Ми вже неодноразово повідомляли у своїх матеріал про розгортання напередодні фейкових виборів так званого «президента» рф, які будуть відбуватися в березні потужної «інформаційної» компанії з боку росії. Її мета – підштовхнути і спонукати українців, які опинилися на тимчасово окупованих територіях прийняти участь у виборчому російському фарсі. Навіть відсутність російського паспорту вже не є перешкодою для «голосування» – на тлі провалу, так званої паспортизації, окупанти пішли та те, що можна голосувати навіть за українськими документами.
Паралельно цим зусиллям, пропаганда кремля, розгорнула агітаційну компанію ще з однією метою – продемонструвати, що так звані вибори у рф – це не тільки вибори громадян росії, а й всіх тих, хто проживає на тих територіях, які недофедерація вважає «исконно русскими землями», хоча це території суверенних держав, визнаних міжнародною спільнотою. Зокрема – областях України.
Таким чином пропаганда намагається показати, що всі процеси які відбуваються на цих територіях – це суто внутрішні російські процеси і питання. Це цілком вписуються чи не у ключовий російський пропагандистський меседж усієї війни – саму назву військових дій на території України, яку вигадав кремль. Бо фейкова назва «специальная военная операция» якраз і демонструє, що це ніяка не війна, бо війна ж ведеться/оголошується проти суверенної держави, а «сво» – це про свої території, де просто треба навести лад…
Саме метою укорінення такого меседжу та відношення до так званих виборів останнім часом російська пропаганда створила та запустила низку відео-роликів. Вони направлені на українську аудиторію. «Головними героями» цих «шедеврів» постають нібито українські воїни. Чому саме воїни ЗСУ? Це маніпулятивний хід – звернення до авторитетів. Пропагандисти чітко аналізують суспільні настрої і бачать, що найбільшою довірою серед громадян користуються Збройні сили України. Саме тому пропагандисти кремля пробують використовувати таку ситуацію на свої користь. Далі про це у матеріалі.
СЮЖЕТ 1
Ще у середині лютого в інформаційний простір було вкинуто відео наступного змісту. Під час відступу підрозділ ЗСУ залишає на позиціях важко пораненого побратима. «Це не наш!» — каже російський військовий, подивившись на його жетон. «Уже наш. Евакуація!» — відповідає інший. До тями поранений приходить уже у шпиталі. «Спокійно, витягнемо тебе», — заспокоює його медик. «Уже прокинувся? Як себе почуваєш?» — турботливо питає медсестра. Потім персонал іде голосувати, збирається йти з ними й поранений. «А ти куди? — запитує у нього інший поранений українець. — Це не для нас. У нас немає виборів». «Я свій вибір зробив», — рішуче відповідає йому головний персонаж і рве свій український паспорт. «Так у тебе і паспорта російського нема!» — каже йому сусід. «Дадуть!» — відказує той. Хвильку поміркувавши, інший поранений кидає на підлогу й власний паспорт і також чимчикує слідом.
Відео постановочне, відверто слабкої режисури. Проте, по великому рахунку воно і має таким бути за задумом пропагандистів, бо потрібно що воно було схоже щось на кшталт документальної історії, ролика знятого у режимі власного блогу.
У даному невеликому сюжеті прихована низка російських наративів:
- ЗСУ кидають своїх поранених, натомість росіяни поводяться з ними гуманно;
- у «фашистській» Україні виборів немає, зате в «демократичній» Росії — є;
- отримати громадянство Росії та всі відповідні переваги дуже легко, навіть якщо ти — український військовослужбовець.
СЮЖЕТ 2
Ще один ролик схожий відеоролик з’явився пізніше. В ньому троє солдатів ЗСУ, покинутих без зв’язку в лісі, здирають із себе жовто-блакитні шеврони та, начепивши триколори, виходять назустріч російським військовим — мовляв, «трошки загубилися». Росіяни, як виявляється, «йдуть голосувати». Далі ми переносимось у бліндаж. «Паспорт!» — каже новоприбулим російський вояка, схожий як дві краплини води на бойовика «Гіві». За спиною у нього висить прапор Російської імперії з написом «З нами Бог», а на фоні тихенько грає пісня «Я русский». Простягнутий український паспорт чомусь не викликає у нього жодного подиву. Потім в урни опускаються бюлетені, після чого ми знов бачимо трійко українських військових: вони сидять на галявині коло вогнища, сміються і розповідають, що проголосували «за Володимира». Після цього один із них кидає свій український паспорт у вогонь. Глядачеві так і не вдається з’ясувати, чи то воїни ЗСУ видавали себе за росіян, чи то перейшли на їхній бік.
Щодо наративів, то пропагандисти вплели в сюжет наступні: командування ЗСУ «кидає» українських солдатів напризволяще;
- перейшовши на бік ворога, український солдат опинитьсяне в полоні, а у «дружньому колективі» ЗС Росії;
- «русскій мір» інклюзивний: влитися до нього може будь-який українець;
- звичайні українці «симпатизують» Путіну та не вважають Росію ворогом — на відміну від «неофашистів», які змушують їх воювати.
СЮЖЕТ 3
Вже у березні був поширений ще один доробок. У даному «відео» сюжет розгортається в українському бліндажі: військових підіймають по тривозі («Відходимо!»), наказують брати лише найнеобхідніше і кудись везуть. Останнім до вантажівки підбігає молодий солдат, який несе на руках собаку з перебинтованими лапами. «Я ж сказав — найнеобхідніше!» — кричить на нього командир і б’є хлопця ногою в обличчя. Хлопець із собакою повертаються у порожній бліндаж і там їх знаходять російські солдати. «Чому не пішов?» — питає росіянин. «Я не мав вибору», — відповідає той, чухаючи чотирилапого друга за вушком. «Тепер у тебе буде вибір», — каже росіянин і чіпляє на стіну бліндажа агітку з переліком кандидатів на президентських «виборах» у Росії.
Наративи цього сюжету схожі з попередніми:
- український солдат перебуває у безвихідному становищі і його єдиний порятунок — здатися в полон або перейти на бік ЗС росії;
- для українців прихід російських військових — це не окупація, а звільнення.
ВИСНОВКИ
Всі проаналізовані сюжети направлені на подальше поширення і укріплення ключових російських наративів, актуалізація яких є надважлива напередодні фейкових виборів у росії: «росіяни і українці – «адин народ», «росия пришла как асвабадитель», «все что делается на украинских землях – это внутренние процессы россии», «украина – это государство, которого не существует» і т.ін.
Необхідність у таких сюжетах у кремля постає на тлі реального провалу масової «русифікації» та «паспортизації» на тимчасово окупованих територіях України для того, щоб хоча б у інформаційній площині створити фіктивне уявлення що «все идет по плану».
У публікації використані матеріали агенції «Укрінформ» http://surl.li/rlaey
