ДЕЗІНФОРМАЦІЯ, як інструмент геополітичної боротьби під час пандемії – Без Брехні
Практичні інструменти

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ, як інструмент геополітичної боротьби під час пандемії

Великі держави, такі як США, Росія та Китай, використовують дезінформацію, як інструмент геополітичної боротьби, намагаючись послабити репутацію та вплив своїх опонентів, про що заявляють на хорватському вебсайті з перевірки фактів Faktograf, який є членом Міжнародної мережі перевірки фактів (IFCN).

Цілком справедливо буде стверджувати, що в історії людства жодна попередня криза не була настільки ж глобальною, як пандемія коронавірусу. «Коронна криза» кардинально змінила соціальну взаємодію, встановила нові соціальні норми та спровокувала спад у світовій економіці. Через це людям вкрай потрібна інформація для планування майбутнього. Таке прагнення у поєднанні з постійними неконтрольованими глобальними інформаційними потоками створює сприятливі умови для розповсюдження настільки ж масштабної дезінформації. Пандемія коронавірусу «виробила» нові конспіративні теорії, які міцно вкорінені у повсякденному дискурсі та продовжують поширюватися.

 

Ось лише кілька прикладів найпопулярніших фейків: голосні твердження, що вірус був штучно створений як біологічна зброя; необґрунтовані «факти» про шкідливість захисних масок або вакцин; помилкові розповіді про зв’язок вакцини зі зловмисними намірами «світових держав» встановити глобальний контроль; незліченна кількість небезпечних повідомлень про підроблені ліки та препарати; небезпечні зави про те, що сам вірус взагалі не існує або еквівалентний застуді чи сезонному грипу.

Така дезінформація є спільним знаменником конспіративних розповідей про пандемію COVID-19 у всьому світі. Дослідження та перевірки ряду установ, таких як Оксфордський університет та Інститут Reuters, проєкт First Draft, європейські організації перевірки фактів, такі як AFP, Correctiv, Pagella Politica, Maldita та Full Fact тощо, постійно вказують на наявність аналогічних моделей дезінформації на міжнародному рівні.

Наприклад, широко відомими та небезпечними є популярний теоретик змови Девід Ікке та психіатр Ендрю Кауфман, які заперечують існування вірусу і вважають, що маски є початком нового порядку. Популярність названих осіб неминуче змушує підкреслити: ці особи не є експертами з широким досвідом, як їх називають смітникові джерела. Такі ресурси ігнорують той факт, що практично ніхто з прихильників так званої «правди» не є експертом в галузі епідеміології, а також ігнорують те, що свідомо ці «спеціалісти» нехтують фактичними даними та аналізом.

Отже, на загальному рівні існує нестримний транснаціональний потік загальних зразків дезінформації. Однак певні відмінні елементи також присутні.

У всіх подібних випадках дезінформація є не просто елементом «темної сторони» Інтернету та соціальних мереж, а є предметом активної кооптації державного органу до основного дискурсу.  Іншими словами, в епоху пандемії дезінформація стала інструментом міжнародної сили. Використання (не) інформації як засобу влади, особливо в часи світової кризи, вимагає переосмислення концептуалізації влади у міжнародній сфері. В епоху глобалізованих інформаційних потоків та розповсюдження цифрових носіїв інформації дві країни відкривають доступ до нового типу влади, яка називається розумною владою. Цей термін, що популяризує статті, опубліковані Національним фондом демократії США та журналом Foreign Affairs, стосується використання маніпулятивних прийомів в інформаційній сфері. Хоча метою м’якої сили є завоювання симпатій цільової громадськості, різку сили використовують для внесення розбрату до цільового суспільства.

Активне виробництво  дезінформації та пропаганди, а також їх розміщення в інформаційному середовищі інших країн, цензура та маніпулювання — елементи різкої сили. Гостра влада часто є інструментом авторитарних режимів, які експлуатують вільний медіапростір у демократичних країнах з метою стратегічної проєкції впливу — такий тип дій, наприклад, характерний для зовнішньополітичної стратегії Китайської Народної Республіки, яка активно колонізує медіапростір у менш розвинених країнах Латинської Америки.

Китайські ЗМІ, такі як офіційна газета Комуністичної партії Китайської народної щоденної газети, висловили підозри про те, що американські військові доставили вірус до Китаю. Ця історія була розміщена в деяких ЗМІ, таких як New Zealand Herald та Helsinki Times. З цими звинуваченнями також відкрито виступили найвищі китайські дипломати, наприклад, речник МЗС Чжао Ліцзянь. Він звинуватив США в приховуванні даних і додав, що «можливо, американські військові привезли вірус до Уханю». Виступи Чжао у мережі Twitter охопили мільйони аудиторій як у цій соціальній мережі, так і в інших, враховуючи китайську платформу Weibo. Твердження про те, що Сполучені Штати маніпулюють та приховують правду, поширюють незліченні китайські ЗМІ та інші установи, зокрема посольство Китаю у Франції.

Російська Федерація використовувала ті ж стратегії. У січні 2020 року щотижневик «Звезда», газета російських військових, повідомляв про те, що вірус був пов’язаний з випробуванням біологічної зброї. «Новина» містила посилання на заяви Ігоря Нікуліна, колишнього радника ексгенерального секретаря ООН Кофі Аннана, про якого, як ООН заявила для ресурсу Associated Press, ніхто не чув. У період з січня по березень минулого року прокремлівські ЗМІ опублікували понад 70 статей різними мовами, де висвітлюється зв’язок між біологічною зброєю та новим коронавірусом. Ісламська Республіка Іран також звинуватила американців у створенні вірусу, приєднавшись до дезінформативних заяв.

США нікому не заборгували в інформаційній війні. Колишній президент Дональд Трамп назвав вірус китайським, поширюючи заяви про те, що він походить з лабораторії в Ухані, і створюючи політичний тиск з метою встановлення «пандемічних мит» на Китай, з явним (але фактично необґрунтованим) наслідком того, що Китай винний у глобальній пандемії.

Загальна закономірність у всіх цих прикладах полягає в тому, що дезінформація про коронавірус та його походження стала прямим інструментом геополітичної боротьби. Державні установи та високопосадовці були і творцями, і передавачами дезінформації, яка стала офіційним зовнішньополітичним наративом. Цей тип стратегії, тобто використання різкої сили, не є новим або властивим пандемії. Це властивість засобів масової інформації. Проте глобальний характер пандемії коронавірусу та її глибокі наслідки для всіх сфер життя додають новий вимір впливу на громадську думку.

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja