Доки соціальні мережі розробляють стратегії виявлення та видалення неправдивої інформації, подкастинг може забезпечити фейковим матеріалам майже некерований майданчик.
Так, британський новинний ресурс «The Guardian» повідомляє про масштаби розповсюдження дезінформації на прикладі життєвої ситуації «батька Амелії» (ПІБ чоловіка були приховані заради збереження права на приватне життя).
Під час президентських виборів у США він надавав перевагу «Fox News», американському інформаційному каналу, проте, коли телевізійне джерело перестало висвітлювати факти шахрайства стосовно виборців, чоловік звернувся до альтернативного джерела інформації, подкастів, таких як, наприклад, католицький подкаст «The Taylor Marshall Show» та «Bannon’s War Room». Ведучим останнього є американський альтернативно-консервативний політичний активіст Стівен Беннон, який регулярно транслював заяви про порушення виборчих норм.
На його прикладі можна чітко простежити особливості труднощів контролю двох інформаційних платформ: тексту і відео та подкастів, де роль останніх у загальній інформаційній екосистемі майже не вивчена. Це доводить наступний випадок.
Листопадовий епізод шоу «Bannon’s War Room» був видалений з YouTube через коментарі ведучого на адресу американського ученого-медика Ентоні Фаучи і директора ФБР Крістофера Рея: «Я би насадив ці голови на списи, поставив їх по кутах Білого Дому в якості попередження федеральним бюрократам», – сказав Беннон. Проте той самий епізод залишається доступним на Google Podcasts. Так, шоу потрапило під обмеження у Twitter та Spotify, але все ще доступне в Apple Podcasts і Pocket Casts. Саме тому наступною після соціальних мереж ареною боротьби проти сумнівного чи небезпечного контенту стане подкастинг.
За словами Амелії, чим частіше її батько підключався до подкасту Беннона, тим більш неохоче він, наприклад, носив маску. «Це екстремальніше, ніж я очікувала – ніж я коли-небудь бачила його раніше», – сказала вона.
Такі програми, як Apple і Google Podcasts, «є важливими воротарями» аудіоконтенту, який доходить до наших вух, хоча й виконують роль каталогів для організації та пошуку шоу, невідмінну від соціальних мереж, і мають різний ступінь контролю, повідомляє Евелін Дук, викладачка Гарвардської юридичної школи.
Представниця Google сказала, що Google Podcasts указують на аудіо, доступні на веб-сайті, так само, як Google Search. «Це може охоплювати теми і ідеї, які можуть бути спірними. Подкасти Google видаляє подкасти за вкрай рідкісних обставин, у значній мірі керуючись місцевими законами», – сказала вона.
Подкасти можуть слугувати «точкою входу та точкою легітимації» для необґрунтованих тверджень, говорить докторка Сара Робертс, доцент Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса. «Кінцевий ефект полягає не лише у підкладанні фальшивих та розвінчаних претензій ширшій публіці, але й у повному переведенні уваги громадськості», – каже вона. Так як подкастинг зростає у розмірах та доходах, проблема дезінформації не може бути проігнорована. «Це, беззаперечно, слугуватиме новою областю відповідальності».
Більшість платформ для подкастингу вже мають контент-політику. Apple Podcasts, наприклад, забороняє пропаганду насильства, а Spotify – матеріали, що підбурюють до ненависті за ознаками раси або гендерної ідентичності. Але адекватність цієї політики, не кажучи вже про те, чи забезпечується вона або яким саме чином це відбувається, залишається непрозорою – особливо якщо проблематичне утримання підтримується швидше гостем програми, аніж його керівником.
Більше того, інформаційні програми не концентруються в одному місці. Як і «Bannon’s War Room», багато подкасти також розміщені на зовнішніх веб-сайтах чи існують у вигляді відео на YouTube, а саме ця платформа, наприклад, в Австралії, за повідомленнями, – найпопулярніша платформа подкасту. Все це сприяє поширенню дезінформації.
Наступним аргументом виступає видалення майданчиком Spotify чотирьох подкастів, які пропагували змову Qanon у жовтні після повідомлення Media Matters, але все ще можливо ознайомитися з цими шоу, оскільки вони є частиною контенту Qanon у додатку, а також на Apple і Google Podcasts.
Центром боротьби за регулювання подкастів прийнято вважати Джо Рогана «The Joe Rogan Experience». Spotify підписав популярний подкаст, який веде колишній коментатор та комік UFC, в ексклюзивній угоді цього року. Перед тим, як приєднатися до Spotify, Роган опитав ультраправих фігур, таких як Стефан Пітер Моліньє і Майло Яннопулос, діяльність яких була заборонена на Youtube і Facebook за ненависницькі висловлювання.
Кіш (ПІБ чоловіка були приховані заради збереження права на приватне життя), медичний працівник в Австралії, повідомляє про те, що мовна політика «The Joe Rogan Experience» змінилася з приходом світової пандемії. «Уся ця проблема з ковідом підштовнула його до краю», – каже чоловік. Він додає, що на початку пандемії високо оцінив той факт, що Роган приймав у себе шановного епідеміолога, який говорив про «прості шляхи забезпечення безпеки і описував, як цей вірус може спустошувати світ». «Відчуваю, що все подібне зникло, коли Роган почав виступати проти тих, хто носить маску … [і] проти карантину, упровадженого урядом для контролю і пом’якшення поширення вірусу».
Під час пандемії один із гостей Джо Рогана припустив, що вірус, можливо, був «підсилений» і «втік» з лабораторій, у той же час, генеральний директор Тesla, Ілон Маск, без доказів заявив, що лікарні повідомляли про пацієнтів з COVID-19 заради власної фінансової вигоди. У вересні ведучий «The Joe Rogan Experience» вибачився в Instagram за розповсюдження теорії змови про те, що активісти антифа несуть відповідальність за пожежі на західному узбережжі США. Проте визначним було те, що у жовтні Джо Роган три години приймав конспіролога – Алекса Джонса. Останній, власне шоу якого було видалено зі Spotify в 2018 році через його політику ненависницьких висловлювань (воно було також видалено з Facebook, Apple і Youtube), отримав простір для трансляції всього – від зміни клімату до вакцин – з мінімальною перевіркою фактів.
Зважаючи на вищезгадане, можна вирізнити головну особливість, причину складності контролювання функціонування подкастингу. На відміну від державних службовців та засобів масової інформації ведучі подкастів приваблюють своєю неформальністю, імітують людську взаємодію та складніше контролюються завдяки формату аудіо.