Так саме – МІФ! Інших варіантів немає. Останні треш із прес-конфернецією овсянікової, яка так і не сталася – як то кажуть, вишенька на тортик. Втім, за завісою емоцій, які викликали останні події навколо цієї «харошої руської», її емоційні, але сфабриковані пости, залишилися технології маніпуляцій, за допомогою яких нам наполегливо хтось вживлює в інфорпростір «руську героїню». Зараз ми розкладемо по поличках, який вплив і зміст приховано за постами і заявами овсянікової.
ЯК СПАЛИВСЯ «АГЕНТ»
Коротко нагадаємо, що сталося останніми днями і… як «спалився агент». 31 травна мала відбутися прес-конференція овсянікової у Києві в агенції Інтерфакс-Україна. Пост з анонсом з’явився зненацька за день до події і буквально через годину, на тлі суспільного обурення – вийшло нове повідомлення з відміно події.
Ми вже детально розбирали хто був організатором трешу, який не відбувся. Але важливо звернути увагу ще на один момент. Вкид про прес-конференцію за всіма ознаками був схожий на перевірку реакції суспільства. Така собі – «розвідка боєм», щоб виявити позиції і потім скорегувати дії. Чому саме так?
Бо подібним резонансним подіям (а прес-конференція даної персони могла бути потужним резонансом) передують суспільні обговорення, чи невеликий контрольований злив інфи на рівні чуток – мовляв є така ідея, обмірковується така то можлива ситуація. Інший варіант – якби співпраця овсянікової і Ко із українською медійною спільнотою йшла на офіційному, високому рівні – наприклад, на рівні Спілки журналістів, Міністерства культури та інформполітики, то представники цих організацій могли б анонсувати заходи з «журналісткою», створити канал суспільної дискусії і т.ін.
Проте нічого подібного не сталося. Бо овсянікова і Ко ні з ким не співпрацює (за винятком ГО сумнівної репутації за яким стоять вихідці з проросійського телеканалу). Чому ж немає такої співпраці? Це об’єктивно ж дає неймовірні можливості – від офіційного статусу, до відвідування будь-яких об’єктів і підготовки будь-яких репортажів. Але ні, все це не потрібно овсяніковій. Бо в неї інша мета. Тому і прес-конференція організовується нишком-тишком, а суспільство ставиться перед фактом.
Ці факти вкрай важливі для розуміння і аргументованої апеляції, що овсянікова – це частина інформаційно-психологічної операції кремлівських спецслужб.
СПРОБА ПЕРЕГРАТИ СИТУАЦІЮ НА ЕМОЦІЯХ
Невдачка із прес-конференцією спонукала овсянікову і Ко робити якісь дії аби переграти ситуацією у позитив. Нічого кращого не було придумано, як зіграти на емоціях у постах у соціальних мережах. То «журналістка» поплакалася, як вона скучила і переживає за рідну Одесу. То «поскиглила» як її сумно зустрів Київ – пусті вулиці, сирена, комендантська година…
І тут «штірліц спалився» вдруге. Користувачі соцмереж і журналісти виявили часову нестиковку у пості (по геоданих) – фото із салону авто було зроблено 31 травня, але опубліковано пост аж 4-го червня. У пості, як вказано вище, загальні речі про пусті вулиці і сирену. Але в цей день, точніше ранок, по Києву було завдано потужного ракетного удару. Про це у пості ні слова. Дивно, бо ця подія приголомшує сильніше за все описане. Тому можна зробити висновок, який підтверджується і викриттям реальної дати фото – що цей пост – заготовка. Вона була зроблена раніше, а опублікована у потрібний час. І автори заготовки не почухалися додати у пост хоч два слова про ракетний обстріл. Бо вони про нього НЕ ЗНАЛИ!
Ще одна деталь, яка викриває фальсифікацію – мокра дорога і скло на лобовому склі автівки на фото у пості. 4-го червня у Києві не йшов дощ – було хмарно, місцями сонячно, але без опадів. А от якраз 31-го травня по обіді йшов добрячий дощ! http://surl.li/cdlqc
МАНІПУЛЯЦІЯ В КОЖНОМУ СЛОВІ
А тепер про маніпуляції, які приховані у кожній дій, кожному слові овсянікової і Ко:
ОБРАЗ ЖЕРТВИ
З цього маніпулятивного прийому і розпочалася хода «харошей руськой». Її затримали, звільнили з роботи, погрожували засудити. В одному з постів (після того, як їй і в Україну намагалися заборонити в’їзд) вона «жартівливо» написала, що має дилему: у якій буцигарні сидіти – українській чи російській.
ОБРАЗ ГЕРОЯ
Напряму «витікає» з образу жертви. Перфоменс овсянікової із плакатом подається, як героїчний вчинок. Ледь не стрибок грудьми на амбразуру. І ця маніпулятивна героїзація вже укорінена у мізках. Днями, такий собі «новоспечений українець» невзоров в інтерв’ю Олесі Бацман заявив, що те, що для українця звичайна справа, для росіянина – геройство. Саме так він прокоментував префоменс овсянікової.
Сама овсянікова в одному з постів продовжила героїзацію, відповівши, що хейт її з боку українців зіграв на руку російським спецслужбам. Мовляв, українці її «уничтожают», чому дуже радіють у ФСБ.
Ні, товариш овсянікова, у ФСБ радіють, тому що ваші пости викликають хейт, який є частиною суспільного обговорення. А якщо у суспільстві щось обговорюють, то це дуже добре для маніпуляції – значить ідея вже впихнута в голови громадян. Хай вони обурюються, сваряться, але головне – що обговорюють, не забувають потрібні меседжі.
ГЕРОЙ-РЯТІВНИК
У черговому пості від 5 червня овсянікова пише: «я приехала освещать события в Украине». Перфоменс, звільнення та виїз у Європу сталися у березні. З того часу минуло більше двох місяців. З того часу світ дізнався про Бучу, Ірпінь, Бородянку та інші понівечені окупацією міста України. Де репортажі, чи хоча б огляди овсянікової про ці події? Ніт! Хто заважав «журналістці», як вона себе називає, подати акредитацію і приїхати зробити репортаж з Бучі? Ніхто. Питання – чому цього не було зроблено? Тому, що в цей час овсянікова виконувала «інше завдання» – ліпила у Європі образ «харошего руського».
Але зараз овсянікова постить, що буде розказувати росіянам правду про війну в Україні. Чітко прослідковується лінія, що ось вона як візьметься за цю справу, так одразу відкриє очі всій ерефії. Такий собі маніпулятивний «герой-рятівник». Пресуха, що не відбулася – спосіб привернення уваги до героя-рятівника. Саме тому овсянікова не співпрацює з офіційними українськими медійними установами, бо це зруйнує цей образ. Образ героя, який самотужки рятує – відкриває очі…
ПЕРЕКИДАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У фальшивому пості-заготовці про те, як її зустрів Київ, овсянікова пише: «почему мы не можем остановить это безумие». Постає логічне питання – до кого звернення? Хто такі ми? Овсянікова в Києві, вражена ситуацією в місті, ототожнює себе з «хорошими» (з українцями) – і говорить «почему мы не можем остановить…». Тут чітко прослідковується маніпулятивний меседж про перекидання відповідальності на українців, на Київ (офіційну владу). Чи не логічніше, було б задавати таке питання, стоячи на червоній площі, наприклад. Тобі адресат і зміст хто такі «ми» – чітко б прослідковувався і ніхто б не дорікнув овсяніковій у маніпуляції. А так, вибачте – маніпулятивні вуха стирчать вище кремлівських мурів.
АПЕЛЯЦІЯ ДО АВТОРИТЕТІВ
Класичний маніпулятивний прийом аби додати ваги своїм вчинкам, персоні, статусу. Овсянікова цим прекрасно користується, викладаючи в постах розповіді про те, що її з «з залізних лап російських спецслужб» рятував чи не увесь світ – і Макрон, і Зеленський, і американські політики… Наскільки це відповідає дійсності – велике питання. Але маніпуляція вже пішла в «ефір».
ХИБНА АСОЦІАЦІЯ
В цьому контексті можна ще і згадати про коротку пам’ять. Якщо спитати десь у Європі, хто така овсянікова, то пересічний європеєць згадає перфоменс з плакатом і те, що овсянікова – журналістка німецького видання Die Welt. При тому, що у цьому виданні вона позаштатно і «працює» всього два місяці. Але те, що вона пропацювала з 2003 по 2022 рік на першому російському у телеканалі, частина контрольного пакету якого належить державі російська федерація – вже майже не згадують.
Я СВОЯ
Черговий пост, який обурив українців – тут овсянікова (крім того, що ми не братські народи і т.ін.) намагається скинути ярлик «харошої руської» і записатися у свої – в українки. Вона так і пише – я українка. Так, овсянікова дійсно народилася в Одесі, батько в неї українець, дівоче прізвище у неї – Ткачук… Але, народитися в Україні, і бути українцем – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Овсянікова намагається стати «своєю», апелюючи до родинного коріння – класична маніпуляція, яка ілюструю чергову спробу «журналістки» втертися в довіру. Якщо не вдалося через тренд «харошої руської», то спробуємо через «я своя, я українка»…
ЯК ВИСНОВОК
І резюмуючи (хоча можна описати ще з десяток маніпулятивних прийомів із арсеналу «героїні») варто звернути увагу на один ключовий момент у цій всій історії – наполегливість, з якою овсянікова намагається влізти в українській інформаційний і медійний простір, та високу штучну публічність і гучність її історії та всіх дій, які вона робить (хоча, по великому рахунку, крім такого ж штучного перфоменсу вона не відзначилася нічим).
Хтось спеціально підтримує та привертає увагу до овсянікової, хтось штучно роздмухує інформаційну бульбашку навколо неї (хоча зрозуміло, що з точки зору професійної діяльності – овсянікова пустишка), хтось штучно ліпить з неї символ свободи та нескореності у російському суспільстві. І якраз ця нарочита гучність говорить про те, що овсянікова – це штучний проект, ІПСО для просування певних ідей та меседжів.
