становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.
Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях».
3 1991 році, 19 червня, була схвалена Концепція нової Конституції України, в якій ще не прописані статті, а існує тільки концепція розділів. В першому розділі, окрім загальних положень, йдеться і про державну мову: «У розділі міститимуться положення про державну мову, символіку, столицю Республіки».
Конституція України була прийнята у 1996 році, 28 червня. 10 стаття говорить: «Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».
Теза 2: «10 статья, я трошки її зацитую. Там «Людина має право вільно розмовляти рідною мовою»
Вердикт: НЕПРАВДА
Докази та аргументи:
Стаття 10 Конституції України говорить про те, що державною мовою в Україні – є українська мова.
Як вже згадувалось, у 1991 році діяла Конституція УРСР 1978 року, а також була схвалена Концепція нової Конституції України.
У Конституції УРСР згадується про вживання рідної мови, але у статті 34: «Стаття 34. Громадяни Української РСР різних рас і національностей мають рівні права.
Здійснення цих прав забезпечується політикою всебічного розвитку і зближення всіх націй і народностей СРСР, вихованням громадян у дусі радянського патріотизму і соціалістичного
інтернаціоналізму, можливістю користуватися рідною мовою та мовами інших народів СРСР.
Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само як і всяка проповідь расової або національної
винятковості, ворожнечі або зневаги – караються за законом».
Автор: Катерина Шевченко