Однією з причин неефективності фактчекінгу нерідко називають психологічний феномен під назвою «ефект зворотної дії медіа» — він же ефект бумеранга або backfire effect, при якому люди схильні вірити фактам, якщо ті збігаються з їх переконаннями, а при наявності спростувань схильні вірити їм ще сильніше.
Про феномен широко заговорили після дослідження американських професорів Брендана Найана і Джейсона Рейфлера, проведеного в 2010 році, де подібний ефект спостерігався у кількох експериментах. Дослідження згодом цитувалося в десятках інших матеріалів, однак Найан і Рейфлер категорично про наявність феномена не заявляють.
Так чи існує в дійсності ефект зворотної дії? У англійської фактчекінгової організації Full Fact є на цей рахунок своя думка.
Для аналізу Full Fact відібрали сім найбільш цитованих досліджень, що вивчали безпосередньо спростування (debunking) тверджень. До уваги приймалися формат розвінчання (новинна замітка або затвердження), а також наскільки великою, різноманітною і випадковою була вибірка. Важливими були і теми, запропоновані учасникам досліджень.
Як зазначає Full Fact, ефект зворотної дії спостерігався при резонансних темах. Пояснювати це можуть сформовані ще до дослідження думки людей. Наприклад, в одному з експериментів Найана і Рейфлера мова йшла про вторгнення американських військ до Іраку. Ефект зворотної дії був помічений в учасників з консервативними поглядами: незважаючи на наданий звіт ЦРУ про відсутність зброї масового знищення на території Іраку, вони погодилися певною мірою із зворотним твердженням «В Іраку перед вторгненням США знаходилася зброя масового знищення, але вона була захована або знищена Саддамом Хусейном».
Схоже твердження, але у спрощеній формі використовували в іншому дослідженні професори Томас Вуд й Ітан Портер. Звучало воно так: «Після вторгнення в Ірак у 2003 році американська армія не виявила зброї масового знищення». Дослідники не знайшли ефекту зворотної дії серед учасників. Те ж саме повторилося і з твердженнями щодо інших резонансних тем — насильство із застосуванням вогнепальної зброї, кримінал серед мігрантів і т.д., які подавалися як у вигляді окремих текстів, так і експериментальних газетних статей. Як відзначають Портер і Вуд, політична позиція учасників дійсно може впливати на їхні судження, але наявність спростувань змушує як консерваторів, так і лібералів відноситись до інформації більш конкретизовано.
Важливо відзначити розміри і добірку учасників у цих дослідженнях: у Найана і Рейфлера в експерименті про зброю масового знищення в Іраку було задіяно менше 200 осіб – студентів, а в опитуванні Вуда і Портера взяли участь через сервіс Mechanical Turk більше 10 тисяч американців. Тому можна припустити, що висновки Найана і Рейфлера не цілком точні. Сам Найан підкреслює, що в деяких випадках люди за присутності фактів можуть змінювати погляди, але питання у тому, коли і як довго це може відбуватися.
Інші роботи, де спостерігався відносний ефект зворотної дії, вказують в якості причини поведінкові мотиви, але не переконання самих учасників. Так у дослідженні, де вивчалося ставлення до вакцинації, після прочитання розвінчання цієї теми, учасників, які вважали, що щеплення розвивають аутизм, стало значно менше. Однак, серед тих, хто хвилювався про побічні дії, кількість охочих зробити щеплення також зменшилась. Тут виникає питання: який саме результат ми хочемо або повинні отримувати від фактчека, якщо наші переконання складно відокремити від наших поглядів?
Відтворити експерименти з тими ж результатами в наступних дослідженнях не вдалося. Наприклад, у спільній роботі Рейфлера, Найана, Портера та Вуда, яка проводилася в розпал передвиборних кампаній 2016 року, учасникам надавали висловлювання Дональда Трампа з відповідними фактчеками про зростання насильства і відплив робочої сили із США до Мексики. Непорозумінь на цю тему стало менше як серед прихильників Клінтон, так і Трампа, однак ставлення до останнього учасники не змінили. Як підкреслюють автори, це дослідження будувалося тільки на одному спростуванні, надалі ж для експерименту потрібно використовувати безліч висловлювань декількох політиків, протилежних за поглядами.
У схожому дослідженні, проведеному в Австралії, учасники, що скорегували свої думки відповідно до фактчек-інформації, перебували як серед правих, так і серед лівих. Особливо вдалося змінити погляди тих учасників, які симпатизували політикам, чиї заяви вони читали, – зокрема це стосувалося до лівих.
Підводячи підсумки, Full Fact відзначає в цілому ефективність фактчекінга, однак звертає увагу на наступні кроки: необхідно зрозуміти, як зробити фактчек більш ефективним, а також зрозуміти, до якої міри політичні погляди тієї чи іншої людини впливають на його переконання.
За матеріалами партнерського ресурсу Factcheck.kz