Так званий очільник так званої російської федерації знову не міг стримати своє бажання погратися в історика та вкотре запевнити себе, що «Україну створило СРСР». Цього разу в якості «аргументу» він використав карту 17 століття, на якій буцімто «не було України»: http://surl.li/hgnac
Проте провал історика-путіна не менш гучний за провал полководця-путіна. Насправді на карті є згадка про Україну. Далі у матеріалі – де збрехали путін і Ко, та як маніпулюють історичними фактами.
Як підтверджує історикиня, авторка дитячої книги «Крута історія України» Інна Ковалишена, найсмішніше, що на цій карті дійсно є слово «Україна», точніше, Oukraine, ou pays des Cossaques.
«Думаю, переклад інтуїтивно зрозумілий кожному українцю.
При чому є безліч карт Нового часу, де слова “Україна” немає, але маніпуляція росії була такою продуманою і глибокою, що вони взяли саме ту карту, де Україна названа Україною», – каже вона.
У 17 столітті Українські землі були у складі Речі Посполитої, але вже на момент її створення, під час Люблінської унії, українські шляхетські роди відстояли своє право на широку автономію, використання руської (староукраїнської) мови в судочинстві, свободу віросповідання тощо.
Що важливо розуміти про історичні карти та історичні кордони, щоб не піддаватись на абсурдні маніпуляції ворогів? В першу чергу те, що написи на старовинних картах вивчає окрема дисципліна. Це дуже складна тема, пояснює історикиня:
«Основне, що ми маємо пам’ятати – немає держав, що існували вічно і завжди були на картах всіх часів з однією назвою та однією територією. Саме тому існує поняття історичної тяглості – аргументоване доведення чому оці люди, які тисячу років тому писали графіті на стінах Софії Київської, мають історичний зв’язок з людьми, котрі лишають графіті на стінах київських панельок, навіть якщо назви і кордони держав тут мінялися десятки разів».
Вона додає, що карти ж позначали назву, актуальну для їх користувачів (найчастіше мореплавців) та наукові уявлення свого часу.
«Наприклад, на карті Europae Tabula VIII, Giacomo Gastaldi (1548 рік) українські землі названо Сарматією, але це не тому, що європейці за тисячу років не помітили зникнення сарматів. А тому, що Сарматією цей регіон називали римляни, а Європа доби Відродження надзвичайно носилася з римським спадком. Вони, власне й епоху свою так назвали, бо були впевнені, що відроджують спадок, втрачений у “темні віки», – каже Інна Ковалишена.
Або візьмемо для прикладу Білорусь, до якої у путіна (як мінімум поки що) немає претензій щодо її природного утворення. Там, каже, Інна Ковалишена, все було складно:
«Спершу литовців хотіли завоювати тевтонці. Тоді литовці хутко заснували власну державу, щоб було зручніше давати тевтонському ордену люлей… Тобто оборонятися.
Один з литовських князів, Гедимін, одружився з Полоцькою князівною Євною. Київська Русь розпалася на багато удільних князівств, серед яких Полоцьке для білорусів грає приблизно ту ж роль, що Галицько-Волинське для українців.
Завдяки цьому шлюбу діти Гедиміна мали право на престол будь-якого з Руських князівств і широко цим скористалися. Так син Гедиміна, Ольгерд, відбив у Золотої Орди землі аж по Київщину і Поділля”.
Вам ще цікаво? Тоді продовжуємо!
Литовці на момент шлюбу Гедиміна не мали писемності і, як наслідок, кодифікованого права, а в таких нелюдських умовах будувати державу важко, тому і писемність, і право, вони перейняли руські.
Таким чином утворилося Вели́ке князі́вство Лито́вське, Ру́ське, Жемайтійське та інші, де під Литвою мається на увазі сучасна Білорусь, під Руссю – Україна, а під Жемайтією – Литва.
Основне, що варто зрозуміти – це те, що кордони держав міняються постійно.
Навіть Ялтинська система договорів після Другої світової, яка всяко забороняла міняти наявні кордони держав, все одно лишала лазівку – міняти ззовні не можна, а зсередини можна.
«Власне, саме це дозволило Україні проголосити незалежність і вимагати у світової спільноти визнання цієї незалежності. Саме тому референдум про незалежність Шотландії допустимий для міжнародного законодавства, а референдум про приєднання Криму до Росії – ні», – підсумовує експертка і зауважує:
«Якщо вже повертати кордони держав в 17 століття, то, по-перше, росії слід відмовитись від Сибіру, а по-друге, це частково неможливо саме з провини росії, котра знищила спершу Казанське ханство, а тоді й Кримське».
Тож найкращою історичною справедливістю буде повернення росії до кордонів 1300 року.
ВИСНОВОК
- У висновку наведемо ще одне важливе зауваження від експертки. Росія грається з картами тому, що їх історичний міф — це «приростання волостями». Іншими словами, вони сприймають свою історію виключно як набуття та асиміляцію нових територій, не згадуючи ні про що, що випадає з цієї картини
- «Це одна з причин чому вони не можуть змиритися ні з розпадом російської імперії, ні з розпадом СРСР», — каже Ковалишена.
