//

ПРАВДА про приватизацію Батьківщини-Матері фірмою “Коломойського” – Без Брехні

ПРАВДА про приватизацію Батьківщини-Матері фірмою “Коломойського”

Фірма, пов’язана з Ігорем Коломойським, приватизує частину меморіалу “Батьківщина-Мати” в Києві, – про це 10-11 лютого почали писати українські ЗМІ. Розголосу цій історії надав лідер Демсокири Антон Швець, але згодом її підхопили поважні редакції, уже із вказанням конкретних дат і прізвищ. Лише після цього з’явилася реакція музею та Фонду Держмайна.

Рішення Господарського суду м. Києва справді дозволяє приватній компанії приватизувати приміщення площею понад 500 кв. м. на території меморіального комплексу “Національний музей історії України у Другій світовій війні”( відомий як пам’ятник Батьківщина-Мати). Фактично приватизація ще не відбулася – принаймні, про це немає відомостей у реєстрах.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

У 2015 ТОВ “Архітектурна майстерня Інка” уклала договір з Фондом держмайна про оренду двох приміщень – нежитлового підвального приміщення площею 433,1 кв м та нежитлового приміщення на першому поверсі площею 132 кв. м на території меморіалу. Відповідно до договору на той момент приватизація цих об’єктів була заборонена за будь-яких умов. Міністерство культури як розпорядник майна погодило укладення договору, але лише за умови заборони приватизації.

У 2018 році закон «Про приватизацію державного майна» втратив чинність, натомість новий закон «Про приватизацію державного та комунального майна», уже дозволяв приватизацію державного майна, яке раніше було заборонено до приватизації, за умови, що таке майно не використовується у виробничій діяльності більше трьох років, і подальше його використання не планується.

Фонд держмайна та приватна компанія переглянули договір та в 2019 році уклали його в новій редакції, де так само приватизація майна була заборонена.

Ще через рік, у 2020, ТОВ “Архітектурна майстерня Інка” звернулася до Господарського суду м. Києва щодо визнання недійсним пункту 11.1 орендного договору в частині заборони приватизації орендованого майна. Аргументація позивача – пункт про заборону приватизації “не приведений у відповідність до закону “Про приватизацію державного та комунального майна”.

Позиція фірми полягає в тому, що, оскільки договір оренди є довгостроковим (до 2030 року), то використання цього майна у виробничій діяльності меморіалу не планується.

Суддя Людмила Шкурдова, що розглядала цю справу, повністю погодилася із “аргументацією” позивача та задовольнила позов. 

Слід зауважити, що суд зазначив відсутність доказів від Міністерства культури про те, що орендоване майно планується до використання.

Таким чином, приватна компанія отримала право приватизувати орендовані приміщення, що належать меморіальному комплексу.

Далі відбулася апеляція у Північному апеляційному суді Києва – на користь Мінкультури; суддівська колегія скасувала рішення Господарського суду, аргументуючи це тим, що під час укладання нової редакції договору в 2019 році, коли вже набув чинності новий закон щодо приватизації держмайна, сторони погодилися зберегти заборону на приватизацію приміщень. Крім того, договір від початку було укладено лише за умови заборони приватизації, та й сам договір передбачає, що 

умови “зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря”.

ТОВ “Архітектурна майстерня Інка” не вдовольнилася задоволенням апеляції та звернулася до Верховного Суду, і 19 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд скасував рішення апеляційного суду й спрямував справу на новий розгляд. Цього разу Північний апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Фонду державного майна України, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 залишив без змін і поновив його дію.

Даних про подальше касаційне оскарження постанови апеляційного суду у відкритих джерелах немає. “Дзеркало Тижня” у своєму матеріалі наводить коментар Фонду Держмайна:

“Фонд держмайна категорично не погоджується з цим судовим рішенням і підготував касаційне звернення до Верховного Суду, де буде в законний спосіб та в рамках чинного законодавства відстоювати свою позицію”.

Отже, сьогодні приватна компанія “Архітектурна майстерня Інка” має право на приватизацію орендованих приміщень на території Національного музею.

Музей, після розголосу, випустив повідомлення для преси, в якому переконує, що на даному етапі не йдеться про приватизацію, а лише про скасування заборони на неї. І головне, що це приміщення не під монументом “Батьківщина-Мати”.


ЗВ’ЯЗОК З КОЛОМОЙСЬКИМ

У частині того, чи має ця приватна компанія стосунок до Ігоря Коломойського, є лише непрямі свідчення. Глибше в історію власності “Інки” копнули “Наші гроші”: власником ТОВ з осені 2019 року є Фасоль Олена Олегівна, помічниця народного депутата від «Слуги народу» Олександра Маріковського. Керівником фірми є Дмитро Антипенко. Раніше власниками компанії були Ігор Пукшин, Олександр Баулін, Руслан Кирилюк, Олександр Радавський, Микола Сольський та Андрій Богдан. Останній, як відомо, є колишнім адвокатом Ігоря Коломойського. У 2012-2017 роках власниками «АМ «Інка» були ТОВ «Будінвест-Проект», ТОВ «КУА «ЮДП Ессет Менеджмент» і ТОВ «Хрещатик Інвестбуд», кінцевими бенефіціарами яких вказували Валерій Кодецький, Василь Хмельницький та Андрій Іванов.

У тому ж таки матеріалі “Дзеркала тижня” зазначається, що до судді Госпсуду Людмили Шкурдової “дивним чином стікаються справи, пов’язані із націоналізацією Приватбанку, і яка неодноразово доводила свою упередженість при розгляді цих справ”.

Авторка. Ольга Покотило

Ще по темі:

//
Exit mobile version