Мешканці окупованих територій не мають доступу до більшості українських ресурсів, тому споживають інформацію з місцевих сайтів, де працює пропаганда. Головний інтернет-ресурс окупаційної влади в Донецьку – це так зване «Донецкое агентство новостей» (скорочено ДАН). Більше третини публікацій так чи інакше стосуються військових дій. Низка останніх заголовків звучить так: «Военнослужащий ДНР ранен в результате снайперского обстрела со стороны ВСУ – СЦКК», «Наблюдатели СЦКК зафиксировали работу украинского снайпера в районе села Дзержинское на юге ДНР», «ВСУ за сутки трижды обстреляли территорию ДНР на донецком и мариупольском направлениях – СЦКК». Проте жоден з цих контекстів не відповідає дійсності.
ПЕРЕВІРКА
Що дивного в таких заголовках? Той факт, що сепаратистський ресурс звинувачує сили ООС у порушенні вогню, подиву не викликає. Адже сайт ДАН є частиною пропагандистської машини, мета якої – дискредитувати в очах мешканців окупованої території українські війська. Але сайт посилається при цьому на Спільний центр з контролю та координації за припиненням вогню. До цього органу входять зокрема українські військовослужбовці. Клікаємо на новину і бачимо посилання всередині – на якесь «представительство республики в Совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня (СЦКК)».
Що не так?
Спільний центр з контролю та координації за припиненням вогню було створено у вересні 2014 року після підписання першого Мінського протоколу. Ця структура мала контролювати виконання першого пункту цього протоколу – припинення вогню. До складу СЦКК входили українські та російські військові (не найманці, а сама кадрові офіцери армії РФ). Працювали офіцери під керівництвом двох генералів – українського та російського (справжнього російського генерала, а не «польового командира»). До складу СЦКК ніколи не входили представники незаконних збройних формувань «ДНР» або «ЛНР». Вони якийсь час дійсно знаходились у штабі, де працював СЦКК, але не належали до його складу. А отже ніякого «представництва республіки» там не було і не могло бути. Там було тільки дві сторони – українська і російська.
У 2017 році російська сторона вирішила залишити СЦКК. У Міноборони РФ це пояснили тим, що, по-перше, українська сторона «обмежувала доступ» російських офіцерів (тобто представників армії країни-агресора, що можна зрозуміти) до своїх позицій, а по-друге, український уряд планував запровадити новий порядок перетину кордону для громадян Росії. З того часу російських офіцерів немає в СЦКК.
Хоча українська сторона продовжує працювати в Спільному центрі та транслює свої заяви через фейсбук-сторінку Операції об’єднаних сил, зрозуміло, що ця структура втратила сенс. Адже СЦКК мав бути «спільним центром», а у ньому залишилася лише одна сторона.
Отже, представники окупаційних адміністрацій посилаються своє «представництво» в СЦКК. Чи може існувати таке «представництво», коли Україна в принципі не допускає ведення справ із представниками маріонеткових режимів, бо не визнає їхню легітимність і самостійність в ухваленні рішень? А, нагадаємо, українська сторона – єдина, що залишилася в Спільному центрі.
Шукаємо якісь сліди цього представництва у мережі інтернет. Знаходимо сайт цього «представництва», на якому зазначено і адресу: м. Донецьк, бульвар Пушкіна, д. 34. Отже так зване «представництво» знаходиться в окупованому місті й звідти якимось чином намагається представляти свої інтереси в органі, який його не визнає.
У чому ж полягає діяльність цього «представництва»? Судячи з сайту – кожного дня штампувати новини про нібито порушення з боку української армії, зафіксовані ними самими або (!) спостерігачами ОБСЄ. Цікавою є остання категорія публікацій, які виходять під заголовком «Нарушения ВФУ, зафиксированные в отчете СММ ОБСЕ». У такій новині подаються дані, дійсно взяти зі звіту ОБСЄ. Проте чомусь опускається інформація про те, які порушення зафіксувала спеціальна моніторингова місія з боку самих бойовиків.
Ми намагалися знайти сайт такого ж «представництва», але в окупованій частині Луганській області. Проте існує лише сторінка в забороненій в Україні соцмережі ВКонтакте та канал в телеграмі.
Швидкий ресерч показав також, що так зване «представництво» луганських бойовиків у СЦКК було створено 17 грудня 2017 року. Відповідна новина розміщена на головному рупорі окупантів в ОРЛО – «Луганском информационном центре» (скорочено ЛИЦ). Тобто «представництво» з’явилося тоді, коли російська сторона вирішила покинути СЦКК.
Висновок: Будь-які заяви окупантів з посиланням на СЦКК є відвертою маніпуляцією, бо наразі до СЦКК входить лише одна сторона – українська, яка свої заяви транслює через сторінки і сайт Операції об’єднаних сил.
Матеріал підготовлено в рамках проекту “”Протидія фейкам і маніпуляціям під час місцевих виборів” факчекерами ресурсу Svoi.city