Карта «боротьби з нацизмом», яку російська пропаганда почала використовувати на початку так званої «сво», стали одним з універсальних ярликів-аргументів. І якщо на сперши його приліпили до України, то зараз, аби зіграти на історичних почуттях провини, кремлівська пропаганда ліпить його на Німеччину. Про те, як використовує москва цей скрєп проти німців – далі у матеріалі.
Німеччина, як безпосередній учасник Другої світової, є для кремля найбільш вразливою ціллю для маніпулювання почуттям провини перед росією, щоб тиснути на політику Берліна. При цьому, посилаючись на наслідки Другої світової, кремль свідомо проектує шокуючі факти втрат на всю територію СРСР, хоча насправді від нацизму найбільше постраждала саме територія сучасної України, яку зараз росія наполегливо звинувачує в відродженні нацизму.
В той же час, пропаганда формує у свідомості західного, насамперед німецького пересічного мешканця думку, що «втрати України у Другій світовій – це втрати росії, а, значить, нинішня агресія – це особиста справа кремля, в яку Німеччина та інші європейські країни не мають втручатися».
Якими, так би мовити «аргументами», грає російська пропаганди, використовуючи тему «нацизму»:
– нацизм є беззаперечним злом, перемогу над яким отримала виключно росія. Інші союзники і навіть республіки колишнього СРСР мали другорядну роль, а українці зараз взагалі «втратили пам’ять», а, значить, стали нацистами.
– кожен, хто доводить негативну роль СРСР в розв’язуванні Другової світової війни (пакт Ріббентропа-Молотова й подальша агресія проти Польщі, Фінляндії, країн Балтії), автоматично намагаються реабілітувати гітлерівський режим.
– оголошена «СВО» мета «денацифікації» виправдовує військовий напад на Україну, а всі, хто допомагає Києву зброєю та фінансами, є нащадками нацизму.
Проте історичні факти говорять проти ототожнення втрат рф з втратами СРСР у Другій світовій війні.
Як визнають російські джерела, Друга світова завдала Україні більше збитків, ніж будь-якій іншій країні колишнього Радянського Союзу. Повоєнні обсяги економіки України сягали 40% від довоєнних. Було повністю чи частково знищено понад 16 тис. промислових підприємств, 5600 залізничних мостів, 50 тис. км шосейних шляхів, 132 портових господарства.
Загинули щонайменше 5 млн. цивільних осіб (це 1 із 6 мешканців України) та 3 млн. військових (19,1% до всього передвоєнного населення, або кожен п’ятий українець). Під час німецької окупації (з середини 1941 до кінця 1944 року) з України було вивезено до Німеччини для примусової праці 2,3 млн. осіб. На тлі цих фактів більшість території сучасної росії під окупацією не перебувала, а велика кількість підприємств з України була вивезена до російського тилу, що стало поштовхом для промислового розвитку уральського регіону.
Тож спроби кремля викликати у Берліна почуття провини саме за росію виглядають відвертою маніпуляцією. Тим більше, на тлі масових вбивств мирних українців та руйнування об’єктів цивільної інфраструктури під час сучасної повномасштабної війни в Україні.