П’ятий президент України, а нині – лідер партії Європейська солідарність, Петро Порошенко під час виступу на програмі “Тема дня.Вибір” озвучив ряд суперечливих тез щодо своєї політичної сили, а також щодо свого колишнього Президентства.
ТЕЗА 1: Ми єдина політична сила, яка має в своїй програмі, як першу мету перебування в парламенті, відновлення суверенітету і звільнення Криму. Нашим першим пріоритетом буде – ми замотивуємо Росію піти з Криму.
ВЕРДИКТ: НЕПРАВДА
Передвиборча програма ЄС містить лише побіжну згадку про “забезпечення миру, тиск на агресора та увагу світу до Криму і відповідальність Росії за свої злочини”.
“Забезпечити мир, зміцнюючи міжнародну солідарність і тиск на агресора. Ми створили потужну міжнародну коаліцію, яка застосувала проти російського агресора широкий спектр санкцій. Ця єдність має бути збережена, а санкційний тиск – посилений. Працюватимемо, щоб увага світу була звернена до Криму та Донбасу, а Росія несла відповідальність за свої злочини.
Як бачимо про першочергове безпосереднє звільнення Криму, перемогу – не йдеться.
Натомість у партій з першої п’ятірки передвиборчих рейтингів зустрічалися як більш конкретні обіцянки так і повне ігнорування окупації Криму.
Партія Слуга народу “сором’язливо” не подала свою передвиборчу партійну програму до ЦВК, тому їхнє ставлення до проблеми деокупації Криму, і чи проблема це взагалі, на жаль дізнатися неможливо.
«Громадянська позиція» Гриценка пропонує через міцну економіку повертати окуповані території.
Ми створимо міцну економіку – це ключ до української безпеки. Беззаперечна економічна перевага над російським агресором допоможе на наших умовах повернути Крим і Донбас.
«СИЛА І ЧЕСТЬ» Ігоря Смешка застосує стратегію дипломатії та економічного впливу разом з новими відносинами з Росією, без конкретики. “Ми ініціюємо розробку і прийняття Стратегії зовнішньої політики із зазначенням національних інтересів держави у сучасних умовах, яка має враховувати:
– формування дієвих механізмів повернення анексованого Криму та деокупації частини Донецької та Луганської областей шляхом дипломатичних та економічних заходів міжнародного впливу;
– формування нової концепції відносин із РФ, спрямованої на припинення бойових дій на Сході України, повернення окупованих територій, активізацію дієвих механізмів міжнародної допомоги Україні у протистоянні російській агресії”
Голос кінцевою метою назвав перемогу у війні, але з безкровною деокупацією.
Наша кінцева мета — повернення наших територій та перемога у війні за право України на самовизначення…Ми зробимо все необхідне для безкровної деокупації загарбаних територій… Наші надії ми підкріпимо реальними діями, котрі наблизять нашу перемогу. Перемогу українського духу. Перемогу справедливості…Ми не торгуємо Кримом. Крим — не розмінна монета в переговорах з агресором. Крим — це Україна. Це наш принцип, і ми будемо його неухильно застосовувати.
Батьківщина вважає відновлення територіальної цілісності та суверенітету України головним пріоритетом.
Окрім Мінського процесу і Нормандського формату, ми пропонуємо започаткувати переговори за формулою Будапешт+, залучивши до процесу врегулювання такі держави як США та Велику Британію.
Ми наполягаємо на розгляді питань окупованого Донбасу і анексованого Криму в єдиному пакеті.
Ми продовжуватимемо активну міжнародну діяльність в рамках Ради Європи, ОБСЄ та Європейської Народної Партії для встановлення миру та повернення українських територій.
Радикальна партія Олега Ляшка прагне перемоги але за рахунок міжнародного співтовариства.
Люди втомилися від війни на Донбасі. Вона забрала і продовжує забирати найкращих наших людей. Ми готові зробити все для миру. Але не ціною капітуляції. Наша мета – перемога та повернення всіх окупованих територій Криму і Донбасу. Ми будемо жорстко відстоювати національні інтереси на міжнародній арені. Замість того, щоб гнути спину перед «партнерами» – вимагатимемо від них виконання Будапештського меморандуму
Сила людей .Відновити контроль над тимчасово окупованими територіями на Сході України можна завдяки продуманій дипломатичній, інформаційній та економічній політиці в поєднанні з ефективними військовими діями. У подібний спосіб, але без застосування зброї, можна повернути і Крим.
Свобода пропонує більш конкретні кроки:
Ініціювати зміну безплідних Мінських угод та Нормандського формату на Будапештський формат за участі США і Великої Британії.
Розірвати дипломатичні відносини з РФ. Ініціювати міжнародний трибунал із розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ.
Ініціювати створення антиросійської коаліції країн для відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Встановити повну економічну блокаду тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Припинити діяльність бізнесу РФ в Україні. Націоналізувати активи, власниками яких є держава-агресор чи її громадяни.
Навіть Зелені за відновлення територіальної цілісності незалежної України, за співпрацю із НАТО задля забезпечення обороноздатності країни. (хоча і проти використання сили у міжнародних стосунках, за беззастережне дотримання норм міжнародного права).
Лише для Гройсмана та Аграрної партії не те що окупації Криму, а й війни на Донбасі не існує. Українська стратегія Гройсмана: Ми всебічно підтримуємо захист державного суверенітету України; Безкомпромісний захист незалежності й територіальної цілісності. На цьому проблема війни та окупації в програмі вичерпана.
Окремої уваги заслуговують два Опоблоки: опозиційна платформа – за життя і опозиційний блок.
Опозиційна платформа Медведчука Крим уже подарувала. В програмі він ніде не згадується, в плани повернення не входить, натомість вимагає капітуляції перед терористами Донбасу, прямих переговорів з ватажками ОРДЛО, особливого статусу, виборів і амністії. Про Крим – жодного слова.
Опоблок Мураєва-Вілкула-Кернеса про Крим “пам’ятає” і вимагає припинити економічну блокаду Криму і пустити літаки та автобуси до Сімферополя.
Всі інші партії з більшою чи меншою конкретикою, але твердо стоять на позиції відновлення суверенітету і повернення Криму дипломатично-економічним безкровним шляхом. Шляхом залучення США та Британії, збільшення тиску, розширення формату переговорів тощо.
Загалом було перевірено програми 64 партій – учасниць виборчого процесу згідно зі списком ЦВК.
ТЕЗА 2: Ми маємо надзвичайно оновлений склад команди партії до 70 відсотків людей які не були ні в попередньому уряді ні в парламенті
ВЕРДИКТ: НЕПРАВДА
Офіційного виборчого списку на сайті ЦВК станом на 25.06.2019 не оприлюднено.
Подібно до відсутньої партійної програми Слуги народу, ЄС вирішила сюрпризи приберегти наостанок, тому документи на реєстрацію виборчого списку були подані 20.06.2019. На офіційному сайті партії красується лише перша десятка. Тому для перевірки правдивості слів Петра Порошенка доведеться скористатися єдиним джерелом списку кандидатів – Фейсбук сторінкою Європейської Солідарності. 13 червня тут було розміщено пост з відео, на якому Софія Федина проголошує першу 50-ку зі списку кандидатів від ЄС з відповідним текстовим дубляжем.
Отже, проаналізувавши цей список, виявляється, що 31 з кандидатів раніше були депутатами восьмого скликання Верховної Ради або обіймали посади в Уряді чи Адміністрації Президента. Ще двоє – умовно нові обличчя – обіймали посади голови та заступника облдержадміністрацій.
Таким чином при співвідношенні 31 на 17 (двоє вибули), про 70 відсотків нових облич не йдеться.
Перша 50-ка виборчого списку партії #ЄвропейськаСолідарність:
ТЕЗА 3: “Коли я був обраний президентом країна знаходилася в жахливому стані: нуль на казначейському рахунку”
ВЕРДИКТ: НЕПРАВДА
25 травня 2014 року згідно Постанови ЦВК обраним президентом був оголошений Петро Олексійович Порошенко. Інавгурація відбулася 7 червня 2014 року. Станом на 01 червня залишок на Єдиному Казначейському Рахунку становив 8 млрд 52,5 млн гривень, станом на 01 липня, тобто через місяць керівництва державою – 3 млрд 724 млн грн.
Можливо саме 4 червня на єдиному казначейському рахунку і була сума, що значно відрізнялася від 8 млрд, але вона точно не дорівнювала нулю гривень. Адже в найскрутніший період – одразу після втечі Януковича – на рахунку все одно залишалися кошти.
Маніпуляція на “пустій казні” – відома пастка для фактчекерів. Свого часу розслідувачам VoxCheck довелося навіть вибачатися перед Арсенієм Яценюком, бо виявилося, що на конкретну дату – 27 лютого 2014 року, на рахунку справді залишалася мізерна сума 108 тисяч гривень. Про що свідчила офіційна відповідь Державної казначейської служби і щоденний звіт за місяць. Але баланс на рахунку постійно змінюється, тому вже наступного дня там було 2, 45 млрд гривень. Саме тому орієнтуватися на стан рахунку на конкретну дату немає сенсу. Проте факту коли б на ЄКР було нуль гривень жодного разу Державною казначейською службою не встановлено.
ТЕЗА 4: Я не знаю що там провалив Парламент (закони про вибори, внесені Президентом), до фракції БПП Зеленський не звертався. Парламент приступив до розгляду закону про вибори за відкритими списками.
ВЕРДИКТ: НЕПРАВДА/МАНІПУЛЯЦІЯ
В проєкті Виборчого кодексу до другого читання, який активно 20 червня почали розглядати народні депутати, немає положення про відкриті партійні списки. Вводиться поняття загальнодержавних та регіональних списків, але кандидати висуваються все одно на з’їзді. Регіональні списки кандидатів також затверджує партія. Можливо процес формування і затвердження регіональних списків і стане більш відкритим, але поки що кодекс в статусі законопроєкту, в який внесено більш ніж 4 тисячі поправок. Тож яким буде остаточна редакція стверджувати Петро Олексійович не міг.
Автор: Олекса Шарабура
