Фейків ми ще наловимо і повкриваємо. А сьогодні маємо п’ятничну пропозицію у форматі аналітики від вже відомого військового аналітик Тома Купера у його свіжому огляді. На тлі часто непослідовних заяв наших західних партнерів про ту чи іншу допомогу Україні, які часто стають підґрунтям для маніпуляцій пропаганди, варто спробувати зазирнути за лаштунки таких «вихлянь» партнерів, зрозуміти їх логіку. Купер говорить про те, що єдиний спосіб зупинити війну – знищити армію Путіна, але на Заході досі стурбовані «червоними лініями» і постачають зброю несистемно і повільно. http://surl.li/exrvc
Погляд з іншого ракурсу – далі у матеріалі.
СТРАТЕГІЯ ЗАХОДУ: ПЕРЕМОГИ І ПРОРАХУНКИ
У принципі, головна проблема залишається тією ж, що й місяць тому: Україна продовжує бути надто залежною від західної допомоги, а Захід – тобто США, НАТО та ЄС – й досі не здатен осягнути справжній масштаб цієї війни, а також вони все ще бояться Путіна. І тому починається «о, так, поставки зброї важливі, але давайте не дратувати того божевільного в Кремлі» й, відповідно, «ось вам п’ять Леопардів і ще три кулемети, але вважайте, українці, не використовуйте їх некоректно».
Тому ми досі можемо чути ще більші ідіотизми типу «а чого це американські платники податків мають давати гроші корумпованому режиму того єврея, що живе в розкоші» чи вимоги «та вирубайте їм Старлінк» чи бубоніння про «червоні лінії» або що «з Путіном треба домовлятися». А ще – й це особливо вражає – такі бздури можна почути від речників усього політичного спектру.
Леді та джентельмени, дозвольте вам нагадати, що Путін собі на умі, але не дурний. Він знає, що порушив Статут ООН і що його головорізи порушують всі статті Женевської конвенції й здійснюють всі можливі звірства та злочини кожного дня свого перебування в Україні, знає, що порушив Будапештський меморандум та «власні» угоди «Мінськ-1» та «Мінськ-2». Він може не до кінця усвідомлювати, наскільки зруйнував свою армію, але продовжує наполягати на негайній капітуляції України та штовхає своїх генералів до «велиииикого» наступу. Якщо хтось все ще вважає, що з такою людиною можна про щось домовитися, то прошу дуже – їдьте в Москву, ведіть переговори та – вишенька на торті – спонукайте Путіна поважати домовленості.
ЧОМУ ЗБРОЮ ПОСТАЧАЮТЬ ТАК ПОВІЛЬНО
Наступний пункт – поставки зброї… Ой, мамо, НАТО вирішило «кинути виклик Путіну», «пообіцявши надіслати» 400 головних бойових танків. Відтак, тепер всі довкола обговорюють «що далі?» – надзвукові винищувачі?
Вибачте, але це щось для дурнів та коней. Це повністю безглуздо. Українські сили потребують:
- а) системи зв’язку, яку не контролює олігарх, що поділяє ідеологію свого кращого другана (ну, про те, що демократію треба замінити на приватну диктатуру або принаймні лад, коли з багатих не беруть податків);
- б) артилерії;
- в) величезних тонн снарядів для тої артилерії;
- г) так само тон важкого піхотного озброєння як міномети чи АГСи (і дуже-дуже багато боєприпасів для них)
- д) плюс більше систем ППО.
Збройні сили РФ (ВСРФ) «давлять масою». Масою артилерії, бронемашин, а тепер – масою нетренованої піхоти. І ніхто інший, але сам Путін, звів усю війну до найпростішого спільного знаменника: «або ви знищите всю мою армію, або здавайтеся» – й це залишається незмінним від квітня 2022 року. Вже десять довгих і кривавих місяців. Відповідно, іншого виходу немає: треба вбити всю його армію. А єдиним ефективним (читайте, раціональним) методом такого знищення є вогнева потужність – буквально тоннаж вибухівки, яку можна кинути на голови ВСРФ.
Ну й ще раз – факт: немає іншого способу доставити необхідну масу вибухівки – лише артилерія. Артилерії треба, щоб розгромити російську артилерію, танки та інші бронезасоби й усю ту масу піхоти. Й усе це потрібно зробити, доки ВСРФ не нашкодили українцям у відповідь – особливо, якщо ЗСУ ще й збираються наступати. А тим, хто боїться реакції Путіна, слід нагадати, що артилерія значно дешевша за літаки й тому її можна купити більше, а символічних загроз буде менше.
І проблема, що через 12 місяців після (повторного) вторгнення Путіна в Україну США, НАТО та ЄС
а) все ще надто повільно «вираховують» (чи не можуть вирахувати), який саме тоннаж вибухівки має обрушити ЗСУ на ВСРФ, щоб їх знищити, й тому
б) все ще не здатні виготовити необхідну кількість артилерійських снарядів (хоча технічно вони мали б вийти на необхідну потужність ще влітку минулого року).
Альтернативний метод – передати ЗСУ достатньо мінометів та АГС. Вони, знаєте, ще дешевші за артилерію й те що їх передали, взагалі ніхто не помітить. І їх легко виготовити в необхідних кількостях – і боєприпаси до них теж. Проте, через 12 місяців після (повторного) початку війни західна індустрія таки не може виготовляти важке озброєння й боєзапас до нього в необхідній кількості й повинні купувати все це, наприклад, у Пакистану, який підтримує Талібан і є союзником Китаю, та з інших подібних «джерел». Цьому треба знайти швидшу та дешевшу альтернативу. Важка зброя для піхоти – найкращий варіант. І нікому з політиків не доведеться каляти білизну, бо Путін на такі поставки навіть не зверне увагу.
ЗСУ цього дуже потребує: міномети й АГСи значно ефективніші, наприклад, за кулемети, які при частоті 30 пострілів на секунду перегріваються й не можуть, як те потрібно, безперервно убивати російських солдатів. Тому й не дивно, що трапляються випадки, як оцей, коли розрахунок українських кулеметників «використав» три машини, відбиваючи хвилі російських нападників.
Врешті, надійна система зв’язку потрібна не лише, щоб більше не залежати від мегаломана, який злетів із котушок, а щоб забезпечувати раннє сповіщення та координувати зусилля ЗСУ – на всіх рівнях – доки ППО виконує подвійну функцію, захищаючи цивільних та критичну інфраструктуру в тилу та солдатів на фронті. Так що, дорогі політики, в цьому всьому також є «гуманітарний аспект».
НАЙШВИДШИЙ СПОСІБ ЗАКІНЧИТИ ВІЙНУ
Дайте все це українцям – і то вже зараз, а не «упродовж 6-9 місяців» – і вони, без найменшого сумніву, розгромлять ВСРФ і закінчать війну. Це точно найшвидший спосіб.
Знову ж, ляпати про F-16 і А-10, «Торнадо» та «Єврофайтери», а ще підводні човни видається значно «сексуальнішим» – особливо для мейнстрімних медій, котрі завше допадаються до сенсацій та «гарячих» новин. Утім, все це не лише лякає наших славних політиків та більшу частину публіки (ой, мамцю, та ж Путін за то на нас атомну бомбу кине…), але й усі ці поставки танків у даний момент безсенсові, оскільки забирають час і ресурси, по-суті, не збільшуючи вогневу потужність ЗСУ до необхідного рівня. А це чи не ключовий елемент.
У публікації використані фрагменти перекладу оригіналу Тома Купера від ресурсу Texty.org.ua http://surl.li/exrvx
