Днями Нью-Йорк Таймс втрапило в скандал. У своїй статті про мобілізацію в росії послалися на слова Гіркіна-Стрелкова, російського терориста, назвавши його військовим аналітиком.
Як так сталося, що журналісти забули, що Гіркін – визнаний голландським судом злочинець, винний у збитті Боїнга МН-17. Про що писала сама NYT. Це якщо для американських журналістів «недостатньо однозначно», що він керував захопленням Слов’янська і зізнавався у стратах українських військових, які здійснював власноруч.
Для розуміння, за які заслуги процитували Гіркіна, наведемо повну цитату:
«Багато аналітиків висловлюють сумніви щодо того, як довго Росія зможе продовжувати наступ на Україну без загальної мобілізації. Ігор Гіркін, військовий аналітик і постійний критик стратегії щодо України, сказав, що Росія не може завоювати всю країну без неї»
Так ось в чому причина посилатися на Гіркіна: він, виявляється «постійний критик стратегії щодо України». До речі інших аналітиків у статті не було. Звісно ж Нью-Йорк Таймс говорить неправду, але цього разу видання саме стало об’єктом і жертвою маніпуляції.
Адже образ Гіркіна – критика путіна створювався давно і послідовно. І він своєї мети досягнув. Українські ЗМІ перший місяць повномасштабної війни самі навперебій цитували цього терориста, як достовірне джерело. А українські громадяни продовжують дивитися його монологи в ютубі, забезпечуючи йому сотні тисяч переглядів.
Як йому вдається
По-перше: він говорить те, що хочуть почути українці – Росія програє у війні, путін недооцінив українців, все погано, зброя скоро закінчиться і буде контрнаступ на росію. Ці меседжі він підкріплює достовірними повідомленнями з фронту, але лише тими, де українські збройні сили завдають уражень росіянам. Ці повідомлення видаються за секретну інформацію, отриману Гіркіним від «своїх», хоча насправді це інформація відома з відкритих джерел. Такої ж цінності й всі його “інсайти” прямо з Кремля. Але ж з вуст ворога так приємно почути про їхні поразки. Це заколисує та заспокоює.
По-друге: він постійно лає путіна і військове керівництво росії. Ну як таке може не сподобатися. Здавалося б, яких ще доказів що він «за нас» треба. Проте варто уважніше послухати, за що він критикує путіна: Гіркін звинувачує його в тому, що він через корумпованість генералів недооцінив кількість, міць та підготовку збройних сил України і почав вторгнення з бліц-крігу малими силами. А тепер, нібито на ходу, намагаються придумати і реалізувати план Б, який у них не надто виходить.
Зверніть увагу, окупант Гіркін не виступає проти війни з Україною, він лише критикує формат війни: що росія залучила недостатні сили для наступу, недостатньо бомбить міста, недостатньо нагнала живої сили та техніки. Такий образ «недалекого» путіна, який не вміє воювати і в якого скоро закінчаться війська, теж дуже заходить українському глядачу. Він створює ілюзію слабкого ворога і швидкої перемоги.
А потім «раптом» Генштаб ЗСУ заявляє, що ми змушені покинути Сіверськодонецьк та Лисичанськ через чисельну перевагу ворога у артилерії і у «глядачів» знову паніка, всепропальні настрої. Вони дізнаються, що ми також зазнаємо тяжких втрат. І ось уже через соцмережі пробують підіймати хвилю жіночих протестів проти мобілізації. Мети – послабити Україну – досягнуто.
І останнє – образ опозиціонера. Ніхто не дозволив би гіркіну критикувати путіна чи війну, якби це становило справжню загрозу для влади. Нагадаємо, в Росії офіційно введено воєнну цензуру: війну війною називати на можна, закликати до припинення війни – не можна, критикувати втрати – гарантовано отримати строк.
Буквально днями місцевий московський депутат отримав 7 років тюремного ув’язнення за те, що запропонував оголосити хвилину мовчання за загиблими дітьми в Україні і заперечив проти проведення конкурсу дитячого малюнку «доки від воєнних дій росії в Україні гинуть діти». Це було розцінено як дискредитація збройних сил росії. А тут Гіркін відкрито заявляє, що генерали – безтолкові корупціонери і роками дурили путіна, шойгу – невіглас, путін – поганий стратег. І після такого ютуб та телеграм-канали Гіркіна досі не заблоковані Роскомнаглядом, а він не заарештований.
Водночас тридцятилітня опозиційна «Новая газета», яка критикувала ще війну у Чечні, змушена була спершу видалити всі свої матеріали про війну з Україною, а потім і взагалі закритися після другого попередження Роскомнагляду. Частина редакції рятується втечею за кордон, головреда обливають фарбою в поїзді. Всі інші, хоч скількись «опозиційні» видання та журналісти, давно визнані іноземними агентами. І це ті «опозиційні», які навіть не спромоглися написати чий Крим.
Висновок:
Існування Гіркіна в медійному просторі потрібне російській владі:
⁃ він виконує функцію громовідвіду – дозовано та контрольовано критикує військові невдачі
⁃ і водночас вводить в оману українського глядача, розповідаючи про слабкість російської армії і скору поразку
