Позиція нашого проекту – не втручатися у журналістські «срачі», а викривати прояви дезінформації. Проте, коли самі журналісти втягуються у дезінформування суспільства – тут пробачте. Думаю, після цього матеріалу, нас теж запишуть у зеленоботи і зрадники – ну а як же, вилити відро бруду набагато легше ніж визнати помилки. Але як кажуть, що казав Платон: «…ти мені друг, але істина – дорожче».
ПИТАННЯ НА МІЛЬЙОН
Але перед тим поставимо лише одне запитання, до тих колег, які вчора або розганяли зраду, з приводу сюжету на плюсах, або публікували розлогі «аналітичні» (спеціально ставлю в лапки) статті, де опитували таких же самих журналістів – розслідувачів, фактчекерів і просто гарних людей – що ж то було – зрада чи ІПСО? І при тому якось за лаштунками «аналітики» залишилися, ну наприклад, реальні військові фахівці.
Так от, до запитання. А хтось із колеги і «ікспертів» поцікавився у якому році був побудований і запущений в експлуатацію той бронетанковий завод, який став «яблуком розбрат»? Я вже бачу здивовані очі переважної більшості аудиторії – а до чого тут це? Який це має сенс?
Шановні колеги, та читачі – це ключове запитання і ключовий факт, який не просто лежить, а валяється на поверхні. І який просто виключає будь-яку дискусію з приводу і цього об’єкту, і всіх інших, які були і ще будуть піддаватися ворожим обстрілам (нажаль). Крім того, відповідь на це запитання виключає пошук зради, і публікацію розслідувань у стилі «а пагаваріть» із використанням наворочених інструментів пошуку по координатам, OSINT і т.ін. Всі розмови після відповіді на це єдине запитання сходять нанівець.
Гуглимо дату заснування і запуску Київського бронетанкового. І, о диво, – 1935 рік!!! (первинна назва – Танкоремонтний завод №7).
По великому рахунку, після попереднього абзацу можна вже було закінчувати матеріал – для тих, хто вміє трохи вибудовувати логічні ланцюжки та причинно-наслідкові зв’язки вже все і так зрозуміло. Срач, зрада, аналітика – просто не мають сенсу. Ні?
КОЛИ І ХТО СТВОРИВ ВПКа
Думаю, що все ж таки, коротко, але поясню. Але почну знову із запитання – ви у здоровому глузді і сповна розуму, і маючи хоча б середню освіту, і стоячи однією ногою у третьому тисячолітті досі вірите в те, що ворожі ракети наводяться на потрібну ціль виключно після телевізійних сюжетів, або по ультрафіолетовим хрестикам і нуликам на асфальті, за якими ми бігали як дурні на початку війни?
Щодо заводу. Практично всі промислові об’єкти важкого машинобудування на території України були побудовані за часів Радянського Союзу у 30-40-50-60 роки! Всі вони були включені в єдину систему Військово промислового комплексу. Особливо ті, які від початку будувалися, як один із елементів цієї системи. Заради цікавості, погугліть у яких роках були збудовані інші подібні підприємства у інших українських містах і ви будете дуже здивовані аналогічним результатом.
ВПК мало жорстку вертикаль керування, яке замикалося на кремлівському керівництві. Тому все, що можна було знати про підприємства – там чудово знали. І знають і мають дані до сьогодні – потужності, можливості, розташування, цех і т.ін.
Тому, питання про те, що до сюжету плюсів ворог не знав про цей об’єкт, або до селфі Подоляка – навіть не здогадувався про Яворівській полігон (який до того рашистська пропаганда згадувала вісім років чи не щодня і розказувала про те як НАТО «накачує Україну») – не те, що риторичне, а безглузде, як і всі обговорення у площині «зрада».
Розчарую ще більше. Знову трохи історії. Часи Януковича. Міністр оборони – Саламатін. Громадянин росії. Голова СБУ – Якименко. Нині – громадянин росії. І при такій диспозиції ворог не знав про наші оборонні об’єкти? Напевно знав не тільки про самі підприємства, а і розклад чергування вахтьора Василя Петровича, які цигарки він курить, і коли він ходить в туалет.
АРГУМЕНТИ «ЗРАДИ»
Але я вже чую, як летить залізобетонний аргумент – так, як же так, що от вийшов сюжет – і бац, через тиждень обстріл? Заселфився Подоляк – і на тобі через три-чотири дні прилетіло?
Відповідаю. Як я часто пишу у своїх матеріалах, там на московії сидять божевільні, але не дурні. Схиблені на ідеї знищення нас з вами, як цивілізації, але цинічні, жорстокі, безжалі, з практичним холодним розрахунком. Тому…
По-перше, такі вкиди, мовляв – зняли сюжет/селфі і прилетіло – можуть бути частиною ІПСО, щоб посіяти розбрат, натравити одну частину суспільства на іншу. Тому, цілком можливо і підгадують з датами ударів. До того ж вони прекрасно розуміють наші політичні пасьянси. І хоча війна відсунула на задній план політичні розбірки і ігрища (принаймні, у публічній площині). Але ніхто не говорить, що політичні суперники – як ті що у владі, так і ті, які типу в опозиції – не перестали за кулісами шпиняти один одного і при нагоді кидати лайно на вентилятор. І їхня гризня – чудове підґрунтя для ІПСО.
По-друге, коли світлі голови питали, сорян, а чому ж не вдарили прямо на наступний день після сюжету чи селфі, то «іксперти» з поважним виглядом розказували – так же ж траєкторію вирахувати треба, ракету потрібну підвезти. Ну підвезти ракету – ще з великою натяжкою – ок, а от про траєкторію… Я вже так і бачу як цілий обчислювальний центр, з лінійками і циркулями в руках сім днів і сім ночей малює ватман за ватманом, вираховуючи траєкторію. Чи не правда, смішно! Час на подібні розрахунки і сучасному світі, навіть у москалів, вкладається у хвилини, а вся процедура від обчислення до пуску ракет – лічені години (вся подібна інфа по технічним вимогам до розрахунків ракетних комплексів – у відкритому доступі) .
По-третє, так само як ми «бачимо» ворога, аналогічно і він «бачить» нас. Супутники, літаки дальнього попередження, розвідувальні літаки, РЛС, диверсійні групи, навідники серед цивільного населення, соціальні мережі, навіть Google maps – далеко не вся номенклатура отримання даних. Так само, як і ми – ворог теж вираховує момент, аби завдати нам найбільшої шкоди.
І у зв’язку з цим задам ще одне питання – коли ми зазнаємо найбільшої шкоди від удару по цеху на бронетанковому? Коли туди тільки привезли з десяток покалічених бетерів, чи вже тоді, коли ми їх майже чи повністю відремонтували, тобто вклали матеріально-технічні ресурси – дорогоцінні деталі, електроніку, прибори, матеріали, електрику і т.ін?
Коли доцільніше для ворога вдарити по Яворову – коли туди тільки завезли партію «молодняка», чи тоді коли резервісти вже за скороченою програмою пройшли навчання та злагодження (а це на початку війни займало інколи 7-10 днів), а за цей час на їх утримання і навчання були витрачені матеріальні ресурси – харчі, вода, електрика, тепло, пальне, патрони (учбові стрільби), амуніція?.. Думаю, що коментарі зайві.
ЯК ВИСНОВОК
Тож що маємо у фіналі? Все просто:
- для запобігання введення в оману громадян із боку медіа, і для запобігання «срачів» і «зрад» та поширення меседжів ІПСО – ВАРТО/РЕКОМЕНДОВАНО на час війни ВСІМ без винятку медіа знімати сюжети з тих об’єктів, які мають стратегічне значення! Навіть для того, щоб показати, як героїчно у тилу кують перемогу. Дорогі колеги, ми всі прекрасно знаємо, як кується перемога у тилу, бо в цьому приймає участь майже вся країна. А сюжети, які пахнуть рядянщиною – давайте вже залишимо у майбутньому. Включіть креатив, а?
- для шановних колег – перед тим, як розганяти «зраду» чи бурхливу аналітику – загляньте хоч одним оком у тут ж саму Вікіпедію, або інше енциклопедичне видання – там часто можна знайти прості відповіді на складні питання. А у вільний час – начитуйте військову чи військово-технічну літературу, щоб в наступний раз не виглядати «диванними експертоми». Бо в нас війна і варто навчитися тільки по зображенню катків (це оті колесики на яких траки крутяться) розрізняти, який ти бачиш танк – Т-64 чи Т-72. Це теж інколи корисно.
- ЗАБОРОНИТИ представникам, так званих, СЕЛФІ-ВІЙСЬК (ми всі розуміємо про яких персоналій мова) фоткатися на блокпостах, передаючи каски чи броніки, у кашеміровому пальто і на підборах на фоні зруйнованих будинків, у блискучих сяючих берцях на дорозі, де бруд по коліно… Ну а далі по списку.
- аналогічно ЗАБОРОНИТИ представникам діючої влади селфитися на з тих об’єктах, які мають стратегічне значення. Бо вам картинка у стрічку, а цинічний феесбешник по тому наскільки зношені берці чи камо у бійця, чи не мите волося може вирахувати – перед ним «зелений» підрозділ, чи той, який утилізує орків вже місяць. Якщо деякі наші колеги думають, що це дурні і смішні дрібниці, то не помилюся, що саме ви прийдете у коменти розганяти зраду, що ми зеленоботи і нас купив коломой. Приходьте, поділимося гонораром. Але перед тим я вас спитаю про катки у танків…
- ну і на останок (для тих хто ще вірить) – так, сучасні ракети не наводяться по ультрафіолетовим хрестикам і нуликам на асфальті. Ракети або програмуються на певну траєкторію польоту, або орієнтуються по вбудованому радару (який аналізує різні параметри), або реагують на теплове, магнітне, електричне випромінення, певні частоти радіохвиль і т.ін.
І до речі, чомусь по тих хрестиках і нуликах на асфальті ракети наводилися тільки і перший тиждень війни. Зараз, чомусь і міток ніхто не ставить, і ми не бігаємо з виряченими очима. Це напевно санкції заходу змусили москалів змінити технологію наведення ракет – з наведення по малюнкам фломастером на наведення по сучасним електронним приборам і навігаційним системам. І знов же питання до знавців – так, а що то було з тими позначками? Можливо таж сама ІПСО, щоб відволікти нашу увагу від більше важливих речей, посіяти паніку, змусити бігати за такими ж корисними ідіотами, яких за копійки «завербували» для секретної місії «підлий фломастер». Навіть варіант, що ті мітки ставилися як для ДРГ – дуже сумнівний бо дуже ненадійний це орієнтир…