Що не так з масовим поширенням відео страти військовослужбовця   – Без Брехні
Фактчек

Що не так з масовим поширенням відео страти військовослужбовця  

Вчора нас всіх вразила новина та відео розстрілу військово полоненого. Останніми його словами були “Слава Україні”.  Сьогодні Генштаб ЗСУ опублікував попередню (!) інформацію про загиблого.

Припускається, що це може бути військовослужбовець 30 окремої механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького Оперативне командування “Північ” / Operational Command “North”  Сухопутні війська ЗС України Тимофій Миколайович Шадура (ця версія не підтвердилася) http://surl.li/fhccf

Проте в Генштабі наголошують, що остаточну відповідь дадуть лише відповідні експертизи. Проте вчора вся стрічка була завалена незаблюреними фото та відео страти загиблого.  Цю лавину вже не спинити, але спробуємо пояснити, що не так з такою реакцією і чому варто стримувати свої емоції та не репостити такий контент.

 

ЦЕ ВЕЛИКА ТРАВМА ДЛЯ РОДИНИ ТА БЛИЗЬКИХ ЗАГИБЛОГО

 В цій війні вже були випадки, коли рідні та друзі дізнавались про смерть близької людини з новин або соціальних мереж.

Тася Осадча, психотерапевтка, яка наразі працює з вдовами військовослужбовців, вже зустрічалась в практиці з тим, коли фото рідної загиблої людини її клієнтки, часто це коханий чоловік, починали масово використовуватись для створення контенту.

Це явище завжди має дві сторони. З одного боку, це вшанування вкладу людини в боротьбу країни. З іншого рідні загиблого весь наштовхуються на фото коханої людини. І це фото супроводжує абсолютно неконтрольований контент. А період гострого горя потребує тиші”, – пояснює психотерапевтка.

Окреме питання – повідомлення про загибель.

В ідеалі це має бути не чужа людина, наприклад, побратим, якого знали рідні. Менш травматично, якщо це буде не телефоном, а під час особистої зустрічі, якщо це можливо, звичайно. Якщо родина нікого не знала, то повідомити може хтось з командування. Але розуміння загибелі близької людини точно не повинно відбуватись через таку масову публічність”, – каже Тася Осадча.

ПОШИРЕННЯ ТАКОГО КОНТЕНТУ СПРИЯЄ РЕТРАВМАТИЗАЦІЇ ЛЮДЕЙ, ЯКІ МОГЛИ ВЖЕ ПЕРЕЖИВАТИ ТАКІ СИТУАЦІЇ

Вже рік йде страшна повномасштабна війна. Наші люди вже пережили окупацію, були свідками смертей рідних, хтось пройшов полон, хтось вже втратив близьких. І всі ці люди часто не мали вибору дивитись це відео чи ні.

“Адреналінова реакція на таке відео може бути дуже потужною. Людині просто стане зле фізично. Якщо ж хтось вже був свідком таких подій і вже рік бореться з психологічною травмою побачить таке відео не бажаючи цього, то наслідки для психіки можуть бути дуже небажаними та непередбаченими”, – пояснює психотерапевтка.

ВИ ДОПОМАГАЄТЕ ДІЯМ ВОРОГА

Ці відео викидають в мережу теж не просто так. Випробувати психологічну стійкість суспільства, деморалізувати, подивитись на реакцію, промацати найболючіші моменти – це все корисна інформація для ворога. І поширюючи це, ви, як мінімум, надаєте корисну базу для досліджень.

НА МОМЕНТ МАСОВОГО ПОШИРЕННЯ ФОТО, НІХТО НЕ МІГ БУТИ ВПЕВНЕНИЙ, ЩО ЦЕ СПРАВЖНЄ ВІДЕО

Наразі є все більше доказів щодо особистості загиблого воїна. Проте до офіційних заяв Генштабу блогерам та пересічним користувачам соцмереж не було ясно нічого. Через це, наприклад, помилково загиблим визнали іншого військовослужбовця. Є високий ризик, що це не останній інцидент, тож варто все ж таки навчитись опановувати свої емоції та вшановувати пам’ять героїв не лише істеричним поширенням їхньої страти. Тим паче до того, як відома офіційна інформація про особистість та обставини смерті.

Оновлення

Офіційно ідентифіковано розстріляного рашистами воїна – це боєць 163 батальйону 119 окрема бригада ТрО Чернігівської області Олександр Мацієвський

В статті бригади не зазначається при яких обставинах він потрапив у полон.

Зокрема повідомляється, що 30 грудня 2022 року на околицях Соледару він і ще четверо військовослужбовів під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Десь о 12-й годині візуальний контакт і зв’язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.

З мамою розмова була в останнє 29 грудня, а останні слова: «Мама, я ніколи не здамся у полон!». Тіло воїна було повернуто 14 лютого в рамках обміну.

Найжахливе, що його син побачив смерть батька на відео…

 

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja