//

Що сказав Кант? або, Як перевіряти і ідентифікувати цитати відомих персоналій – Без Брехні

Що сказав Кант? або, Як перевіряти і ідентифікувати цитати відомих персоналій

Начальник управління Департаменту кібербезпеки СБУ Ілля Вітюк 9 березня, у своєму виступі під час форуму “Україна 30. Культура. Медіа. Туризм” https://bit.ly/3t6Z3YQ процитував, як він вважав, німецького філософа Іммануїла Канта: “Свобода одного розмахувати руками закінчується перед кінчиком носа іншого”. Але ця фраза попри те, що вона згадана у Вікіпедії https://bit.ly/3t0xSPh та навіть процитована у матеріалі DW https://bit.ly/38reK51 не є фразою Канта та й не могла б нею бути. 

Ситуації, коли афоризми одних персоналій приписують іншим – випадки непоодиноку. Тож на цьому прикладі розберемо алгоритм пошуку і ідентифікації цитат відомих персоналій.

Алгоритм перевірки

Попри те, що цитата – це невеликий текст, знайти хто її дійсно сказав, буває непросто. Трапляється так, що у пошуку Google вже є багато копій цитат, які помилково приписуються тій чи іншій людині. Тому коли ми починаємо її перевіряти, можемо зустріти неправильне цетування тез, які не належать згадуваним персоналіям. Але це не мусить нас зупиняти від пошуків автора оригіналу.

Подібна історія відбулася і з нашою цитатою – вважається, що вона належить Канту, але є і сумніви. То з чого починаємо?

1. По-перше, якщо ми маємо освіту у галузі соціальних наук та філософії, або трохи орієнтуємося у афоризмах авторитетів, то можемо оцінити належність фрази тій чи іншій персоні по характеру цитати. Щодо Канта, то він не був схильний до подібних висловлювань.

Порівняйте цю фразу з фрагментом з його твору “Основи метафізики моральності”: (рос.) “Так как всеобщность закона, по которому происходят действия, составляет то, что, собственно, называется природой в самом общем смысле- (по форме), т. е. существованием вещей, поскольку оно определено по всеобщим законам, то всеобщий императив долга мог бы гласить также и следующим образом: поступай так, как если бы максима твоего поступка посредством твоей воли должна была стать всеобщим законом природы”.

Дійсно, ця цитата схожа за змістом до висловлювання Канта – не роби іншому те, що сам не хочеш, щоб робили тобі. Проте, це тільки поверхнева схожість.

2. Ми маємо встановити походження цитати. Через те, що це фраза іноземного походження, то і джерелами у цьому випадку для нас будуть матеріали англійською та німецькою (припускаємо, що це був Кант, але вже маємо сумніви).

3. Якщо завести у пошук Google слова, які відображають приблизний сенс нашої цитати, щось на кшталт “your freedom ends where my nose begins”, то ми отримаємо наступне:

4. В якості пдіказки маємо чудовий ресурс – Quote Investigator, який здійснює пошук у джерелах. Згідно цьому ресурсу, досліджувану цитату приписують Оліверу Венделлу Голмсу та Абрахаму Лінкольну (а про Канта навіть немає згадки – ймовірно, що ця атрибуція скоріш за все народилася у російськомовному середовищі).

Та стаття містить висновок, що фраза увійшла у дискурс юристів не пізніше ніж з 1919 року, з оповідання про суддю та порушника та найраніша згадка датується 1882 роком. Фраза належить американському політику та просвітнику Джону Фінчу (1852-1887).

Він був головою Національного заборонного комітету (Prohibition National Committee, прохібіціонізм (від “заборона”) – ідея, що люди будуть ухилятися від скоєння певних дій, якщо вони будуть кваліфіковані як незаконні. Джон Фінч у своїй промові розповідає, що навіть якщо він має руку, та це його рука, а не його жінки, він не може нею розмахувати, як йому це сподобається, у тому числі вдарити когось. Попри те, що він знаходиться у вільній країні, він може їй розмахувати допоки ніс іншої людини має право не бути під ударом. “Таким чином”, каже він, “громадська влада запобігає кровопролиттям, регулює права та вирішує спори”.

5. Аналогичні результати дає і пошук німецькою. Використаємо фразу зі статті DW “Das Recht, meine Faust zu schwingen, endet dort, wo die Nase des Nächsten anfängt” та спробуймо її пошукати.

Пошукові системи виводять нас на статтю з блогу, яка коментує публікацію дуже авторитетної газети Süddeutsche Zeitung. Süddeutsche Zeitung розповідає про порушника, який визнав свою провину у нанесенні тілесних ушкоджень, та питає, чому він не може розмахувати кулаками. Суддя на це йому відповідає  Darauf der Richter: “In einem freien Land endet das Recht, deinen Arm zu schwingen, dort, wo die Nase des Andern beginnt.” – “У вільній країні право розмахувати руками закінчується там, де починається ніс іншого”. http://bit.ly/3t6Dqry. Блог пише про слова з матеріалу газети, що вони – у дусі Канта http://bit.ly/3v8c5H7 (Але бачите слова “вільна країна” – які збереглися?). Можливо, це непорозуміння дало підставу вважати, що ця фраза належить Канту.

Що маємо у підсумку?

Ми встановили реального автора циати – це Джон Фінч та контекст, у якому ця фразу була оголошена (це допомагає зрозуміти тезу та підтверджує її походження) – промова американського прихильника юридичної течії прохібіціонізм.

До того ж, були встановлено ситуацію, яка могла стати підґрунтям до хибного трактування даної цитати, як слів Канта.

 

Авторка: Крістіна Боровкова

//
Exit mobile version