Простежуємо, як протягом восьми років російська пропаганда поступово формувала образ України як “нацистської держави”, щоб згодом використати цей наратив для виправдання повномасштабного вторгнення та спроби знищення української державності.
“Звинувачення України в нацизмі не з’явилося раптово у промові Путіна 24 лютого 2022 року — це результат восьмирічної роботи пропагандистської машини, яка поступово переводила риторику від ‘радикалів і націоналістів’ до ‘неонацистів’, яких необхідно ‘денацифікувати'”, — пояснює експерт з дезінформації Олександр Гороховський.
Хронологія формування наративу про “український нацизм” 2014: Початок “націоналістичного” наративу Після Революції Гідності російське керівництво (Путін, Медведєв, Лавров) говорило про “антиконституційний переворот” У офіційних заявах використовувалися терміни “націоналісти”, “радикали” і “бандити” — без згадок про “нацизм” Наратив про “громадянську війну” домінував у російському інформаційному просторі (понад 30% згадок) Звинувачення у “фашизмі” становили лише близько 7% негативних згадок про Україну
Перші згадки про “фашизм” з’являлися на маргінальних мітингах та в регіональних медіа 2015-2018: Поступовий перехід до “нацистської” риторики Збільшення уваги до українських факельних маршів на початку року (День народження Бандери) та на Покрову Топові російські канали (Перший канал) та агентства (ТАСС) починають активно використовувати термін “нацизм”
МЗС РФ випускає доповіді про “повзучу нацифікацію влади” в Україні Частка згадок про “нацизм” у негативних публікаціях про Україну зростає до 20-25%
Риторика щодо факельних маршів змінюється від нейтральної до різко негативної Відбувається свідоме ототожнення понять “націоналізм” і “нацизм”
2021: Програмна стаття Путіна як ідеологічне обґрунтування Путін публікує програмну статтю, де описує Україну як “націоналістичне неонацистське угруповання” Формується ідеологічне обґрунтування: “нацистські держави не мають права на існування” згідно з рішеннями після Другої світової війни
Створюється силогізм: якщо Україна — нацистська держава, то вона не має права на існування Закладається ідеологічний фундамент для майбутнього вторгнення
2022: Використання наративу для виправдання агресії Якісна зміна риторики щодо факельних маршів: “нацисти продовжують біснуватися” Гауляйтер окупованого Криму Аксьонов вперше публічно використовує термін “денацифікація” 24 лютого Путін у своєму зверненні активно використовує терміни “денацифікація”, “нацистська хунта”, “банда наркоманів” Відбувається повна трансформація наративу: від “радикалів” до “нацистів”, яких “необхідно знищити”
Чому це важливо розуміти? Формування образу “нацистської України” не було спонтанним — це ретельно спланована кампанія Пропаганда діяла поступово, поетапно розширюючи межі допустимої риторики Відбувалося систематичне масштабування: від “окремих радикалів” до “нацистської держави в цілому” Створювалося ідеологічне обґрунтування для заперечення права України на існування
Які висновки ми можемо зробити? Пропагандистські наративи не виникають раптово — вони формуються роками Важливо відстежувати навіть незначні зміни в риториці, оскільки вони можуть свідчити про підготовку до ескалації Поступове нарощування агресивної риторики є ознакою підготовки громадської думки до підтримки реальної агресії Подібні наративи спрямовані як на внутрішню аудиторію агресора, так і на міжнародну спільноту
Хештеги: #ПравдаПроБрехню #РосійськаПропаганда #НаративПроНацизм #ДенацифікаціяМіф #ЕволюціяПропаганди #ВиправданняАгресії #ДезінформаціяРФ #УкраїнаПереможе
