ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПО ДИСКРЕДИТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ЛІДЕРІВ І ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ - Без Брехні
Пропаганда-СТОП

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПО ДИСКРЕДИТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ЛІДЕРІВ І ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ

Дискредитація державних лідерів, державних установ та рішень державних структур – один з потужних інструментів інформаційної війни. Цей метод не новий і є одним із класичних у системі методів пропаганди.

 

Останніми днями у мережі, на тлі активізації кремлем саме інформаційних атак проти українського суспільства і держави, почали ширитися вкиди направлені на дискредитацію особи президента, дій його команди. Їх особливість – вони подаються як «голос невдоволеного народу».
Технологія зрозуміла – якщо про це говорить мій сусід, такий самий простий дядько як я, з такими ж самими проблемами – то я його цілком розумію, бо ми в одному човні. Ну а далі – як сніжний ком…Проте, варто не забувати, що ці вкиди прекрасно вписуються у ту первинну картину російської пропаганди, яка починала з того, що ми тут пішли «рятувати нарід, бо владу в Україні захопили націоналісти і наркомани».

Яка небезпека прихована у таких розмовах і висловах побутового рівня від «душі і про наболіле»? Насправді дуже і дуже серйозна.

У розмовах «про наболіле» першим елементів є пошук винного, а другим – щоб було, якби раніше зробили інакше. З одного боку, це абсолютно логічні речі, бо ми зараз знаходимося у стані стресу, нас нещадно вибито із комфортних кордонів життя, ми ще й досі не можем оговтатися, комусь і досі здається, що це страшний сон від якого ось-ось прокинешся.
На рівні раціо ми розуміємо, що вихід із ситуації є, але він важкий – через біль, час, дискомфорт. Емоційно ж мозок інстинктивно шукає ілюзію виходу із тупикової ситуації. І розмови про те хто винен і як було зробити краще – один із варіантів цієї ілюзії.
Тому на першому етапі нас просто підштовхують про це думати і говори. Далі, ми формуємо негативне ставлення до тих, про кого говоримо (і про кого поширюються вкиди) – у даній ситуації про президента і державні інституції. Наступний крок – аналогічно негативно ми починаємо сприймати їх рішення і дії, починаємо ігнорувати їх, або просто не виконувати, а можливо і протидіяти. Як результат – ми порушуємо певні законодавчі норми, які діють сьогодні і зараз, заражаємо цими настроями тих, хто поруч, поширюємо зневіру, панічні настрої… Список можна продовжувати і продовжувати
Фіналізація цього ланцюжка одна – або ті хто заразився цим вірусом перетворюються на тихих колаборантів, які чекають, коли прийде «спасітель» із буквою «Z» на броні, або ж починають чинити дрібну шкоду.
Тому, як би ми не ставилися до президента і людей у державних структурах до війни – це було до війни. Зараз зовсім інша реальність. Безумовно, у цих людей були і є помилки. Але з ними будемо розбиратися після перемоги.
А на поточний момент – не поширюймо і видаляймо такі вкиди, не коментуємо, не вступаємо у полеміку, блокуємо тих, хто поширює такі дописи і картинки.
І головне – зберігаємо тверезість думки! Наскільки це сьогодні можливо…

Ще по темі:

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja