінетами УЗД чи магазинами в якомусь з окупованих міст, читаємо коментарі мешканців громади, конфіденційно розпитуємо місцевих, як воно насправді.
Успішні речі за час проєкту – це насамперед не тексти, а коротенькі роліки-”рілз”, які базуються на них. Роліки про те, що українці не нацисти, і в наших степах століттями мирно жили десятки компактних громад різних етносів та конфесій, про фейковий курортний сезон в захопленому Приазов’ї набирали десятки тисяч переглядів в соцмережах, людям цікаво.
БезБрехні. Робота з протидії пропаганді вашого медіа здебільшого заточена на ваш регіон (тематику). Які особливості проникнення та поширення дезінформації у такому локальному інформаційному сегменті ви можете відмітити, спираючись на ваш досвід? Як змінилася, на ваш погляд, реакція користувачів на прояви пропаганди?
О.С. Починаючи від весни 2024 року, реакція запорізьких користувачів на будь-який контент, у першу чергу, визначається близькістю міста до фронта. Головний меседж російської пропаганди, який постійно бринить десь на підкорці – це меседж про те, що путін хоче захопити обласний центр… і має шанси це зробити. Цей страх ірраціональний, тож логічним фактчекінгом його не спростуєш.
Постійне очікування окупації помітно впливає на сприйняття будь-яких меседжів. Люди відгороджуються від теми ТОТ взагалі: вони не хочуть чути ані пропаганди, ані її спростування, їх головна потреба – самим не стати ТОТ. Тож останнім часом ми все частіше спостерігаємо не просто ігнорування фактчекінгових текстів, а агресивну реакцію на них: мовляв, нащо ви розповідаєте нам про окупацію, якщо у нас тут і своїх проблем вистачає?
Гарною новиною в цій ситуації стає те, що так само запоріжці відгорожуються і від російських пропагандистів. А от ще рік тому читати Рогова (запорізький колаборант-пропагандист), “бо наші мовчать про прильоти”, було нормою.
Втім, яким би негативом не відповідали на фактчекінг у соцмережах, маємо дуже наочне свідчення того, що у підсумку бюджети на пропаганду конкретно у Запорізькій області в основному зливаються намарно. З початку літа окупанти активно “качали” тему так званої “націоналізації безхазяйного майна” на ТОТ: нерухомість, яка виглядає покинутою, просто віджимали. Таким чином створювали умови для того, щоб люди, які виїхали, поверталися на ТОТ, отримували той російський паспорт, оформлювали нерухомість за російськими законами і… залишалися в окупації.
Але ні. Хоча деякі люди дійсно заїжджали і “оформлювали” своє майно, залишилися на ТОТ після цього одиниці. Казочки про чудове життя в окупації не спрацювали.
Набагато краще російській пропаганді вдалося просунути “внутрішньоукраїнські” меседжи – про “покрадену електроенергію, яку в мішках продають за кордон”. У результаті ми мали перекриття головного проспекту міста мітингом проти відключень електроенергії. Ситуацію вирулили мирно, але, як бачимо, головне поле роботи фактчекерів зараз лежить у спростуванні саме таких “зрадофільських” посилів дезінформації. Аж надто велика у запоріжців спокуса і звичка звинуватити у проблемах владу, а не росію. І це може бути полем для ще одного масштабного проєкта, бо маленьким цю звичку точно не перебити.
БезБрехні. Поточний проект з протидії пропаганді, в якому ви берете участь – непросте випробування у практичному застосуванні знань та навичок з фактчекінгу. З чим ви «заходили» у проект і як змінилося ваше розуміння та практичне застосування фактчекінгу? Чи було те, що ви не знали, а завдяки проекту – навчилися і застосували?
О.С. В першу чергу ми заходили у проєкт із журналістом, який взагалі ніколи не писав фактчеків! Завдяки методичним матеріалам від “БезБрехні” наприкінці проєкту журналіст “на зубок” вивчив методологію і пише фактчекінгові тексти майже без редакторських правок.
Було дуже цікаво почути про нестандартні матеріали на протидію пропаганді – в першу чергу, візуальні. Використання ШІ для створення карикатур, на нашу думку, може стати таким собі “рятувальним кругом” в обставинах, коли люди вже занадто втомлені для сприйняття логічно обґрунтованих спростувань пропаганди. Якщо все складеться, із вересня ми спробуємо предметно працювати у цьому напрямку. Маємо сподівання, що реакція читачів буде позитивнішою, ніж на текстові формати. Крім того, саме такий формат – висміювання, а не спростування – може бути якраз ефективним проти “внутрішніх” меседжів дезінформації, які тиснуть на давні болі українців. Треба пробувати.
Оце “треба пробувати”, до речі, стало неофіційним гаслом нашого проєкту і зайняло почесне місце на аватарці проєктного чата. Регіональний фактчек – штука специфічна в багатьох аспектах. Один із них – майданчики, через які можна спробувати достучатися на ТОТ, де доступ до українських джерел сильно обмежений.
Ми, наприклад, покладали досить великі надії в цьому плані на Вайбер. Надії, на жаль, не справдилися: ми виявили, що це джерело має надто мало інструментів для просування.
Інше питання – реклама у Фейсбуці. Велика кількість наших матеріалів просто не проходила фільтр аж надто обережної та “нейтральної” мережі перед постановкою на рекламу. Ми вчилися обходити ці обмеження.
Ми 100% прокачали навички створення рілсів на протидію пропаганді. Тут є своя специфіка: регіональна пропагандистська брехня дає мало візуальних матеріалів для різноманітного оформлення роликів. Але ж наша рілсмейкер пристосувалася і винаходить все нові і нові способи обійти це обмеження. Тут свою роль зіграло ставлення менторів від “Без Брехні”, які цінують наші рілси і радо їх перепубліковують. Це мотивує 🙂
БезБрехні. Ваше бачення формату та способів протидії дезінформації і пропаганді у вашому регіоні (інформаційному сегменті)? Якого формату, на вашу думку мають бути наступні проекти для консолідації роботи декількох медіа (мережі медіа) для ефективнішого протистояння з ворожим контентом?
О.С. «Веселий і злий» – отакого формату протидії пропаганді хочеться, і саме такого формату потребує, на наш погляд, Запоріжжя. Рілзи-меми, картинки-карикатури, бліц-тексти – щось дуже коротке, нескладне й емоційне. А ще – таке, що дає відчуття “ти не один”.
І в цьому форматі якраз була б корисна взаємодія з іншими прифронтовими регіонами. В першу чергу, Харковом, який перебуває у явно гіршому становищі, ніж Запоріжжя. Мовляв, дивіться, харківчанам розповіли, що їх скоро захоплять – а вони не вірять і отак от спростовують, і живі-здорові. Із таким прозорим натяком, що і нам би боятись не слід.
А ще круто було б нагадувати про брехню пропаганди рік тому. З нової перспективи маячня пропагандистів стає набагато більш очевидною, і можна проводити паралелі із поточною дезінформацією.
Ми дуже чітко відчуваємо, що аудиторія такого фактчекінгового проєкту має бути більш масовою, ніж наша теперішня. Базово “ЗЦР” – це розслідувальний антикорупційний проєкт, а пропаганда працює якраз на широкі верстви населення, які у глибоких розслідуваннях зацікавлені мало.
Під час поточного проєкту ми вже створили окремі телеграм- та вайбер-канали. Зараз вони заточені в першу чергу під мешканців ТОТ та ВПО, які мають контакти з ТОТ – бо метою проєкту була саме протидія дезінформації стосовно ТОТ. Перетворити цю аудиторію на масову запорізьку і конкурувати із каналами, які частенько заради хайпу просувають відверто корисні росії тези – оце був би цікавий квест.
Врешті решт запоріжці втомляться сидіти у помиральній ямі і чекати на окупацію, і підштовхнути цей процес… Треба пробувати 🙂