«10 моторошних трюків, за допомогою яких контролюють маси» - Ноам Хомський - Без Брехні
Практичні інструментиФактчек

 «10 моторошних трюків, за допомогою яких контролюють маси» – Ноам Хомський

Ноам Хомський – професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик вважається одним з найвидатніших мислителів нашого часу, розповідає El Club de los Libros Perdidos.

Його книги розійшлися по всьому світу. Особливо популярним став складений ним список про способи маніпулювання людською свідомістю, до яких вдаються ЗМІ та уряд.

 

1. Відволікання уваги

Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями.

Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в області сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології і кібернетики.

Натомість цього інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоу-бізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії і від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.

2. Проблема – реакція – рішення

Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно само зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам.

Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що ущемляє громадянські свободи.

Або викликати якусь економічну, терористичну або техногенну кризу, щоб змусити людей в своїй свідомості вжити заходи щодо ліквідації її наслідків, нехай і в порушення їх соціальних прав, як «необхідне зло». Але потрібно розуміти, що кризи самі не народжуються.

3. Поступовість

Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного заходу, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були глобально нав’язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 1980-х і 1990-х роках.

Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, зарплата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це відбулося одночасно, то напевно привело б до революції.

4. Відстрочка виконання

Ще один спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «болючого і необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж в сьогоденні.

По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому що народ в масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.

5. Інфантилізація народ

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі доводи, персонажей, слова і інтонації, начебто мова йде про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумів.

Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому?

Якщо хтось звертається до людини так, як ніби йому 12 років, то в силу сугестивності у відповіді або реакції цієї людини також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей.

6. Акцент на емоції

Вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в підсумку – взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається.

З іншого боку, використання емоційного фактору дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу або стійкі моделі поведінки. Заклинання про те як жорстокий тероризм, як несправедлива влада, як страждають голодні і принижені, залишають за кадром справжні причини того, що відбувається. Емоції – ворог логіки.

7. Дебілізація населення

Важлива стратегія – домагатися того, щоб люди стали нездатні розуміти прийоми і методи, використовувані для управління ними і підпорядкування їх своїй волі.

Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинно бути якомога більш посереднім, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.

8. Просування моди на посередність

Влада прагне впроваджувати думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, так як все посереднє в сучасному світі з’являється у величезних кількостях в будь-яких соціальних сферах – від релігії і науки до мистецтва і політики.

Скандали, жовті газети, чаклунство і магія, сумнівний гумор і популістські акції – все це корисно для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безкрайніх просторів реального світу.

9. Культивація почуття провин

Ще одне завдання – змусити людину повірити в те, що тільки він винен у власних нещастях, які відбуваються за браком його розумових можливостей, здібностей або докладених зусиль.

В результаті замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи у всьому самого себе, що викликає пригнічений стан, що приводить, в числі іншого, до бездіяльності.

10. Відмінне знання людської натури

За останні 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення зростаючого розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.

Завдяки біології, нейробіології і прикладної психології система отримала в своє розпорядження передові знання про людину в області як фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж він сам про себе знає.

Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.

 

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja