Кінець минулого тижня без перебільшення був підсвічений неординарною приємною новиною про те, що США призначать окремого генерал, який буде керувати військовою місією Сполучених Штатів у підтримці України. Під цього генерал буде сформований спеціальний штаб, виділені кошти із американського бюджету на фінансування цієї структури. І саме цікавіше – ця діяльність буде ідентифікована як «військова операція» і їй дадуть назву. Новина викликала бурхливу реакцію у соцмережах – блогери-Хперти почали активно коментувати інформацію. У вирі цього хайпу договорилися вже до того, що американці і воювати скоро почнуть в Україні, а перед тим переберуть на себе командування у війні проти росії. Насправді, все далеко не так, як у чутках і хпертних коментарях, які почали циркулювати в інфопросторі. Тож, щоб розвіяти міфи навколо цієї події (що вже почали форимуватися) і діючи на випередження ерефської пропаганди (яка безумовно інтерпретує подію на свій лад), розкладемо все по поличках.
МІФ. «ЯКЩО АМЕРИКАНЦІ ДАЛИ НАЗВУ МІСІЇ, ТО ВОНИ ГОТУЮТЬСЯ РОЗПОЧАТИ ВІЙСЬКОВУ ОПЕРАЦІЮ, У ЯКІЙ БУДУТЬ ПРИМАТИ УЧАСТЬ»
НАСПРАВДІ не існує такої закономірності. Аналогія могла виникнути на тлі інших операцій, наприклад на Близькому Сході, Афганістані, Іраку, яким у військовому відомстві давали офіційні назви, і у тих операціях дійсно на полі бою воювали американські солдати.
Призначення генерала – керівника місії та формування координаційного штабу, присвоєння назви місії, для України перш за все означає, що допомога нам стає більш впорядковано, системною, комплексною, а головне – довгостроковою і стратегічною! І це ключовий момент.
Тобто мова йде не просто про латання дірок у поповненні тої чи іншої зброї, тих чи інших військових матеріалів, яких не вистачає сьогодні і зараз. Мова йде про планомірну, системну поетапну розбудову українських Збройних сил до рівня високотехнологічної, сучасної армії, забезпеченої всім комплексом озброєнь, із розбудованим тилом (від виробництва до баз та складів).
Призначення керівника місії і присвоєння назви – ще і певна бюрократична процедура для самих США, яка дає законні підстави для фінансування її за рахунок американського бюджету у довготривалій перспективі.
Формування штабу під призначеного генерала говорить про те, що крім питань постачання зброї буде проводитися системна робота по навчанню і підготовці військових ЗСУ різних професій – від пілотів до фахівців ССО.
Тож, поширювати меседж про те, що ось вже завтра в Україну зайдуть американські військові підрозділи – це підтримувати і підігравати російським ключовим наративам про те, що рф в Україні воює із Заходом і НАТО, що ЗСУ вже повністю розбита була ще у квітні, а весь час після цього ерефія воює із найманцями НАТО.
МІФ. «ПРИЗНАЧЕНИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ГЕНЕРАЛ І ЙОГО ШТАБ БУДУТЬ КЕРУВАТИ ОПЕРАЦІЯМИ В УКРАЇНІ ЗАМІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО»
НАСПРАВДІ це не відповідає дійсності. США від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого неодноразово підкреслювали, що на рівні всебічної допомоги нашій країні, інша їхня ціль – не спровокувати розширення конфлікту (враховуючи неадекватність кремлівської верхівки – це не пусті слова). Тому ні про яке пряме втручання у бойові дії, у командування з боку США не можливе. І цього правила Білий Дім чітко дотримується, в той час, як у фантазіях пропагандистів російська солдатня на теренах України вже «б’ється із Заходом».
Видання The Wall Street Journal звернулося за коментарями з питання призначення керівника місії з допомоги Україні та формування штабу до речника Пентагону бригадного генерала Пета Райдера. Він пояснив: «… Залежно від розміру та розмаху цієї операції, матиме місце якесь координаційне співробітництво між Міноборони та Об’єднаним комітетом начальників штабів. Не знаючи, про що ми конкретно говоримо, я розмірковую тут щодо спільної оперативної групи, чи зусиль на театрі воєнних дій, чи глобальних зусиль, це просто залежить від ситуації. Завдання цієї місії можуть змінюватись в залежності від розвитку подій…»
Тобто мова не йде про домінування американського командування. Мова взагалі не про командування. Мова про координацію, про обмін досвідом, про спільні зусилля по розробці найефективніших стратегічних рішень, які призведуть до вагомих зрушень на фронті з мінімальними втратами з української сторони і з значними з боку ворога.
МІФ. «ЗСУ СТАНУТЬ ЧАСТИНОЮ АМЕРИКАНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ МАШИНИ»
НАСПРАВДІ таке «твердження» або ура-патріотичне гасло дуже розмите за змістом. ЗСУ як були, так і залишаться українською армією – самостійною і відданою відповідно присязі українському народу.
За багаторічним досвідом НАТО збройні сили ні однієї з країн не підпорядковуються командуванню іншої країни. Тільки на час проведення масштабних військових операцій, у яких приймають участь підрозділи з багатьох країн, формується єдиний штаб і призначається командувач. Проте, до цього штабу входять військові від всіх країн, що приймають участь у місії.
Якщо говорити про «військову машину» у контексті постачання і насичення ЗСУ зброєю, то і тут цей меседж не працює. Бо у країнах НАТО дуже багато спільних військових розробок – у створенні певних бойових систем можуть приймати участь декілька країн. І ці країни можуть приймати на озброєння ці системи.
Або інший приклад, коли вдалу розробку однієї країни закупають у інших державах НАТО, бо вважають, що це дешевше і швидше ніж виробляти свою. Навіть у тих же США, що мають власну сучасну систему ППО Patriot, на озброєнні є і норвезька ППО NASAMS.
І вкотре наголосимо, останній меседж, який комусь на перший погляд додає нам «крутості і ваги» – ллє воду на млин російської пропаганди, на її багаторічні брехливі меседжі про зовнішнє управління, про те що ми не суб’єкт міжнародної політики, а маріонетки, що тут воюють не українці, а найманці Заходу і т. ін. Тому три рази подумайте, панове блогери, коли будете розганяти хайп про перемогу, бо в чергове вляпуєтеся у пропагандистське невігластво.
