Борги України перед МВФ, або хто кому "папєрєднік" | де ПРАВДА, а де МАНІПУЛЯЦІЇ - Без Брехні
Фактчек

Борги України перед МВФ, або хто кому “папєрєднік” | де ПРАВДА, а де МАНІПУЛЯЦІЇ

Гра в папєрєдників – це наш національний вид спорту. А якщо серйозно, то аргументувати всі теперішні управлінські проблеми рішеннями попередніх урядів можна лише у випадку чіткого причинно-наслідкового зв’язку, сталості і тяглості державної політики, незмінності курсу реформ. У нас цього немає і в помині. Цьому підтвердженням якраз і служить ненадання кредиту МВФ за час роботи нової команди. МВФ вимагає за гроші якихось реформ. Образно кажучи, зранку реформи – ввечері гроші. Ввечері реформи – наступного ранку гроші. Проте і з самими кредитами не все так просто. Вірніш – нам показують дуже спрощену картину і переконують, що все саме так. Що наш головний позичальник – МВФ, і що якщо не він – то вже ніхто.  Елементи правди в цьому є – для багатьох зовнішніх інфесторів співпарція країни з Мжнародним Валютним Фондом – позитивний показник. Але варто детальніше розібрати – де нам хочуть втюхати “зіпсованого оселедця”. 

ВЕРДИКТ. МАНІПУЛЯЦІЯ

ПЕРЕВІРКА

Хто нам позичав і скільки

Кредити МВФ – лише невелика частина (4,03 млрд з 40,43 млрд станом на 31.03.20)  від зовнішніх боргів держави. https://bit.ly/3cpkzQF

Окрім МВФ, найбільшими зовнішніми кредиторами України є Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Японське агентство міжнародного співробітництва та Кредитна установа для відбудови (KfW).

Наразі, ми значно більше винні Міжнародному банку реконструкції та розвитку (4,86 млрд) та іншим міжнародним фінансовим організаціям (12,2 млрд загалом).  

Та найбільше (23,64 млрд) держава запозичила через продаж цінних паперів. Пам’ятаєте, як Гончарук (один з прем’єрів часів Зеленського) радів, що вдалося за найнижчою ставкою продати євробонди? Оце воно. 

І в ті роки, коли МВФ не позичав грошей, через небажання проводити реформи (за прем’єрства Азарова), гроші все одно активно позичалися. “Борг Януковича” https://bit.ly/35EJm0d Росія давала саме в обмін на єврооблігації. 

Проте зовнішні борги (понад 40,34 млрд) – це лише трохи більше, ніж половина від усього боргу. Є ще такий “непомітний” інструмент, як внутрішнє запозичення. Для внутрішніх облігацій лиш вмикай станок і питань до МВФ ніяких. І таких облігацій держава напродавала на 30,46 млрд доларів. 

Загалом на сьогодні державний борг становить 80,38 млрд доларів, з них МВФ ми винні “лише” 4,03 млрд млрд. https://bit.ly/3dmcoo7

Цифри на картинці майже точні, плюс-мінус 800 мільйонів 🙂 Точніше за МВФ, ніхто не скаже скільки ми винні. За посиланням можете перевірити, разом з сумами повернень.  https://bit.ly/3bbRKp9

Хто кому папєрєднік?

Щоб говорити про ефективність економічної політики, потрібно розглядати не лише позики МВФ, а державний борг загалом. Він складається із зовнішнього та внутрішнього. До речі, багато маніпуляцій політиків криється саме в номінації боргу в іноземній або національній валюті (кому як вигідно, той такі цифри і показує). 

А на позики України впродовж усього часу впливало багато факторів: кризи 1998, 2008, корупція, газові контракти, штучне стримування курсу долара для виведення коштів, розкрадання бюджету і врешті втеча Януковича, війна з Росією, втрата частини промисловості, яка давала валюту. Назвати можна ще десятки факторів, які тим, хто сліпо вірить у зраду або перемогу зовсім не потрібні. 

Кредити МВФ, до речі, брали не лише на проїдання. Ледь не половину суми адресували саме на поповнення золотовалютного запасу. Адже Україна має досвід, коли золотовалютний запас зменшився з 21,5 млрд до 5,6 за якихось неповні два роки: з серпня 2013, коли почалося “піке” економіки і до лютого 2015 року, коли нарешті вдалося відштовхнутися від дна. 

Так-так, почалося “проїдання запасів” ще за “крєпкіх хазяйствєнніков”, яким “подачки МВФ”  не потрібні, зате дуже потрібні 3 (ледь не 15) млрд від “братської” Росії, яка на той час вже вела “торговельну” війну з Україною. 

Насправді ж боргова бомба, закладена в попередні десятиліття, не має одномоментного вирішення і зараз мова йде про “перепозичити щоб перевіддати” і не “спалити” весь золотовалютний запас. 

Перевірені цифри:

  • 2009 рік: позика від МВФ 5,4 млрд дол – зовнішній борг 26,5 млрд – загальний борг 39,68 млрд
  • 2010 рік: позика від МВФ 3,06 млрд дол – зовнішній борг 34,75 млрд – загальний борг 54,28 млрд
  • 2011 рік: позика від МВФ 0 млрд дол – зовнішній борг 37,47 млрд – загальний борг 59,2 млрд
  • 2012 рік: позика від МВФ 0 млрд дол – зовнішній борг 38,65 млрд – загальний борг 64,49 млрд
  • 2013 рік: позика від МВФ 0 млрд дол – зовнішній борг 37,53 млрд – загальний борг 73,07 млрд
  • 2014 рік: позика від МВФ 4,04 млрд дол – зовнішній борг 39,79 млрд – загальний борг 69,79 млрд
  • 2015 рік: позика від МВФ 6,43 млрд дол – зовнішній борг 43,44 млрд – загальний борг 65,5 млрд
  • 2016 рік: позика від МВФ 0,97 млрд дол – зовнішній борг 45,6 млрд – загальний борг 70,97 млрд
  • 2017 рік: позика від МВФ 0,99 млрд дол – зовнішній борг 58,98 млрд – загальний борг 76,30 млрд
  • 2018 рік: позика від МВФ 1,36 млрд дол – зовнішній борг 50,46 млрд – загальний борг 78,32 млрд
  • 2019 рік: позика від МВФ 0 млрд дол – зовнішній борг 48,94 млрд – загальний борг 84,36 млрд

В спорах про ефективність теперішньої влади, чи то стосовно землі, чи Приватбанку, чи карантину, який залишив купу людей без роботи, як останній аргумент все частіше звучить: це ваш “сивочолий гетьман” продав нас МВФ і тому ми змушені віддати лише в цьому році 100500 трильйонів, а на дітях і онуках наших висить по 10 тис доларів боргу на кожного. І так далі в залежності від “освіченості” і уяви сперечальників. Як аргумент показують ось цю картинку зі справжніми цифрами.

Маніпулятивні технології 

Так то воно так, та трішки не так. 

Ця табличка – чудовий приклад маніпулятивних технологій. Прості, але дієві прийоми: 

  • Узагальнення (всі порохоботи проти всіх зеботів, за “гетьмана” чи “зе” – значить підтримуєте дії того чи іншого політика)
  •  “Зіпсованого оселедця” (ось тобі цифра без прив’язки до контексту, але ти виправдовуйся) техніка дискредитації спікера (ти ж Х-бот, що тебе слухати), 
  • 40 на 60  – цифри правдиві, але не всі 
  • Ефект “бумерангу” – нав’язуються замість первинних фактів і аргументів  для обговорення – інші.

Зараз все голосніше звучать пропозиції  не лише не продовжувати реформи, а й відмовитися платити по боргах. 

Дефолт, який намагаються проштовхнути деякі політики, не означає, що можна відмовитись від виплати боргів. Якщо уряд відмовиться сплачувати зовнішні борги, то нас чекатимуть міжнародні суди, арешти української власності за кордоном, резервів, що зберігаються у закордонних банках. Є достатньо механізмів, щоб змусити Україну повернути принаймні частину запозичень. Окремо, падає курс національної валюти, зменшується приплив інветицій, інвестори виводять свої дивіденди. 

Щодо справжніх боргів держави і запозичень МВФ, то тут маніпуляція в іншому. Це той випадок, коли нам показали не усю, а тільки частину правди. Оскільки боргів насправді набагато більше. 

Ми навмисне не зосереджуємося на відсотках за користування боргами, умовах продажу облігацій, реструктуризації в 14-15 роках під відсоток від зростання ВВП і тому подібних важливих цифрах, яких не було в картинці. Також ми тут не згадуємо причин і наслідків економічної кризи з 2013 року. Події всім відомі, та для “віруючих” це може нічого не значити. Віра – це не про знання.

Хай найбільшим злом залишається чиста сума кредиту МВФ.  Та в наступні роки теж не виключно державники-філантропи керували фінансами держави. Одначе умови війни з Росією і економічної кризи змусили почати (хоча б на рівні законодавчого закріплення) виконувати вимоги МВФ щодо реформ і боротьби з корупцією, та й світова спільнота, перед російською загрозою, стала дещо щедрішою.

Але не забуваймо, що чиїми б прихильниками ви не були, але наслідки діяльності влади відчують всі. І мантра “а я ж казав” не втішить. 

Теперішні уряди ніяк не зв’язані у своїх рішеннях з попередніми, окрім, поки що, відсотків по кредитах.

Аргумент щодо боргів попередніх урядів наводиться не як пояснення, а як звинувачення. Мовляв, якщо ти проти рішень теперішньої влади, то значить винен у боргах попередньої. А отже у тебе немає морального права критикувати будь-які дії уряду.

 

Автор. Олекса Шарабура

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja