Нарешті лукашенківці показали “ту саму” мапу, за якою «готувався напад» на Білорусь. Щоправда це мапа 1919 року, і не нападу, а етнічного розселення українців 🙂
Отже, на білоруському телебаченні місцева скабєєва в передачі “Ето другоє” розказувала страхачки про нібито підступні та давні плани України напасти навсібіч, щоб відібрати «історичні» землі України.
Та все змішалося в роспропаганді: то Польща хоче забрати собі частину земель, і тут же Україна планує повернути собі «історичні землі» у Білорусі, Польщі та Чехії (і звісно ж Кубань).
Сюжет складається з нарізок виступів одіозних, але маргінальних Юрія Карася та Дмитра Корчинського, радикальні заяви яких пропагандисти видають за політичний курс України. Основним же “доказом загарбницьких намірів”, ледь не державною політичною доктриною, виступають в сюжеті тексти Бандерівських читань 2018 року.
Бандерівські читання – це така щорічна, заснована громадською організацією “Українські студії стратегічних досліджень” конференція націоналістів. Хоча Олег Тягнибок (ще пам’ятаєте такого) і стверджує, що “це не клуб по інтересах”, але щорічний склад учасників (ядро зі свободівців чи колишніх свободівців) та їх кількість (20-40) свідчать, що це таки більше невеличкий клуб обміну візіями про те, якою націоналісти уявляють розбудову України, якби вони прийшли до влади.
Саме з цих читань, точніше лише з однієї статті такого собі пана Юрія Черкашина цитують у сюжеті цілі шматки. Для більшого ефекту демонструють мапу, де територія України простягається частково на землі сучасної Білорусі та Польщі. На думку авторів фейкового відео це доказ того, що Україна хоче напасти і відібрати саме ці землі.
Мапа з такими кордонами справді існувала. Це мапа, яку Українська Народна Республіка надіслала на Версальську мирну конференцію 1919 року. Тоді УНР висунула цілком справедливі і законні вимоги, що стосуються південних земель сучасної Білорусі, адже за переписами населення від кінця 19 сторіччя там проживали переважно (понад 70%) поліщуки українці, які білоруської мови не знали і себе ідентифікували як українці. Проте ці землі так ніколи і не ввійшли до УНР чи УРСР. За часів панування там Польщі українців намагалися приховати називаючи в переписах «тутешніми», після захоплення цих земель СРСР їх навмисно приєднали до БРСР і почали політику русифікації та білорусизації. Отже, мова йде про мапу етнічного розселення українців в минулому, а не план «відновлення території».
Наразі ж питання стоїть взагалі про повернення захоплених росією з 2014 році територій.
З хибних же висновків білоруської пропагандистки випливає, що “«спецоперація» на руку самій українській владі: воєнні дії їй потрібні були для підтримки Європи і США для отримання в необмеженій кількості озброєння та навчання, щоб перемогти росію”. Тобто причина знову підміняється наслідком. Далі логіку взагалі годі шукати:
Польща, мовляв, «облизується на західні землі в надії що їй перепаде, тому виступає голосом України в ЄС». А Україні й «не жалко віддати землі, вона сподівається після перемоги над росією розвернути джавеліни в інший бік». Нелогічна визвольна війна виходить – «віддати» Львів, щоб потім за нього воювати.
А витягла білоруська «скабєєва» мапу 1919 року та Бандерівські читання 2018 том, що там один автор уявляв, що після перемоги над росією можна буде допомоги білорусам зкинути диктатора лукашенка в обмін на землі, на яких раніше жили українці. Або ж обміняти на російські землі, які будуть на той момент під контролем України.
Можливо, начитавшись перед сном Бандерівських читань лукашенко і справді злякався наступу через 6 годин :). Особливо коли стало зрозуміло, що Київ за три години «не береться».