Від самого початку формування «коаліції охочих» – добровільного неформального об’днання країн, які готові після закінчення війни в Україні розмістити на українській території війська в якості гарантій безпеки – російська пропаганда системно формує наративну базу для дискредитації ініціативи.
Днями, речниця МЗС Кремля Захарова заявила, що нібито розміщення таких військ – це інтервенція. Чому це брехня і маніпуляція – далі у матеріалі.
На черговому брифінгу речниця МЗС Кремля заявила, що розміщення військ «коаліції охочих» на території України – це інтервенція. Дослівно це звучало наступним чином (далі – мовою оригіналу): «3 февраля в Киеве объявился Генсекретарь НАТО Рютте, который отметился очередным агрессивным заявлением о том, что после достижения мирного соглашения на Украине сразу же там, на территории когда-то благополучной страны/региона, появятся некие войска, вооружения, авиация и морские военные силы от так называемой «коалиции желающих». Посмотрите, какое название и как оно заиграло новыми красками после того, что мы узнали о западной натовской элите из «файлов Эпштейна».
И вот эти самые «войска» некой «коалиции желающих» возглавит Британия и Франция. Всё это – неприкрытые планы осуществления иностранной военной интервенции. Для нас это категорически неприемлемо. Россия неоднократно заявляла, что размещение войск западных стран на территории Украины под каким бы то ни было флагом будет представлять угрозу нашей безопасности. Эти войска будут рассматриваться нами в качестве законной военной цели. Напоминаем, что именно безудержное расширение альянсом НАТО геополитического пространства вплоть до наших границ, включая Украину, стало одной из первопричин конфликта. Без её устранения невозможно его урегулирование…»
Заява Захарової досить об’ємна і, як це часто буває у російських пропагандистів – в одній заяві перемішане праведне з грішним. Тож розберемо ключові меседжи її спічу.
МЕСЕДЖ 1. «…войска» некой «коалиции желающих» возглавит Британия и Франция. Всё это – неприкрытые планы осуществления иностранной военной интервенции…»
Залишимо за лаштунками спробу принизити міжнародну ініціативу словам «некая коаліція» – це не більше ніж емоційне забарвлення.
Ключовий аспект – Захарова називає розміщення військо «коаліції охочих» на території України – інтервенцією! Постає логічне питання – інтервенцією проти кого і на які території. Бо інтервенція, відповідно тлумаченням словників, означає – «насильне збройне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави; насильне захоплення чужої території; введення військ на чужу територію».
Але, саме Україна була ініціатором створення «коаліції охочих», як об’єднання країн, які б гарантували на практиці, а не на папері безпеку нашої держави. Саме Україна наполягає та постійно педалює тему розміщення на своїй території іноземних військ після припинення війни, як засобу стримування нової потенційної агресії Росії.
Тож Україна добровільно запрошує і залучає війська «коаліції охочих» на свою територію. Відповідно, наша держава не розцінює це як інтервенцію. Навпаки – як допомогу партнерів.
Тож куди і проти кого, за словами Захарової буде здійснюватися інтервенція? Судячи із подальшого контексту її заяви – інтервенція проти Росії. Але ж війська «коаліції» будуть розміщені на території України? Так, все вірно. Як вірно і те, що відповідно до логіки Захарової, Росія вважає Україну своєю територією. Причому всю. Навіть ту, яка є вільною і суверенною. І саме під таким кутом зору, розміщення коаліційних військ в Україні можна трактувати як інтервенція проти РФ.
Це відверта маніпуляція та відверті імперські кліше, якими мислить російська верхівка, яка не допускає думки про вільну Україну, про суверенну Україну. А бачить Україну, як частину своєї території.
Пропагандистка Захарова скоріш за все і сама не зрозуміла, як «спалила» саме себе і російське нинішнє керівництво у реальному ставленні до України, бажанні завершити війну, гарантувати мир нашій державі у майбутньому. Таких планів в Кремлі немає.
МЕСЕДЖ 2. «…размещение войск западных стран на территории Украины под каким бы то ни было флагом будет представлять угрозу нашей безопасности. Эти войска будут рассматриваться нами в качестве законной военной цели. Напоминаем, что именно безудержное расширение альянсом НАТО геополитического пространства вплоть до наших границ, включая Украину, стало одной из первопричин конфликта…»
Наратив про загрозу НАТО, яке нібито вже «завтра» буде в Україні використовувалося російською пропагандою як один з аргументів виправдання агресії проти України. Мовляв, сьогодні Україна вступить в НАТО, а завтра бази НАТО будуть в Україні. А на базах – ракети. Підліт цих ракет до «центрах прийняття рішень» у РФ становив би лічені хвилини…
Всі ці лякалки стали звучати ще безглуздіше після того, у квітні 2023 року і у березні 2024 року до НАТО приєдналися за прискореною процедурою Фінляндія та Швеція – країни, які до повномасштабного вторгнення Росії в України були нейтральними. Фактично, саме напад РФ на Україну спровокував зміну військової доктрини цих країн.
Фінляндія має кордон з Росією протяжністю майже 1300 км. У серпні 2024 року Фінляндія оголосила про рішення розмістити на своїй території бронегрупу НАТО чисельністю до 5000 солдатів.
Однак, всі ці події не викликали в Росії такої ж реакції, як це сталося в Україні – оголошення СВО. При тому, що Україна тільки мала намір у дуже віддалену перспективу вступу в НАТО – до нападу РФ Україна ще навіть не мала навіть ПДЧ. А, як правило, від отримання ПДЧ до вступу в Альянс може пройти від 2-3 до 7-10 років.
Тож за цих аргументів і обставин заява Захарової маніпуляція та брехня.
