10 жовтня, одночасно з обстрілами ракетами, російські пропагандисти почали бомбардування інформпростору панічними фейками. Уяви у них небагато, тому повторювали ті ж самі наративи, що і 24 лютого: Зеленський нібито втік в бункер “на Західну” чи вже “на пів дороги до Польщі”. Була навіть серія фейків, направлених на дискредитацію Залужного: буцімто після “невдалої оборони Києва” ЗМІ вимагали відставки Залужного.
Так відомий фейками та українофобією канал Readovka о 10:15 повідомив, що за їх джерелами Зеленського нібито терміново вивезли з Києва і відправили в одне з секретних бомбосховищ на заході України. (Дивно що адресу секретного сховища не вказали). Цю інформацію начебто підтверджують публікації в українських медіа.
Кива бреше і не здається
Об 11:02 Володимир Зеленський записує відео на фоні Будинку з Химерами та будівлі Офісу Президента в Києві. Нібито фейк спростовано.
Але не для Киви! Він уже о 11:27 видає своє “викриття”, що відео записане на фоні “зеленки”, тобто екрана, на який наклали зображення Києва. Цей російський фейк ми вже чули, коли Зеленський так само на фоні офісу записував відео в перші дні війни.
Канал Зеленського ж протягом дня публікував багато фото активностей президента. І якщо фото дзвінків президентам інших держав та проведення наради можна було назвати старими, то зустріч з Послом США Бріджит Брінк і заступником голови дипломатичної місії США Крістофером Смітом підробити було б дуже складно. Для цього знадобилося б вивезти їх також в “таємний бункер на заході”, відтворити в бункері інтер’єр офісу президента і, головне, вмовити американців взяти участь у цій постановці. Очевидно що зустріч була в Києві саме в будівлі офісу президента.
Тому Киві довелося перевзуватися на льоту і придумувати нову версію. Позаяк визнавати брехню він не збирався, то придумав, що Зеленський втік з Києва, але його на шляху до Польщі спинили і змусили повернутися, щоб він зустрівся з Послом США. Але, не здається Кива, “це не значить що Зеленський не втече сьогодні вночі”.
Також Кива визнав, що вранішній виступ Зеленського – це “фото Києва сьогодні”, але завтра там можуть бути руїни “через Зеленського”.
Але таке визнання присутності Зеленського в Києві не влаштувало інших пропагандистів і тому далі вони пішли своїм шляхом. Після вечірнього виступу Президента на фоні будівельної техніки в столиці росіяни продовжили гнути своєї і доводити, що відео записане на фоні хромакея. Як доказ вони навели “підозрілі тіні” та “неприродність” фігури Зеленського порівняно з фоном. “Докази” ці відверто притягнуті за вуха.
В справжності виступу можна переконатися тут:
Всі ці заяви про втечу, про фейкові зйомки були лише для того, щоб видати маніпулятивний висновок: “Зеленський не хоробрий, а зразу втік до бункера, а якщо лідер тікає, то майбутнє країни приречене”. Російським пропагандистам, які живуть в умовах сучасного царизму “вічного Путіна” просто недосяжна думка, що без Президента Україна не припиняє існування. А через рабську ментальність вони навіть не можуть порівняти та пригадати, що це саме їхній вождь останній рік провів у бункері. Зникаючи з ефірів на місяці. І де він знаходиться насправді запитувати нікому не дозволено.
Перекладання вини з Путіна на Зеленського
Для людей, які досі тримаються позиції “не треба було нам сваритися та оборонятися” таке “пояснення” Симоньян цілком логічне. Але насправді вона відверто маніпулює. По-перше, вчорашній обстріл України планувався та готувався не за один день і точно раніше за вибух на Кримському мосту. Тому вибух був лише приводом, а не причиною.
По-друге, жодних доказів, що це Україна здійснила вибух немає. Навпаки – це типовий почерк Путіна ще з 90-х – 00-х – вчинити теракти, щоб виправдати ними війну чи посилити тиск силових структур на суспільство. Він неодноразово це робив на Росії і з набагато більшою кількістю жертв. Тому міст з трьома загиблими ще полегшена версія.
По-третє, Симоньян, коли рахувала загиблих, “забула” порахувати, що лише в Запоріжжі і лише за останній тиждень кількість загиблих від російських обстрілів сягнула сотні людей. Про “гуманізм” Путіна під час знищення Маріуполя та інших міст годі й згадувати. Багатостраждальний Харків теж ледь не щодня стає свідченням “високоточності” зброї окупантів.
І головне – жодні поступки чи “червоні лінії” з терористом, мета якого – знищення нескореної України, не працюють. Він обстрілює, що забажає і до чого зможе дотягнутися. І спинити його може лише симетрична відповідь, а не вмовляння чи підігрування.