Цієї ночі москальський Бєлгород, що розташований всього за 40 км від українського кордону, прокинувся від чергових вибухів. Запалала нафтобаза. За офіційними заявами рашистської сторони, та відповідно до оприлюдненого відео, по місцевому нафтосховищі нанесли ракетно-бомбовий удар… українські ударні гелікоптери. Аж два штуки!
Як би ми цього не бажали, але Генштаб ЗСУ спростовує цю інформацію. І це виглядає досить логічно – прорватися двом повітряним суднам з низькою швидкістю (на відміну від літаків або ракет) через систему рашистської ППО прикордонної зони – річ не з простих. Ми звичайно віримо у те, що наші військові можуть творити просто дива на полі бою і в повітрі. Але, реальна військова ситуація диктує свої умови.
Тож більшість фахівців схиляються до думки, що це російська провокація – їм вже не вперше підривати свої ж житлові будинки, труїти газом своїх же громадян та стріляти по своїй території. І цей інцидент тамтешня пропаганда може ефективно використати для створення низки міфів/фейків з дуже серйозними наслідками. Тож, які можуть бути і варіанти.
МІФ 1. ВИПРАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ
Ми всі пам’ятаємо мантри москальської пропаганди, що це Київ, накачений натівською зброю і розігрітий тим же НАТО до стану оскаженілого собаки, спровокував війну – ерефія просто вимушена була піти на превентивний удар у вигляді так званої «спецоперації». Бо інакше, як брехав недопрезидент Лукашенко, українські війська через чотири години перейшли би в наступ.
Залишимо ці хворі фантазії для діагностування лікарями відповідної кваліфікації і професії.
Так звана «спецоперація» забуксувала по всіх напрямках. Людські резерви кадрової армії кремля – на критичній межі. Прихована мобілізація, мобілізація найманців з усього світу – дали мізерні результати. Але і зупинитися вони не можуть, бо треба ж нашаманити хоч якусь «пабєду» для свого електорату. Один із шляхів для «пабєди» – загальна мобілізація. Але як зазначають фахівці – кремлівській дід та його оточення цього кроку боїяться, бо він може спровокувати внутрішню кризу на тлі і так скрутної економічної ситуації.
Тож для оголошення мобілізації потрібен залізобетонний аргумент. Що може бути для москаля залізобетонніше ніж «защіта атєчества» за чужій території. Але для цього потрібно щоб ворог «посягнул» на рідний клозет з діркою у підлозі. От рашисти і прощупують реакцію «наріду» на обстріл Бєлгорода. Якщо буде зрозуміло, що таким чином можна спровокувати «народний гнєв» – то слід чекати ще більш зухвалої провокації із десятками якщо не сотнями жертв (кремлівській крисоті чим більше – тим краще), щоб об’явити чергову «наролную велікую атєчественную».
МІФ 2. СПРОВОКУВАТИ ВТЯГУВАННЯ КРАЇН ОДКБ У ВІЙНУ В УКРАЇНІ
Підґрунтя аналогічне до попереднього міфу – створити прецедент з начебто нападом на територію ерефії, і подати це членам країн ОДКБ, як аткау на одну з держав учасниць колективного договору. Ми розуміємо, що це буде лише привід, фейковий привід. Проте в руках і ротах кремлівських пропагандистів він буде роздутий до неймовірних масштабів з терміновим скликанням представників ОДКБ. Цим аргументом москва буде давити на позиції інших країн з метою втягнути їх хоч якимось чином – прямо, чи опосередковано – у війну з Україною.
Результати такої пропагандистської спецоперації прогнозувати непросто. Але, якщо прямий учасник війни – недопрезидент Білорусі Лукашенко, хоч і дозволив використовувати територію своєї країни для війни, але й досі не віддав наказ своїм військам перейти кордон – то Казахстан, Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан будуть ну дуже думати ніж повестися на міфи кремля і увійти у криваву річку.
МІФ 3. ЗМІНИТИ ВЕКТОР РОЗМОВИ НА НАЙБЛИЖЧИХ ПЕРЕМОВИНАХ
Судячи з того, що у кремлі «довго вивчають» результати перемовин у Стамбулі, їх перебігом і ну дуже і дуже попередніми домовленостями про попередні домовленості у бункері не зовсім задоволені.
Реальних аргументів на свою користь, щоб змінити вектор обговорення у московитів немає – бо на фронтах їх б’ють, а санкції все посилюють і посилюють. Тож треба вигадати аргументи. Для чого? Щоб обговорювати не реальну ситуацію, а вигадану, щоб тягнути час в надії на те, що вдасться зробите перегрупування залишків військ, підтягнути кривих/косих мобілізованих, спробувати знову піти у наступ, аби захопити хоч щось. Це щось і має бути тим аргументом, яке дозволить виторгувати ліпші умови угоди.
Звичайно, що спаленна нафтобаза – слабкий козир. Тож, якщо кремль будує саме такий сценарій, то як і у першому міфі можна очікувати на більше жертв, які будуть навішані на всюдисущих українських «нацистів і бандеровців».
МІФ 4. УКРІПИТИ ПОЗИЦІЇ СЕРЕД СВОГО ЕЛЕКТОРАТУ
Якими б схибленими не були кремлівські людожери, вони прекрасно розуміють шлункове мислення свого наріду, бо самі ж його плекали. А на тлі закриття Макдональдсів та зникнення пепсі-коли та виття у соцмережах з цього приводу і до божевільних починає доходити, що рано чи пізно ця біомаса почне шукати винного. Для того, щоб раптом не опинитися у цій ролі (хоча вони загрузли в ній по макушку і вище) – треба призначити винного. Звичайно, що винними у всьому будуть трикляті укропи. І як вагомий аргумент – рашистський телевізор розкручує «кривавий міф» про… Ні не про нафтобазу. Як і у варіантах 1 і 3 – нафтобаза це слабувато. А от підірваний житловий будинок із десятками похованих під уламками і обов’язково знайденою під цеглинами візиткою Яроша, жовто-блакитним прапором, воєнним квитком солдата ЗСУ – те, що треба.
Ну а далі, все дуже схоже до сценарію за міфом №1 окрім мобілізації. Якщо ворог нападає на «атєчество – то будем потерпеть» – без Макдональдсу і пепсі якось переживиме – нам головне «пабєда».
PS. Маємо надію, що наші припущення так і залишаться припущеннями. Але краще пере….., ніж недо…
