Низкою російських псевдо ЗМІ та сміттярок розігнали фейк про те, що десь когось мобілізовували з таким похапцем, що він забув свою… вставну щелепу: http://surl.li/okpti . У цієї “інформації” є всі ознаки фейку. Про деталі вкиду – далі у матеріалі.
Яке першоджерело фейку? Його розігнало поважне видання The Economist: http://surl.li/okptp
В статті “Українська армія має проблеми з мобілізацією нових людей” намішана правдива та брехлива інформація, чутки, що може збивати людей з пантелику. А саме так часто і побудовані дезінформаційні вкиди.
Наприклад, сама стаття починається з опису проблем. В тому числі там згадується невідомий чоловік похилого віку, якому нібито не дали взяти з собою вставну щелепу. Хто розповідає цю історію? Невідомо, якийсь рекрутер, який не називає своїх даних. Тобто джерело сумнівне, що вже викликає сумнів у достовірності такої інформації.
Також питання до авторства статті – авторство не вказано. Це важлива деталь, бо коли видання вказує автора публікації воно по факту бере на себе відповідальність за довіру до тої інформації, що зібрав автор і до матеріалу загалом. Відсутність такої деталі – ознака того, що видання фактично знімає з себе відповідальність за якість інформації у статті. Відсутність авторства – ознака смітникових ресурсів, які поширюють недостовірну інформацію. Дуже прикро, що The Economist вдався до такого «шахрайського» прийому.
Що ще не так з цим текстом?
В першу чергу, це нерозуміння чи спеціальне спотворення деяких фактів. Наприклад невідомий автор/ка зазначає, що “після елементарної підготовки в Західній Європі ніхто з них не очікував, що потрапить до штурмового підрозділу на найгарячішій ділянці українського фронту”. Це брехня, бо воїни вже їдуть вчитися на конкретні спеціальності. І багато хто — вже після того, як побував на гарячих ділянках фронту.
Хтось вчиться на штурмовиків, хтось на танкістів, а хтось і на штабних офіцерів. Так, проблеми в Україні з тим, щоб потрапити на конкретну спеціальність є. Проте навчання за кордоном, як правило, спеціалізоване.
Далі, певно, для балансу, йдуть вже більш адекватні приклади рекрутингу, які існують, на прикладі Третьої Штурмової Бригади та пояснення того, як країна намагається подолати прогалини в системі.
Проте, кого це хвилюватиме, якщо “смішна” байка про штучну щелепу несеться телеграм-каналами і фактично створює головний «фон» публікації.
Що по суті робить цей матеріал? Він озвучує доволі великий відсоток реальних проблем, але при цьому вкидає віральне щось, що перевірити неможливо.
І саме це “щось” набуває розголосу та затьмарює всю іншу інформацію.
ВИСНОВКИ
Стаття також вийшла на тлі активних та часто агресивних обговорень проблем мобілізації та демобілізації, які наразі турбують українське суспільство.
Нажаль під час війни в Україні, західні видання часто вдаються до використання анонімних джерел для підготовки матеріалів. Або взагалі відштовхуються від чуток навколо тих чи інших тем війни. Тому до подібних публікацій навіть у таких поважних виданнях варто ставитися обережно і в першу чергу звертати увагу на джерела, якими користується автор. У разі, якщо він вказаний…