Останні тижні тема військових приготувань самопроголошеного президента Білорусі лукашенко – чи не одна з топових. Те що відбувається сьогодні на теренах нашого «горе-сусіда», переважно на територіях, що мають кордон з українською Волинню і Рівненщиною вже не називають «театральним» пересуванням військ. Військова техніка знімається з довготривало зберігання, у збройні сили мобілізуються резервісти, заплановано збільшення чисельності білоруської армії на 40-45% – до 80 000 вояків. Навчання резервістів мають розпочатися 8 липня. Три останні тижні у смітникових телеграм каналах поширюють різного гатунку фейки, що завтра «лукашенко нападе». Але! У цьому матеріалі ми не будемо аналізувати нападе чи не нападе – це парафія військових експертів. Ми проаналізуємо, якими інформаційними міфам «прикриває» і супроводжує свою діяльність лукашенко і його оточення. І можливо розуміння інформаційної повістки, що створює, так званий, президент, дасть трохи розуміння – чи блефує він, чи таки затіяв агресивну гру. І головне – не проти кого він її затіяв, а заради чого?
Не зважаючи на те, що лукашенко самопроголошений президент країни, але і диктаторам треба хоча б формально виправдовувати свої дії перед суспільством. Тому танцює батька під кремлівську дуду, чи грає у свою гру – інформаційна складова має йти, як супровід цих перегонів.
МІФ ПРО КАРТУ
Цей міф – «я вам сычас покажу карту аткуда на Беларусь гатовилась нападение… четырэ направления…» – вже став мемом. Тоді у лютому цим міфом лукашенко виправдав те, що з території країни, яку він незаконно очолює, по Україні били ракетами (хай і російськими) та активно використовувалися аеродроми бойовою авіацією рф.
Можливо, цей міф був заготовкою і для «обґрунтування» потенційного вторгнення білоруських військ в Україну. Проте, не зважаючи на вкрай напружену ситуацію на кордонах і важкий перебіг подій на Київщині, Чернігівщині – армія Білорусі кордон з нами не перейшла. Хоча за неофіційною інформацією наказ наче був. Тож міф так і залишився «прикриттям» для «Іскандерів» та бомбардувальників, але потенційно міг бути ширмою для чогось і більш масштабного і підступного.
МІФ ПРО 20 000 УКРАЇНЦІВ НА КОРДОНАХ
Байки про «карту» працювали весь березень та квітень. Проте, за цей час ситуація на фронтах в Україні змінилася суттєво і не на користь окупантів. Керівництво рф в даний період плуталося і вигадувало нові і нові цілі спецоперації, все більш звужуючи їх діапазон аж до, так званого, звільнення Луганської та Донецької областей. Цей «наратив» роспропаганда почала поширювати, як ключову мету «спецоперації» з середи квітня.
Що цікаво, до цього періоду лукашенко продовжував юзати свій міф про карту, час від часу додаючи до нього свіжини у вигляді тез, про напружену міжнародну ситуацію. Тобто складалося враження, що не розуміючи вектор руху «глибинних думок кремля» і батька не наважувався імпровізувати (або не мав відмашки). Підкріплював він свій міф театральними пересуваннями військ територією країни, локальними навчаннями.
Квітень ознаменувався напруженим очікуванням вирішальної битви за Донбас. Коли вона розпочалася і увійшла у найбільш гостру і неочікувано для ворога, затяжну фазу, розтягнувшись вже аж до початку травня, лукашенко «заспівав нові куплети».
10 травня самопроголошений президент Білорусі, ротом начальника свого Генерального Штабу гулевича заговорив про угрупування у 20 000 українських вояків на південних кордонах країни. Звичайно це було неправдою. Але даний міф став інформаційним прикриттям для того, щоб лукашенко за два тижні заявив про створення командування збройних сил Білорусі на південному напрямку і розгортання тактичних груп спеціальних операцій нібито для прикриття кордону і реакції на міфічне українське військо у 20 000 солдатів.
Тоді ж лукашенко заявив, що це «фактично військовий стан, але без війни». Проте офіційно військового стану так і не було оголошено. Але фактично, активізацією цього міфу і діями, які після цього відбулися, так званий, очільник Білорусі, підіграв кремлю у відволіканні уваги і сил ЗСУ на білоруський напрямок. А ми пам’ятаємо, що в той період наші війська, хоч і з великими складнощами, але втримали окупантів на ізюмському напрямку і розпочали успішні наступальні дії на Харківщині, дійшовши майже до державного кордону.
Аби міф не був таким тухлим і виглядав більш глобальним, григорич, домішував до нього згадки про «тиск на Білорусь» з боку Польщі та Литви. Ну, тобто, вороги обложили.
МІФ ПРО ЗАГАРБНИКІВ- ПОЛЯКІВ
Ще з квітня російська пропаганда почала активно розкручувати польську тему у своїх вкидах. Таких хід був відповіддю на все більш тісну співпрацю Польщі і України, активне постачання польських озброєнь, підтримку нас Анжеєм Дудою на міжнародній арені.
Маховик фальсифікацій розкручувався. І якщо у квітні пропаганда починала з того, що Польща хоче під виглядом миротворців ввести свої війська на Захід України для неоголошеного вступу у війну на боці ЗСУ. То до червня вже на рівні пєскова-лаврова-патрушева наполегливо в інформаційний простір вживлювався наратив, що Польща, на гроші США, фактично вже почала «поглинання» західних областей України. Прикривається це все добрими намірами, допомогою, підтримкою. Але насправді, вже все про все договорено і ще трохи і український захід стане польським, перетвориться на колонії, і головне – там буде стояти Військо польське. А це ж НАТО! А НАТО це ж загроза! Бо що? Бо НАТО нападе.
Що в цей умовний період робить лукашенко? Лукашенко починає виводити техніку із баз довготривалого зберігання. Коли цей рух тільки починався, то чимало експертів висловлювали думку, що танки та бронемашини можуть бути передані рф для відновлення втрат. Але згодом білоруський диктатор оголошує про плани створити «народноє ополчениє», починає призов резервістів, оголошує довготривалі навчання з відпрацюванням навичок формування ударних угрупувань. Як вишенька на тортик – заявляє про збільшення чисельності армії на 40% – до 80 000 військовослужбовців.
А де ж міф? Так він є! На фоні польського наративу роспропаганди лукашенко заявляє, що може так статися, що білорусам доведеться захищати Західну Україну! Від кого? Ну звичайно ж від загарбників-поляків. Бо під шумок допомоги, та на американські кошти вони вже почали підпорядкування собі західних українських областей. А як же ми, білоруси можемо таке допустити? Там же наші брати слов’яни (польки, між іншим теж слов’яни). Тож, як стане потреба – будемо українців «визволяти».
А що тим часом твориться у окупантів на фронтах? Майже два місяці штурму Сєверодонецька – але місто тримається. ЗСУ успішно просуваються на Херсонщині, присікають всі спроби наступу окупантів на Запоріжжі, регулярно (бо є чим) виносять на друзки склади у тилах армії рф на сході в півдні. «Совпадєніє»? Не думаю!
З приводу цього міфу може скластися враження, що знову лукашенко підіграв кремлю – вкотре своїми діями і заявам, поширенням відповідного міфу відволік увага на себе, скував резерви ЗСУ. А головне, що використав кремлівську заготовку про поляків-загарбників. На перший погляд так.
Але! Кремль нічого просто так не робить. Ми вже неодноразово констатували, що, там зібралася зграя божевільних, але не дурних. Запускати і розкручувати вкид про колонізацію західної України поляками для того щоб вкотре показати, що ми не суб’єкт міжнародної політики, що ми недодержава і т. ін. – варіант, але дуже багато зусиль для такої мети. До того ж постає питання – а далі що? Якщо для якихось дій кремля – то це тупікова гілка міфу. До Західної України кремлю ну дуже не зручно діставатися.
А от для лукашенко ця історія, цей міф про загарбників-поляків – чудове підґрунтя для прикриття/виправдання і навчань, і мобілізації, і розгортання армії. Тож, ця вся довготривала інформаційно-психологічна операція, весь цей ретельно вибудований міф, який почали «пестити» ще з квітня створювався під те, що зараз робить білоруський диктатор. І можливо, не дай Боже, – зробить у найближчому майбутньому.
Тобто, якщо ми говоримо про інформаційно-міфологічну складову «прикриття» дій того ж лукашенко (які безумовно узгоджені з москвою), то всі ці ексцентричні заяви зараз не виглядають, як хаотичні нісенітниці хворої уяви ще одного політичного збоченця. Якраз все навпаки. Всі міфи логічно обґрунтовані, послідовні, як і дії, що вони прикривають. Принаймні чітка логіка прослідковується з міфу про 20 000 українського війська – це дало «можливість» розгорнути штаби (перший крок при мобілізаційних заходах – спитайте військових). До поляків-загарбників і «захист» Західної України – що «виправдало» розгортання білоруського війська.
Це наша гіпотеза, але її реалістичність достатньо висока. Щоб зрозуміти що найближчим часом очікувати від лукашенко – варто ретельно аналізувати інформаційні міфи, які він ретранслюватиме.
