Президент України Володимир Зеленський нарешті направив до Верховної Ради подання про звільнення Луценка з посади Генерального прокурора. Нагадаємо, він анонсував це звільнення ще в день проведення другого туру, потім усно вимагав від Ради під час інавгураційної промови.
Теза 1: “Луценко Юрій Віталійович не відповідає встановленим Законом України “Про прокуратуру” вимогам до Генерального прокурора України, а тому не може перебувати на цій посаді”
Пан Зеленський вважає перебування Луценка на посаді прокурора таким, що суперечить вимогам статей закону Про прокуратуру.
ВЕРДИКТ: ПРАВДА
Аргументи президента наступні.
Всі хто служать в прокуратурі — прокурори (ст.15).
Всі прокурори мають відповідати вимогам: юридична освіта і стаж роботи за спеціальністю (ст.27). Для місцевих прокурорів це два роки. Окрім того потрібні: спеціальне навчання протягом року (ст.33), кваліфікаційний іспит (ст.31) і рекомендація Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (ст.32).
В регіональну прокуратуру – лише після трьох років роботи за спеціальністю.
Для роботи в Генпрокуратурі потрібно ще більше стажу – п’ять років в галузі права.
Для Генерального прокурора потрібні додатково “високі морально-ділові, професійні якості та організаторські здібності”.
Генпрокурор теж прокурор і окрім організаційних та адміністративних, здійснює і звичайні функції прокурора (нагляд за діяльністю слідчих органів і тп). Після звільнення з посади він не перестає бути звичайним прокурором (ст.41). Але за законом Луценко і не міг бути звичайним прокурором. Адже, ні освіти, ні стажу, ні іспиту не проходив. Переробивши лише одну статтю закону, прибравши з вимог до Генпрокурора юридичну освіту, депутати поставили цю норму всупереч всьому закону.
Теза 2: “..призначення на посаду відбулось із порушенням Конституції України та Закону України “Про прокуратуру”, тому вношу подання.
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ
Хоч в законі і міститься суперечливе, імовірно неконституційне положення щодо необовязковості юридичної освіти Генерального прокурора, та підстави для подання про звільнення Президентом лише три:
- заява за власним бажанням Луценка (не було);
- подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або Вищої ради правосуддя (відсутнє);
- несплачені протягом року аліменти (виконавчого провадження не існує).
Жодної з цих підстав немає.
Ще Верховна Рада сама може висловити недовіру, але цьому Юрій Луценко запобіг ще 6 листопада 2018 року — подавши у відставку сам. Цю відставку Рада тоді не підтримала, таким чином висловивши довіру Генеральному прокурору. Вірогідність того, що зараз Рада, яка знаходиться в конфронтації до Президента через указ про розпуск, висловить недовіру Генеральному прокурору — неймовірно мала.
Президент Зеленський мотивує подання тим, що призначення було незаконним — тому звільняю. Але незаконність у нас встановлює суд, неконституційність норм закону – Конституційний Суд. Президент бере на себе невластиві йому функції – встановлювати законність чи незаконність, конституційність норм законів і дій народних депутатів.
Чи відповідав за чинним законом Ю.Луценко критеріям кандидата в Генеральні прокурори? Відповідав.
Чи міг виконувати функції прокурора? Не міг.
Тобто призначений на посаду Генпрокурора пан Луценко був законно відповідно до статті, яку заради нього переробили. Але перебування його в прокуратурі взагалі — суперечить іншим статтям. Та звільняти його так, як хоче Президент — теж незаконно.
Вимальовується вже певний «стиль» використання повноважень Президентом Зеленським: прикриваючись однією нормою закону (яка надає певне право), на свій розсуд скасовувати «незаконні» рішення: скасування Указів Президента Порошенка про призначення певних посадових осіб, скасування Указу про позбавлення громадянства Саакашвілі, призначення рядового Баканова на офіцерську посаду в СБУ, подання про звільнення Луценка.
Це нічим не відрізняється від ручного управління з переписування закону під Луценка Петром Порошенком.
Навіть Янукович свого часу для скасування Указу Ющенка про героїзацію Бандери пішов шляхом визнання незаконності через суд.
Гарант Конституції при виявленні неконституційних положень тих чи інших законів якраз і наділений правом і обов’язком звертатися до Конституційного Суду для відновлення законності. І зараз саме той випадок, щоб виправити закон, який був змінений під Луценка.
Автор: Олекса Шарабура
