Росіяни в Херсоні продовжують проводити пропаганду всіма відомими їм методами. Зокрема — звичними: за допомогою газети. Із передбачувано краденою назвою: «Надднепрянская правда». Колеги з редакції Кавун.City проаналізували один із випусків газети. Ми даємо розбір лише деяких статей, адже газета містить аж 16 сторінок добірної пропаганди.
Варто одразу зазначити, що «Наддніпрянська правда» існує і доволі давно. Цю газету добре знають херсонці. Саме тому, ймовірно, росіяни і використовують цю назву, а також шрифт справжньої газети, але російською. Газети поширюють безкоштовно через пограбовані та «віджаті» супермаркети Херсона.
В умовах створеного інформаційного вакууму, коли відсутні українські телеканали, український мобільний зв’язок, а інтернет лише через російського провайдера, агітаційна газета може стати чи не єдиним джерелом новин. Саме тому пропагандисти так детально постаралися охопити усі сфери життя міста аж на 16 сторінках.
На першій сторінці — традиційно те, що може «зачепити» око читача: освіта і медицина. Першою йде брехня про «забезпечення» лікарень ліками. Насправді з ліками в Херсоні величезна проблема. Аптеки майже всі не працюють, систематичного постачання немає — хіба що волонтери привозять з підконтрольної території, але це вдається вкрай рідко. Росіяни ж завозять ліки в малій кількості і лише російського виробництва, а вони, м’яко кажучи, не дієві: росіяни давно позбавлені цілої низки дозволів та інших документів, які дозволяють вважати їхні препарати придатними до використання. Власне, херсонці це відчувають на собі.
Про те, як все нібито гарно в освіті набрехала на цілу сторінку Тетяна Кузьміч, самозвана керівниця окупантського “департаменту освіти”. Тетяну Кузьмич ще у 2020 році судили за підозрою у державній зраді, співпраці з російськими спецслужбами та організації підпільної ворожої мережі в Херсонській області. В жовтні 2020 року вона вийшла зі слідчого ізолятора під заставу розміром із пів мільйона гривень. Активну участь в судовому процесі на боці підозрюваної брав все той же Кирило Стремоусов.
Кузьміч розповідає про плани з відродження на Херсонщині радянської системи освіти, про те, що українська влада «тисне» на педагогів і продовжує платити їм зарплатню та відпускні. Щоправда, у чому проявляється цей тиск – невідомо, мабуть, у тому, що зарплату платять. А ось росіяни тиск на вчителів та директорів чинять справжній. Поки що без особливого успіху. На сьогодні відомо лише про одного директора школи в Херсоні, який співпрацює з окупантами. В школи та садочки планують привозити керівників з росії. Херсонці також повідомляють про те, що у школах та дитсадках активно вивозять меблі і техніку. А книжки з історії України Стремоусов пообіцяв знищити і замінити “правильною” історією. І це правда: нам підтвердили з кількох джерел, що в захоплених закладах освіти і культури росіяни знищують все україномовне та пов’язане з Україною. На цьому фоні ще цинічнішою виглядає заява Стремоусова, що жодного тиску на українську мову в регіоні не буде.
Херсонські заклади освіти, які не піддалися на тиск, наразі працюють дистанційно за українською програмою. Щоб переконати батьків іти замість української до російської школи, пропагандисти видали статтю на цілих півтори сторінки про “шкідливість” дистанційної освіти України. Звісно ж правдивих фактів для перевірки там нема – лише набір звинувачень. В статті також вміло “б’ють по живому” – переконують батьків у перевантаженні української шкільної програми та її невідповідності віку школярів. Таким чином нібито обіцяють що в російській офлайн школі буде легше. Але про небезпеку відвідування школи в місті де йдуть бойові дії окупанти промовчали. А саме це і є основною причиною, чому в Україні розглядається варіант дистанційного навчання – росія обстрілює садки та школи постійно.
Окупаційна влада росії намагається максимально щільно окупувати інформаційний та ідеологічний простір Херсонщини. Так у захопленому Будинку профспілок у Херсоні створили «Союз матєрєй», який буде вести ідеологічне виховання дітей в дусі російської культури та історії, а також «роз’яснювальну роботу з батьками». Це фактично залякування і погрози, а також попередження про те, що навчання українською мовою не буде.
Продовженням теми заволодіння інформпростором Херсону є новина про роздачу безкоштовних приставок Т2 — для того, аби працювало телебачення. А воно в Херсоні лише російське. За інформацією нашої редакції, херсонці неохоче беруть такі приставки. Більш того, приставки видають в обмін на інформацію про паспортні дані — і виявляється, що деякі приставки вже видали певній людині без її відома. Тобто хтось надав копії паспортних даних третьої людини. Коли ця людина звертається за Т2, вона дізнається, що вже отримала його. Мешканці кажуть, що «грішать» на працівників різних служб, до яких надавали копії своїх документів. Доказів, звісно, немає.
Щоб показати безальтернативність російському інформпростору в Херсоні, ще одна з гауляйтерок — Катерина Губарєва — звітує про поліпшення якості зв’язку і про те, що на Херсонщині вже встановили 600 базових станцій російського зв’язку. Щоправда, «встановлення», скоріш за все, означає фактичне викрадення українських разом із українським обладнанням, адже оператори українського зв’язку повідомляли про захоплення приміщень і викрадення обладнання росіянами. Ось лише одне з таких повідомлень: https://bit.ly/3cbmvkL Схожі заяви були і від операторів мобільного зв’язку України.
Наразі в Херсоні та на Херсонщині відсутній український мобільний зв’язок: лише російський. Він повністю прослуховується російськими спецслужбами. Ми не можемо розповідати деталей, але особисто були свідками того, як росіяни демонстрували цю можливість. Інтернет також повністю контролюється росіянами.
Відверта пропаганда починається на третій сторінці: про «русских» людей із українськими паспортами.
До речі, третя сторінка в газетах завжди одна з ключових, за неї часто борються заради розміщення, наприклад, політичної реклами.. Далі — вже відомі тези росіян про те, що нібито на Херсонщині «основним засобом спілкування» є російська мова. Цю статтю варто проаналізувати в окремому журналістському матеріалі, адже в ній майже кожна теза — неправдива або маніпулятивна. Але навіть без перевірки особливо впадає в око заява, що нібито весь «Південь та Південний Схід проголосували проти від’єднання» України від СРСР у 1991-му. Це відверта неправда. 90,13% мешканців Херсонщини підтримали Акт проголошення незалежності України.
Теза про те, що «основой единства Херсонщині является русский язік» також неправдива: мешканці Херсонщини переважно спілкуються українською та використовують південні діалекти саме української мови. Це підтверджувало зокрема і дослідження 2021 року фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва: 64% молоді півдня та сходу України вважають рідною українську, натомість серед найстаршого покоління – 53%. Серед мешканців міст-мільйонників найбільше (55%) рідною вважають українську, 40% – російську. Серед мешканців менших міст та сіл українську називають рідною значно частіше.
Соціологічна група «Рейтинг» у своєму дослідженні, оприлюдненому в березні 2022-го, зазначає, що за останнє десятиліття спостерігається стала динаміка зростання кількості тих, хто вважає українську мову рідною: з 57% у 2012 році до 76% у 2022 році. Російська за 10 років втратила з 42 до 20%.
Ми навели лише деякі статті, а там насправді всеохопна пропаганда на всіх фронтах. Для релігійної обробки є ціла стаття від священника-колаборанта про трієдіную русь. Для залякування стаття про міни-пелюстки в з Донецька, які ось-ось будуть в Херсоні. І навіть міжнародна “аналітика” про ненависний росіянам Захід, який нібито підтримує тероризм по цілому світу, а тепер і в Україні. Та на аналіз кожної з цих маніпулятивних статей знадобився б окремий матеріал. Проте мета їх всіх одна: переконати херсонців втому, що вони тепер росія, а єдина ідея росії – призначити ворогів навколо.
Варто звернути увагу і на те, що в газеті немає інформації про те, хто її видав, хто головний редактор та інших реквізитів, обов’язкових до зазначення. Ймовірна причина зрозуміла: нікому не хочеться надавати зайві докази вчинення державної зради проти себе.