Херсонці намагаються уникнути участі в «референдумі» про приєднання до Російської Федерації, але добре розуміють, що росіяни все одно підроблять ту цифру, яку захочуть, — незалежно від справжніх результатів.

Однак, росіянам все ж таки потрібна картинка голосувань, тому вони намагаються її створити. Частина херсонців — доволі мала — голосує з власної волі, але більшість якщо і беруть бюлетені до рук, то лише під примусом. Примус виражається в озброєних військових росіянах, які ходять по домівках, іноді навіть виламують двері.

Влада України з приводу цього “референдума” давала суперечливі, часто нереальні поради, а деякі представники навіть перейшли до залякувань.

Спочатку про кримінальну відповідальність за участь у «референдумі» повідомила Міністерка з питань реінтеграції Ірина Верещук. Вона попередила, що покарання точно чекає тих, хто бере участь в організації «референдуму»,  але і людей, які змушені будуть проголосувати під тиском, злякала:

якщо людина не піде на «виборчу дільницю», але окупанти використають списки з її прізвищем, то вона покарана не буде. Однак, якщо буде добровільна участь у референдумі, то за українським законодавством таку особу чекатиме покарання.

Також віцепрем’єрка дала дещо наївні поради людям в окупованому місті:

«Якщо вас попереджають, що прийдуть зі скриньками для голосування, то треба змінити місце проживання, принаймні на час «референдуму». Якщо до вас подзвонили, то потрібно не давати своїх даних, оскільки ворог використовуватиме списки».

Що робити, якщо окупанти погрожують вбивством чи катівнею, пані Міністерка не зазначила.

 

Слідом за нею з’явилось попередження про кримінальну відповідальність для кожного, хто візьме участь у «референдумі» вже від заступника Голови Херсонської облради Юрія Соболевського (знаходиться не в окупації). Він так само закликав не відкривати двері окупантам, а на питання, що робити, якщо виб’ють двері, зазначив, що не наважаться (таку інформацію він подав зокрема в марафоні «Єдині новини»). Маємо інформацію, що наважились. У пості він зазначає: «Це шоу жодних юридичних наслідків ні для України, ні для міжнародної спільноти не несе, але у тих, хто взяв участь у референдумі, можуть бути потім юридичні проблеми».

Далі — коментарі Юрія Соболевського щодо невідкриття дверей:

Подібна інформація — про ігнорування «референдуму», але вже з зауваженням, що за участь у ньому, навіть за псування бюлетеня, загрожує кримінальна відповідальність, поширив і місцевий блогер Риженко (знаходиться на неокупованій території) із посиланням вже на позицію СБУ.

“Спитав у СБУ з приводу референдуму. Як би ви не “проголосували”, незалежно від того чи поставили так, ні чи зіпсували бюлетень – це кримінальна відповідальність. Єдине, як правильно реагувати – ігнорувати.”

Наша редакція зв’язалась із СБУ і там нам далі відповідь, яка спростовує твердження вище і підтверджує, що це або маніпуляція, або виривання з контексту: «У кожному випадку оцінка надаватиметься конкретним діям. Жоден колаборант і зрадник не уникне відповідальності. Херсонці-патріоти мають перш за все зберегти своє життя! Нічого ціннішого немає».

Ми вирішили проконсультуватись із фахівцем, а точніше, фахівчинею у даному питанні і звернулись до адвокатки Одеської приймальні УГСПЛ Юлії Лісової, яка має великий досвід захисту прав людей з окупованих територій. Ось що пояснила Юлія:

«Наразі відповідальності за участь у «референдумах» прямо кримінальним кодексом не передбачена. Разом із тим, зважаючи на те, як розмито сформульовані статті, наприклад, за державну зраду або колабораціонізм, то цілком можливо, що участь в «референдумах» підведуть під склади цих злочинів. За загальним правилом кримінального права не може бути відповідальності, якщо особа діяла під примусом або в стані крайньої необхідності. Це стосується всіх видів злочинів. І це не означає, що під примусом треба розуміти тільки приставлений до скроні автомат. Обставини окупації, в яких знаходиться людина, можуть бути самі по собі такими, що примушують або створюють крайню необхідність. Разом із тим, я не можу передбачити зараз, яким чином ці норми будуть застосовуватись правоохоронними органами. І багато чого, думаю, у цих справах буде залежати від політичної волі».

Юлія також додала щодо доказів, які можуть використовуватись у даних категоріях справ: «Це може бути документація з таких «референдумів», що якимось чином потрапить до правоохоронців, а також свідчення свідків, відеозаписи».

Адвокатка Анастасія Сербіна у матеріалі-аналізі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» також аналізує і можливу участь людей у «референдумі» під примусом. Її стаття в цілому стосується аналізу тлумачення колабораційної діяльності та дій людини в умовах окупації. Анастасія також наголошує на тому, що з точки зору наявності загроз безпеці людей, які опинились в окупації, кримінальна карність за участь у «референдумі» мала б виключатись. Цитуємо:

«За ієрархічною системою фізіологічні потреби людини — базові. Питання їх забезпечення в пріоритеті порівняно з іншими. Чи можемо ми карати людину, яка обирає забезпечувати себе засобами до існування в умовах окупаційної влади, не маючи альтернативних способів задоволення такої потреби?

Окремим складом злочину, передбаченого ч. 5 цієї статті, є участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території. Якщо в інших частинах статті використовується поєднання дій свідомим вибором і добровільністю, то для участі в референдумі такої ознаки не передбачено. З урахуванням ситуації, яка стрімко розвивається на непідконтрольних територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, наявності свідчень про тиск на людей для участі в незаконних референдумах, перебування під тиском військових формувань і наглядом мілітаризованого оточення, навряд чи кожен вибір людини брати участь у такому референдумі можна назвати вільним. Тут ми говоримо про другий рівень ієрархії потреб людини — потребу в безпеці. За наявності мінімальної загрози для життя людей, які перебувають в окупації, кримінальна караність таких діянь мала б виключатися. Проте останні гучні заяви високопосадовців щодо участі в таких референдумах вказують на інше розуміння цієї проблеми».

Висновок. Стверджувати, що за участь у референдумі людям в окупації загрожують «юридичні проблеми» або й кримінальна відповідальність, не можна. Враховуючи психологічний стан людей в окупації, повторювати їм про те, що їхня участь у «референдумі» може трактуватись як злочин, щонайменше неетично: люди після 7-ми місяців окупації чекають на підтримку і роз’яснення. Натомість отримують безкорисні поради (на кшталт, не відкривати двері — окупанти їх просто вибивають, якщо хочуть) або інформацію про кримінальну відповідальність, яка втім, з огляду на позицію правників, цілком ймовірно не настане.

Також варто додати, що росіяни дуже часто самостійно голосують, підставляючи дані херсонців, які вкрали в архівах та приміщеннях органів місцевої влади. Тобто херсонці в окупації можуть не підозрювати, що їхні дані використали у «референдумі». Так само можуть використати і дані тих, хто виїхав з Херсонщини і також не підозрює про використання своїх даних. Застосувати кримінальну відповідальність для кількох сотень тисяч людей у таких умовах неможливо.

Нагадаємо: Міністерство закордонних справ України заявило, що «референдуми» не матимуть жодних юридичних наслідків, і закликало міжнародних партнерів рішуче засудити намір росії провести протиправне голосування, запровадити нові санкції та визнати її державою-спонсором тероризму. Лідери західних країн вже заявили, що результати фейкових референдумів не визнають.