Днями голова російської делегації в Стамбулі, міністр культури Росії Володимир Мединський дав інтерв’ю виданню The Wall Street Journal. https://surl.lu/lcxjah У розмові з журналістом Мединський озвучив цілу низку російських пропагандистських наративів, перепакованих у обгортку умов переговорів, а також – і це вже традиційно – ряд історичних претензій Російської федерації на нібито історичні землі. Ми проаналізували декілька головних меседжів представника РФ, в яких було виявлена маніпуляція та відверте перебріхування фактів.
МЕСЕДЖ 1. «Нинішня територія Росії трохи менша за історичну, але це не назавжди»
Російська пропаганда вже к багато років ввела в інформаційних обіг такі поняття як «історичні землі Росії», «ісконно руські землі». Ці терміни є суто пропагандистськими та маніпулятивними. Москва вкладає в них провокативний зміст – вважає, що може претендувати на території, які колись – 100-200-300 років тому – були частиною або Російської імперії, або Радянського Союзу. Це штучний, вигаданий термін в тому сенсі, в якому його трактує РФ.
У традиційній історичній науці не існує такого сталого поняття як «історичні землі» якоїсь країни. Як правило, історія оперує поняттями «етнічної території» https://surl.li/cyydsz. Тобто певною місцевістю де проживав або проживає той чи інший етнос, народність. Також використовуються такі поняття як: етнографічна територія, етнографічні землі, етнічні землі, територія основного проживання, територія розселення, область розселення, район розселення, національна територія. Але всі вони так чи інакше пов’язані з етнічною складовою.
Російські ж пропагандисти вважають «ісконно руськими землями», або «історичними територіями Росії», наприклад, територію Сибіру, Далекого сходу. Ці території колись були завойовані Російською імперією, там проживає зовсім інший етнос відмінний від росіян. Тобто з точки зору прийнятих правил історичної науки вони ці території не можуть вважатися ні «ісконними», ні «історичними» руськими землями.
Це ж стосується і територій сучасної України. У різні історичні періоди частини цих територій входили до різних державних утворень: Козацької держави, Речі Посполитої, Османської імперії, Московського царства. Це був об’єктивний історичний процес, коли захоплення територій вважалося показником могутності держави. Проте, часи та історичні пріоритети змінилися. Але не для пропагандистів і очільників Росії – вони досі живуть у парадигмі 16-18 століть, де пріоритетом держави було не прагнення до економічного зростання і підвищення рівня життя своїх громадян, а розширення території.
МЕСЕДЖ 2. «Помилка Заходу в тому, що він думає, що це боротьба Англії та Франції, а це братовбивча боротьба двох братів — старшого та молодшого. Це боротьба держав з одним народом, спільною мовою та культурою, які приречені бути близькими союзниками».
Цей меседж Мединського транслює один з ключових російських наратиівів про «братські народи – українців і руських», та про те, що нинішня війна – це громадянський конфлікт. Тобто Росія наводить лад на певних територіях, які колись вийшли з контролю. Таким чином повністю знецінюється право України на незалежність та ігноруються міжнародні правові документи. У період з 1991 по 2003 рік Україна була визнана 171 державою світу, як самостійна країна https://surli.cc/soquma
Інший наратив, зашитий у цей меседж росіянина: війна в Україні – це війна Заходу (Англії та Франції) проти Росії руками українців. Все це було вигадано російською пропагандою у початковий період війни, коли плани Кремля по швидкому захопленню України провалилися, а західні країни розгорнули активну допомогу нашій державі. Для того щоб применшити масштаб поразки та збільшити рівень загрози для Росії, пропагандистська машина Москви згенерувала та запустила наратив, що Росія в Україні воює із колективним Заходом. Це неправда і маніпуляція, бо жодна з західних країн не направляла воювати в Україну жодного свого солдата, а допомога – постачання зброї та військового знаряддя – не може розцінюватися як участь у війні.
МЕСЕДЖ 3. «Ми хочемо миру. Але якщо Україна продовжуватиме керуватися чужими національними інтересами, ми будемо просто змушені реагувати»
Це відверта брехня і маніпуляція. Саме Росія розв’язала повномасштабну війну проти України у лютому 2022 року. З того часу тільки цивільних Росія вбила (згідно моніторинговим даним місії ООН) 12 600 осіб ще понад 29 000 зазнали поранень. Серед загиблих – більше ніж 670 дітей. https://surl.lt/vlvxpu
Наратив про прагнення Росії до миру та переговорів активно використовувався пропагандою Кремля чи не з перших тижнів війни. Цим меседжем РФ намагалася підсвітити інший наратив – що вона була вимушена розпочати СВО в Україні бо дуже переживала за свою безпеку і дипломатичним шляхом це вже не можливо було вирішити.
Протягом всього часу війни очільники РФ постійно говорили, що готові до переговорів. Проте, коли така можливість стала реальністю, як зустрічі у Стамбулі, виявилося, що російська сторона готова вести перемовини виключно на своїх умовах, з позиції сили та ультиматумів.
МЕСЕДЖ 4. «Конфлікт, що триває, поглиблює наші розбіжності з Україною, і саме тому ми хочемо, щоб він закінчився якнайшвидше»
Ключовою «розбіжністю» між Україною та Росією є взагалі факт існування незалежної української держави, який не хоче визнати саме Російська федерація, а українців – як окремого цілісного етносу. Саме на знецінення нашої національної ідентичності направлені численні російські наративи про «братські народи», що «українська мова – це діалект російської», що «української держави історично ніколи не існувало».
МЕСЕДЖ 5. «З Росією неможливо вести довгу війну, ми воювали зі Швецією 21 рік. Росія перемагає у затяжних війнах»
Це маніпулятивний меседж (можна навіть говорити про новий наратив), яким російські пропагандисти намагаються залякати західних партнерів України. Проте, така історична паралель не коректна, не релевантна, і не відображає сьогоднішньої реальності.
По-перше, приклад із війною зі Швецією, яка велась у 17 столітті – відверто некоректний. Бо порівнювати війни, які відбувалися понад 300 років назад із сучасними конфліктами – неправильно. Вони велися іншими засобами, способами та тактиками, задіяні контингенти були нечисленними. Так само не можна опосередковано в це порівняння включати економічні потенціали країн того часу – це абсолютно не порівняльні параметри.
По-друге, маніпулятивність меседжу про війну зі Росії зі Швецією – це вибіркова маніпуляція, коли вибрано найбільш вдалий епізод саме для цього інформаційного конструкту. Проте, навіть цей епізод вирвано із загального контексту. І за лаштунками залишився, наприклад, епізод про Прутський похід Росії на чолі із самим царем Петром 1, який відбувся у 1711 році (це той самий період коли перманентно велася і війна зі Швецією). Тоді російські війська зазнали нищівної поразки, капітулювали, а за право вийти з оточення Петро 1 заплатив Османській імперії за різними оцінками до 150 тисяч рублів золотом. https://surl.li/mlovgq
По-третє, можна згадати діаметрально протилежні приклади історії, коли Російська імперія або Радянський Союз (правонаступником якого себе вважає Росія) програвали у тривалих конфліктах. Так Кримська війна 1853–1856 рр., яка тривала більше 3-х років закінчилася нищівною поразкою Росії. https://surli.cc/qdiukv
Перша Світова війна 1914-1918 рр. взагалі призвела до революції в Росії, розпаду імперії, Громадянської війни. https://surl.li/uaqlug
Десятирічна війна СРСР в Афганістані також фактично завершилася поразкою Радянського союзу, який втратив понад 15 000 військових, і не досягнувши своїх цілей був вимушений вивести свої війська з цієї країни. https://surl.li/hbxnnj
