Днями під час так званого Валдайського форуму, кремлівський диктатор Путін заявив, що нібито Росія двічі заявляла про свою готовність вступити у Північно атлантичний альянс – НАТО. І двічі їй в цьому нібито відмовляли. Чому це маніпуляція і неправда – далі у матеріалі.
Безпосередньо Путін завив наступне: «Наша країна, прагнучи ліквідувати підстави для блокової конфронтації, створити спільний простір безпеки, двічі заявляла навіть про свою готовність вступити в НАТО. Це було у 1954 році, ще за часів СРСРС, а також 2000 році – я про це згадував – під час візиту Клінтона. Ми з ним це обговорювали. І обидва рази ми отримали відмову, причому з порогу…» https://surl.li/mzqfbb
Така заява кремлівського очільника за своїм змістом не відповідає фактам реальних подій і є маніпуляцією.
По-перше, у 1954 році не існувало Росії у тому розумінні держави, якою вона є сьогодні. Тоді існував Радянський союз. І саме СРСР спробувала проникнути у НАТО, а не Росія. І хоча РФ називає себе правонаступницею СРСР, озвучений Путіним меседж є маніпулятивним бо містить контекст, який говорить саме про Росію.
Що стосується історичних фактів про події 1954 року, то російський очільник, як це часто робить, приховує значну частину ключових фактів, які впливають на цілісне розуміння цих фактів. Зате висмикує з контексту потрібні і акцентує на них увагу.
Приховане протистояння СРСР з країнами Заходу почалося одразу після закінчення Другої світової війни. А військово-політичне зближення держав Заходу значно прискорили дії самого СРСР. https://surl.li/nvylzi
Так березні 1948 року в Празі за дивних обставин загинув Ян Масарик – міністр закордонних справ Чехословаччини, який мав велику пошану у світі (він був єдиним некомуністом у новому уряді країни). У червні 1948 року радянські війська встановили блокаду Західного Берліна – масової загибелі мирних жителів від голоду вдалося уникнути лише завдяки скоординованим діям США та їх союзників.
На сході комуністична Північна Корея, озброєна Радянським Союзом і керована радянським призначенням, атакувала Південну Корею. У Європі побоювалися, що аналогічний сценарій СРСР може реалізувати в Німеччині.
У 1948 році на тлі цих подій Великобританія та Франція, що побоювалися Радянського Союзу, уклали угоду про взаємну допомогу у разі іноземного вторгнення. У наступні роки цим же шляхом пішли багато держав Західної Європи, які вважали правильним об’єднання ресурсів на випадок радянської агресії.
У 1949 році було створено Північно атлантичний альянс, який об’єднав 12 країн. https://surl.li/naogkh
25 серпня 1952 року відбулася робоча бесіда Йосипа Сталіна із послом Франції Луї Жоксом. Посол тоді дав зрозуміти радянському лідеру, що його країна розглядає Північноатлантичний пакт як виключно мирний союз, який не суперечить Статуту ООН. У відповідь на це Сталін розсміявся та запитав, чи не варто тоді СРСР теж до нього приєднатися. https://surl.li/jpxxje
Першою серйозною спробою СРСР вступити до НАТО вважається офіційне звернення радянського уряду до країн – учасниць антигітлерівської коаліції в 1954 році.
«Радянський уряд виходить з того, що Північноатлантичний договір створює замкнене угруповання держав, ігнорує завдання запобігання новій німецькій агресії і, оскільки з великих держав, що входили в антигітлерівську коаліцію, в цьому договорі не бере участі лише СРСР, Північноатлантичний договір не може не розглядатися як агресія, спрямована проти Радянського Союзу», – йшлося в дипломатичній ноті.
Тобто, імовірно, метою СРСР було довести, що НАТО була створена проти СРСР. Начебто якщо союз не приймуть, то ця організація – ворог.
Однак вступ СРСР в НАТО з самого початку був неможливим, бо, по-перше, радянський режим дуже сильно відрізнявся від демократичних режимів Європи та США. А те, що союз не прагне до змін було очевидним.
По-друге, якби СРСР став членом організації, він міг би блокувати рішення інших учасників. Таким чином радянська ідеологія могла б розвалити НАТО зсередини.
По-третє, більшість країн-учасниць погодились з тим, що основною метою подання заявки на вступ була пропаганда.
По-четверте, НАТО утворилося в результаті агресивної політики СРСР, тож його участь в альянсі була б нонсенсом.
Одночасно з нотою про вступ в НАТО, Москва запропонувала укласти договір про колективну безпеку в Європі за участю США. Крім того, окремо від звернення СРСР ноти про вступ в НАТО подали Білорусь і Україна. Їм на певний час дали суверенітет і атрибути державності, для того, щоб СРСР не залишився в ізоляції. Це сталося ще під час створення ООН, коли стало ясно, що нова організація стане ареною боротьби між Великобританією, США та СРСР.
Але 7 травня 1954 року США, Франція і Англія відповіли відмовою на ноту СРСР: «Нереальна природа пропозиції не заслуговує обговорення», – йшлося в офіційному повідомленні». У той же час Москві висунули вимоги: демілітаризації Німеччини, деокупації Австрії, відмови від баз на Далекому Сході, підписання угоди про загальне роззброєння.
Тож від початку, своєю нотою СРСР мав на меті не вступ у НАТО, як рівноправного партнера, а для того, щоб не дати західним країнам створювати противагу Радянському союзу. Коли спроба проникнути у НАТО провалилася, СРСР створили Організацію Варшавського договору.
Що стосується слів Путіна про нібито розмову з Клінтоном у 2000 році про готовність РФ приєднатися до НАТО і нібито відмову, то в офіційні історіографії відносин Росії та Альянсу такий факт не значиться. В той же час, ця ж історіографія свідчить про те, що саме мілітаристська поведінка РФ обірвала будь-які можливості нормальних відносин Росії та НАТО.
Поді розгорталися наступним чином: https://surl.li/rocbbj
1991 рік — початок офіційних відносин між НАТО і Росією із приєднанням Росії до Ради північноатлантичного співробітництва (пізніше перейменована на РЄАП), створеної після закінчення холодної війни як форум для консультацій із країнами Центральної та Східної Європи. Фактично, розпад Радянського Союзу збігся у часі з інавгураційним засіданням новоствореної Ради.
1994 рік — вступ Росії до програми «Партнерство заради миру».
1996 рік — Росія направляє військовий контингент до складу миротворчих сил під проводом НАТО в Боснії і Герцеговині. Підписання Меморандуму про взаєморозуміння у галузі співробітництва на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру.
1997 рік — на саміті НАТО в Парижі керівники Росії і країн НАТО підписують Основоположний акт НАТО — Росія про взаємні відносини, співробітництво та безпеку і створюють Постійну спільну раду (ПСР).
1998 рік — Росія відкриває дипломатичне представництво при НАТО.
Підписання Меморандуму про взаєморозуміння в галузі науково-технічного співробітництва.
1999 рік — Росія на кілька місяців призупиняє свою участь у ПСР через незгоду з військово-повітряною операцією НАТО в Косові.
Прибуття російських миротворців до Косова для участі у миротворчій операції під проводом НАТО.
2000 рік — В. В. Путін обраний на пост Президента Росії. Він робить заяву про відновлення відносин з НАТО «у дусі прагматизму».
Після створення в 2002 році РНР цим відносинам було надано нового імпульсу і змісту. Рішення про започаткування РНР, яке було ухвалене відразу після терористичних нападів 11 вересня 2001 року, ще раз підтвердило необхідність узгоджених дій у відповідь на спільні загрози і продемонструвало рішучість країн — членів НАТО і Росії поглиблювати співробітництво, спрямоване на досягнення спільної цілі — побудови довгострокового та всеосяжного миру в євроатлантичному регіоні, що вперше було відображено в Основоположному акті НАТО — Росія від 1997 року.
Після того як на початку серпня 2008 року Росія застосувала військову силу в Грузії, Альянс призупинив офіційні засідання РНР і співробітництво в окремих галузях, щоб розглянути питання про наслідки дій Росії для відносин НАТО — Росія.
У 2009 році було ухвалено рішення про відновлення офіційних засідань і практичного співробітництва з Росією. У грудні 2009 року відбулося перше після кризи в Грузії офіційне засідання РНР на рівні міністрів. Міністри вирішили вдосконалити методику роботи самої РНР, щоб надати їй більш цілеспрямований і політично вагомий характер, а також провести Спільний аналіз загальних викликів безпеці у XXI столітті.
На зустрічі в Лісабоні в листопаді 2010 року керівники країн РНР схвалили Спільний аналіз і узгодили заходи практичного співробітництва, спрямовані на подолання деяких із викликів, що були виявлені в Аналізі. Крім цього, керівники країн РНР домовилися обговорити питання подальшого розширення співробітництва в галузі ПРО.
Після того як навесні 2014 року Росія застосувала військову силу проти України та анексувала частину її території стосунки між НАТО та Росією різко погіршилися. 5 березня Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен після засідання Ради НАТО-РФ повідомив, що НАТО вирішило вжити невідкладних заходів щодо призупинення практичної військової співпраці із Росією: припинити планування спільної місії із Росією — морський супровід американського корабля з хімічною зброєю; не проводити ніяких зустрічей із Росією на цивільному та військовому рівні; переглянути співробітництво НАТО — Росія.
Тож меседжі Путіна, як свідчать вище наведені факти – не відповідають реальним історичним подіям, є неправдивими і маніпулятивними.