Тут головна редакторка цілої РашиТудей опускається до зрозумілої росіянам лайливої лекски з сексуальними контекстами: “Когда мы ужасаемся, мы не трепещем и заднюю не даем… Не путать с некоторыми нарядными европейскими странами, многократно в своей истории без сопротивления раздвигавшими ножки по первому требованию их раздвинуть…Наоборот, мы жмем на газ”.
Далі Симоньян вихваляє Собяніна, який запобігає істерикам та тримає “дух столиці в нормі”. Але оскільки безпілотники він збивати не вміє, то далі йдуть власне “гострі” питання-пояснення “до влади”.
Спершу Симоньян нібито адресує військовим запитання “як безпілотники взагалі до нас долітають”. А потім в прямому сенсі “включає дурочку” і пояснює читачам: “Я дура-баба, в футболе ничего не понимаю, но военные об’ясняли мне, что системы рассчитаны на другую мощь – на ракеты, самолеты – а эту мелочь пропускают, как пропускают птиц. Иначе во всем мире ПВО круглые сутки шарашило бы по птицам”.
Тут прийом з “дурой-бабой” вибраний невипадково, адже серйозної критики це пояснення “від військових” не витримує, і якби це писалося, як офіційна відповідь, то навіть “експерти” з передач соловйова підняли цю версію на глум. А так, “дура-баба” не зрозуміла і не так переказала, що з неї візьмеш.
Насправді ППО “у всьому світі” успішно протидіє безпілотникам, не стріляючи весь час по пташкам. Як доказ – щоденна статистика збитих Шахедів нашими силами ППО. Ізраїль теж регулярно збиває безпілотники: Хезболли, Хамаса та Ливану.
Так що неможливість систем ППО збивати такі “дрібні цілі” – відверта брехня. І ППО – це не обов’зково великі радянські ракети – підрозділи ЗСУ та ТРО ефективно використовують проти безпілотників навіть кулемети. Головне – система має відповідати виклику.
Правильно писати: хвалені установки російської ППО, якщо її просто на дахи в Москві понаставляти – не відлякують безпілотнки. Всеохопної системи захисту москви від безпілотників не існує.
Тут же вкидає і заспокійливу фразочку: “ если невозможно в данное время, то работа идет и вскоре все будет сделано”. Але залишає і місце для випуску пари: може є хтось відповідальний за нерозторопність. Звісно ж є. Це шойгу і всі інші генерали, які десятиліттями розкрадали (мусимо подякувати) військові бюджети, розказуючи путіну та населенню росії про непереможні надсучасні російські вундервафлі.
Насправді ж технологічний рівень російського військпрому – збірка з готових запчастин доволі примітивних іранських дронів. Ще спромоглися С-300 замість неба запускати по землі, до некерованих ракет прикрутити “точне наведення”, та робити “безпілотні танки” – начиняти мтлб вибухівкою, затискати педаль газу цеглиною та запускати в бік наших позицій. Виготовити новітню систему ППО без повного доступу до ринку електронних компонентів неможливо, навіть якби росіянам вдалося б її спроектувати.
Тобто всі ці влучання в зерносховище, собор та багатоповерхівки в Одесі, Кривому Розі, Дніпрі, Сумах, в лікарню в Херсоні – це високоточні удари надсучасною зброєю по безпілотниках, які мали летіти на Москву? Ні, таким чином Симоньян дає сигнал – ми (москвічі) підтримуємо, продовжуйте терор України, тільки захистіть москву.
З нібито наявності високоточної російської зброї пропагандистка намагається вивести питання: якщо в нас така крута точна зброя, і ви заявляєте, що РЕБ посадила безпілотники, то чому вони влетіли в вікна міністерства. Скажіть нам правду.
Тут Симоньян порівнює непорівнюване: у росії справді є кілька моделей високоточних ракет, проте навіть ними вони хиблять, влучаючи в багатоповерхівки замість уявних місць базування “натівських найманців”. Але високоточність ракет не дорівнює “ефективній” роботі РЕБ. Яку москвічі могли оцінити на власні очі. То ж Симоньян просить владу: “не брешіть так відверто, придумайте щось”.
Отже, основний посил її допису був: ми за продовження війни, готові терпіти, лише скажіть москвічам якусь заспокійливу брехню, що все під контролем.
В літературній формі Симоньян це виглядало так: “Скажите нам как есть. Мы не вострепещем и заднюю не дадим ни при каком раскладе. В одной лодке же все. Причем подводной”.
Матеріал підготовлено фахівцями видання “Запорізький центр розлідувань”