Якими новими напастями нас не заляекували під час пандемії коронавірусу. І «смертельним новим хантавірусом» і «невідомою формою пневмонії». Нині у мережі активно поширюється новина про черговий спалах «нового вірусу» в Китаї, яким заразилися 60 і померли 7 людей. Вірус, який викликає гостру лихоманку з тромбоцитопенічна синдромом (SFTS) передається в основному через укуси кліщів, але також може передаватися від людини до людини через кров або слизову. На тлі пандемії коронавируса новина зрозуміло викликае занепокоєння. Тим більше, що вона вже почала поштирюватися у азійському і російському сегменті ЗМІ. Тож і в нас вона почне роздмухуватися через певний час. В чому полягає маніпуляція у даному випадку? З’ясовуємо.
ПЕРЕВІРКА
Вірус з такою назвою дійсно існує і інформація. Тільки це не новий вірус, як стверджується. Вперше він був ідентифікований в Китаї в 2009 році. При цьому ряд досліджень свідчить про те, що вірус існує вже кілька десятків років. Хоча симптоматика вірусу може чимось нагадувати симптоми коронавируса, він мало чим схожий на SARS-CoV-2.
У подробицях STFS-вірус (SFTSV), який, згідно з міжнародним комітету з таксономії вірусів, зараз називається Дабі бандавірус (виник в районі гір Дабі в Китаї), належить до роду бандавірусов сімейства Phenuiviridae загону Bunyavirales. Геном вірусу являє собою одноцепочечную РНК з негативною полярністю, що складається з трьох сегментів (S, M, L).
Після випадків зараження людьми невідомим патогеном, які мали місце в 2009-2010 рр.у Китаї, команда вчених змогла ідентифікувати вірус. Процес розпізнавання був описаний у статті Сюе-Цзе Ю і колег, опублікованій в 2011 році в Медичному журналі Нової Англії. Там же були описані основні клінічні симптоми, які включають лихоманку, тромбоцитопенія, лейкоцитопенія і шлунково-кишкові симптоми (нудота, діарея). Крім них також часто простежувалися протеїнурія, гематурія і поліорганна недостатність. У кластері пацієнтів, які перебували під наглядом вчених, смертність склала 12%.
Свіжі статті, грунтуючись на більшій кількості досліджень, повідомляють, що смертність може перебувати в межах 6-30%. Середній рівень смертності в Китаї становить 5,3%. При цьому ризик для літніх людей вище.
Список симптомів був розширений і може включати також головний біль, запаморочення, міалгію і кровотеча в роті. Основний період епідемії припадає на травень-липень (за іншими даними, квітень-липень). Інкубаційний період може становити від 6 до 13 днів. Дані, зібрані між 2010 і 2016 рр., свідчать про те, що смертність від вірусу зростає з кожним роком. У зв’язку з цим китайські вчені вважають за необхідне розробити профілактичної вакцини і противірусних ліків.
Наскільки вірус небезпечний
Спочатку переносниками вірусу були названі кліщі сімейства Ixodidae виду H. Longicornis, які паразитують на великій кількості ссавців, включаючи кіз, велику рогату худобу, овець, яків, ослів, свиней, оленів, кішок, собак, щурів, мишей, їжаків, ласки, лісовідних поссумов і людей, а також деяких птахів. Кліщ H. longicornis широко поширений в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, включаючи Китай, Корею, Японію, Австралію, острови Тихого океану і Нову Зеландію.
Подальші дослідження розширили список переносників вірусу. Так дослідження Юнь-Чжень Чжана і колег в 2012 році показало, що кліщі виду R. microplus також є переносниками, хоч і в набагато меншому ступені, ніж H. Longicornis. Причому вірус був виявлений в кліщах R. microplus як і в ендемічних регіонах, так і в сусідніх регіонах не є ендемічними, тоді як заражені H. Longicornis були знайдені тільки в ендемічних регіонах.
Дослідження Шівен Вана і колег в 2015 році підтвердило, що H. Longicornis і R. microplus є двома основними переносниками вірусу. Причому вірус частіше виявлявся у кліщів, що паразитують на тваринах, ніж у кліщів тих же видів, зібраних з рослин. Такі висновки призводять до необхідності визначити зоонозних господарів вірусу, які сприяють його підтримці і поширенню. Самі автори дослідження поки сумніваються, що початковими господарями є саме ссавці.
На ділі, потенційних господарів вірусу, як і переносників може бути набагато більше. Так як вірус зустрічається не тільки у Китаї, але і в інших частинах Південно-Східної Азії, вчені інших країн також проводять свої дослідження і приходять до нових цікавих висновків. Південнокорейські вчені, наприклад, виявили вірус ще у двох видів кліщів – I. nipponensis і A. testudinarium. Причому вони скликали ці кліщі у ящірок і змій, що включає ці види рептилій в список потенційних господарів SFTSV. Вірус також може передаватися і від хворої людини до здорової.
На даний момент передбачається, що передача відбувається через кров або слизову. Вчені вважають, що в групі ризику знаходяться фермери, так як вони частіше контактують з тваринами і проводять багато часу на полях, а також ветеринари і м’ясники.
На сьогоднішній день у Китаї для лікування вірусу частіше використовується препарат Рибавирин. Про аналіз ефективності різних ліків (рибавірин, фавіпіравір, гексахлорофен і т.д.) можна прочитати в дослідженні японських вчених Муцуё Такаяма-Іто і Масаюки Сайджьо в журналі Frontiers in microbiology.
Коли насправді з’явився вірус?
Нещодавні дослідження змогли простежити часові та просторові шляху передачі вірусу шляхом аналізу 122 штамів вірусу в Китаї, Японії і Південної Кореї.
Розрахунки показали, що вірус виник приблизно від 20 до 87 років назад в районі гір Дабі в центральному Китаї, і звідти поширився в інші частини країни, Японію і Південну Корею.
Докази того, що вірус існував задовго до 2009 року, надаються також дослідженням Цзяньлі Ху і колег, опублікованими в журналі PLOS Neglected Tropical Diseases. Вчені вирішили провести ретроспективний аналіз епідеміологічних і клінічних даних групи пацієнтів, які перехворіли невідомим захворюванням з симптомами лихоманки і тромбоцитопенії в 1996 році. Імуноферментний аналіз сироваток 6 пацієнтів, які були зібрані в листопаді 1996 року, показав вміст IgM антитіл до SFTSV у всіх пацієнтів. Крім того IgG антитіла до вірусу були виявлені у 4 вижили пацієнтів через 14 років з моменту зараження.
Як підсумок
SFTSV – не є новим вірусом – згідно з дослідженнями він існував на території Китаю і сусідніх країн протягом кількох десятків років.
Повідомлення про подібність вірусу і SARS-CoV-2 не мають під собою підстав. SFTSV входить в інше сімейство вірусів і не передається повітряно-крапельним шляхом.
Основним переносником вірусу вважається кліщ виду H. Longicornis. Поки немає ніяких даних, які б свідчили про глобальну небезпеку вірусу.