Приклади дезінформації, що пов’язані з Росією та СРСР. Там, де слід просити вибачення, каяття не спостерігається, одні звинувачення. Європейський ресурс Еuvsdisinfo.eu провів аналіз маніпулятивних технік Кремля по найбільш гучним темам останнього часу, де використовувалася одна й та ж стандартна дезинформативна схема – «ми не винні!.. ми самі жертва!»
Всі винні крім нас
Яскравим тому прикладом є отруєння російського опозиціонера Олексія Навального. Одне з проросійських ЗМІ пише, що Німеччина порушила Конвенцію про заборону хімічної зброї, відмовившись співпрацювати з Росією. Іншими словами, жертва тут не Навальний, а Росія.
Відносно трагедії MH17 прокремлівські ЗМІ стогнуть, що мета судового процесу – не встановити справжніх винуватців. Згідно з цією заявою, хоча були вбиті 298 осіб, з точки зору прокремлівських ЗМІ, єдина жертва – Росія.
Ту ж логіку застосовували і застосовують щодо України. Замість того щоб визнати, що причиною Голодомору послужила безпосередня діяльність радянської влади, прокремлівські ЗМІ звинувачують Україну в створенні «хайпа» щодо цієї теми. А, отже, замість 7 мільйонів чоловік, померлих від голоду, прокремлівські ЗМІ … ну, ви здогадалися.
Брязкання шаблею
Повертаючись до справ нинішніх, прокремлівські ЗМІ заявили, що Румунія і США проводили військові навчання поблизу Криму, оскільки це гарне місце для того, щоб розігрувати сценарій вторгнення до Криму. Росія знову жертва, це ж очевидно.
Візьмемо санкції ЄС – відповідно до радіошоу, ведучим якого є Володимир Соловйов, вони є доказом того, що Німеччина і Європа прагнуть війни з Росією. Жертва … ну, так, проте жертви віе ті бідолахи, які слухають це радіошоу.
Найсвіжіший приклад цього синдрому жертви пов’язаний з Молдовою, де новообрана Майя Санду зажадала виведення приблизно тисячного контингенту російських військ з території Придністров’я і попросила про їх заміну місією цивільних спостерігачів ОБСЄ. Московські чиновники назвали це рішення «безвідповідальним», прокремлівські ЗМІ перебільшують і безпідставно заявили, що це може призвести до силового окупації Придністров’я, щоб спровокувати зіткнення з російськими військами, а потім схвалити інтервенцію НАТО на цій території.
Підсумовуючи дезінформацію з розглянутих вище прикладів, стає очевидно: їх основна мета – довести, що Росія – жертва, маючи на увазі те, що вона не може бути винуватицею. Створення цього самообразу жертви дозволяє Кремлю маніпулювати громадськістю, уникати відповідальності за агресивну зовнішню політику і використовувати підконтрольні державі ЗМІ для поширення цього наративу. Для досягнення успіху в доведенні інформації, керівництво RT «вселило закордонним журналістам, які працюють в RT UK [Великобританія] і RT America [США] образ Росії як жертви політики Заходу» .
21 рік «образи»
Але виставляння себе в якості жертви також вказує на існування когнітивного дисонансу, що росте з того, як Кремль поводиться по відношенню до опонентів, і того, яким він вважає себе. Це стає очевидним, якщо простежити, як ті ЗМІ, що перебувають у власності Кремля зобразили Кремль як лицаря без страху і докору за його ж наказом. Наприклад, кремлівські секретні договори з Гітлером не загрожували сусідам і не підготували грунт для війни. І окупація Росією сусідніх країн ніколи не була окупацією, адже відповідала міжнародному праву минулих часів. Не можна також упустити той факт, що незаконна анексія Криму Росією і незаконний напад на Україну були результатом волевиявлення місцевих жителів у відповідь на фінансовану США «кольорову революцію».
Ще в січні 2020 роки ми прийшли до висновку, що двадцять років правління Путіна були двадцятьма роками образи. А скоро буде вже 21 рік.