Всі ці заяви про втечу, про фейкові зйомки були лише для того, щоб видати маніпулятивний висновок: “Зеленський не хоробрий, а зразу втік до бункера, а якщо лідер тікає, то майбутнє країни приречене”. Російським пропагандистам, які живуть в умовах сучасного царизму “вічного Путіна” просто недосяжна думка, що без Президента Україна не припиняє існування. А через рабську ментальність вони навіть не можуть порівняти та пригадати, що це саме їхній вождь останній рік провів у бункері. Зникаючи з ефірів на місяці. І де він знаходиться насправді запитувати нікому не дозволено.
І вже вночі на дискредитацію Президента України випустили професіоналку з маніпуляцій – Симоньян. Вона не грала витонченіше, не використовувала фейкові картинки, не звинувачувала Зеленського у втечі чи трусливості. Навпаки вона закидала йому надмірну войовничість. І намагалася на нього покласти провину за масований обстріл Росією. За її логікою Зеленський сам винен, бо підриваючи Кримський міст, знав, що буде помста від Путіна. А Путіну і російським ракетам українці мають взагалі бути вдячні, бо вони настільки точні й милосердні, що вбили лише 12 людей.
Для людей, які досі тримаються позиції “не треба було нам сваритися та оборонятися” таке “пояснення” Симоньян цілком логічне. Але насправді вона відверто маніпулює. По-перше, вчорашній обстріл України планувався та готувався не за один день і точно раніше за вибух на Кримському мосту. Тому вибух був лише приводом, а не причиною.
По-друге, жодних доказів, що це Україна здійснила вибух немає. Навпаки – це типовий почерк Путіна ще з 90-х – 00-х – вчинити теракти, щоб виправдати ними війну чи посилити тиск силових структур на суспільство. Він неодноразово це робив на Росії і з набагато більшою кількістю жертв. Тому міст з трьома загиблими ще полегшена версія.
По-третє, Симоньян, коли рахувала загиблих, “забула” порахувати, що лише в Запоріжжі і лише за останній тиждень кількість загиблих від російських обстрілів сягнула сотні людей. Про “гуманізм” Путіна під час знищення Маріуполя та інших міст годі й згадувати. Багатостраждальний Харків теж ледь не щодня стає свідченням “високоточності” зброї окупантів.
І головне – жодні поступки чи “червоні лінії” з терористом, мета якого – знищення нескореної України, не працюють. Він обстрілює, що забажає і до чого зможе дотягнутися. І спинити його може лише симетрична відповідь, а не вмовляння чи підігрування.