Під час засідання Ради Безпеки ООН 16 липня постійний представник Росії при ООН Василь Небензя розкритикував мовний закон, який набув чинності в Україні. Зокрема він назвав «примусовою українізацією» норми закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Мовне питання увійшло до основного арсеналу ментальної зброї Росії проти України в останні роки. Насамперед, українська мова для Росії це привід обвинуватити Україну в утисненні прав носіїв російської мови, після чого заявити про «защиту русскоязычного населения». Невже статус державної української мови загрожує російській мові зі статусом нацменшин? Розбиралися експерти «БезБ».
ТЕЗА 1: «Ми виступаємо не проти української мови, яку, до речі, у Росії дуже добре розуміють, а на захист російської, викорінювати яку упереджена українська влада почала драконівськими, дрімучими методами, накладаючи заборону на спілкування нею в більшій частині публічного простору».
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
З виступу Небензі виходить, що статус державної для української мови – це метод «викорінювання» російської. Проте держава не може бути цільною без своєї мови. До того ж закон не передбачає заборону на спілкування російською, як і мови інших нацменшин. Закон передбачає домінування української у державному секторі та в органах місцевого самоврядування, громадських та інших організаціях, у сфері послуг, медицині, медіа та на інтернет-сайтах, в кіно та театрі, тощо.
ТЕЗА 2: «Наймахровіші антиросійські пропагандисти мають розуміти, що російська мова є рідною для багатьох українських громадян. Невже не зрозуміло, що каральні заходи є одним із засобів розколу українського суспільства?».
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Представник Росії при ООН не уточнив, що має на увазі під каральними заходами. Так, вони дійсно передбачені, проте з виступу Небензі можна зробити висновок про те, що покарають відразу й усіх, хто не припинив спілкуватися російською мовою.
У приватному спілкуванні закон не забороняє говорити будь-якою мовою. Документ зобов’язує громадян країни володіти українською мовою на базовому рівні, однак за незнання мови для них немає жодних санкцій. Російська мова залишається мовою книговидавництва, преси, телебачення, освіти і сфери обслуговування, але тепер українська мова, відповідно до закону, повинна домінувати у публічному просторі. Це відобразилося на таких деталях як субтитри у театрах, україномовні версії онлайн-видань, більш великі тиражі у видавництві книг, преси і так далі.
Відтепер, без іспиту з української на базовому рівні жоден іноземець чи особа без громадянства не зможе стати громадянином України. Проте чи дійсно Росія може звинуватити Україну через це? Адже в країні, яку представляє Небензя, діє аналогічна схема – співбесіди зі спеціальними комісіями, статус носія російської мови і так далі.
Штрафи передбачено не через незнання української мови, а за порушення закону про мову. Норма закону про штрафи почне діяти тільки через три роки. За цей час в усіх областях країни мають бути створені центри з вивчення української мови.
ТЕЗА 3: «Я вже не кажу, що це суперечить всім конвенціям із захисту інтересів національних меншин і базовим правам людини».
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Те, саме як описав Небензя порушення прав меншин, дійсно є зловживанням. Проте, як ми вже з’ясували, закон – не такий страшний «чорт», як його намалювали. До того ж український уряд на прохання міжнародного співтовариства повинен розробити і через півроку представити закон, який гарантуватиме мовні права національних меншин. Проте чи задовольнить Кремль статус російської лише як мови нацменшин. Адже відтепер російська мова втратила статус мови міжнаціонального спілкування.
Автор: Аліна Хованська
