Останніми днями у медійному і експертному середовищі активно обговорюється ситуація із голосуванням серед інших країн Китаю, Індії, Бразилії та Казахстану за резолюцію ООН, де росія позначена, як країна агресор. Акцент робиться саме на Китаї, як одному із ключових світових політичних гравців.
Не відстають і пропагандисти. І якщо російські так звані медіа або взагалі оминули цю неприємну і не очікувану для ерефії ситуацію, або маніпулюють, мовляв резолюція була зовсім не про те, то їх білоруські медійні посіпаки вдалися до відвертої брехні щодо результатів голосування та значущості документу. Про це далі у матеріалі.
Проросійські білоруську телеграм канали поширили вкид наступного змісту (далі мовою оригіналу»: «Речь о традиционном документе – гуманитарной резолюции о сотрудничестве ООН с Советом Европы, которая принимается ежегодно… Впервые за много лет в рутинную резолюцию, которая всегда носила общий характер и принималась консенсусом, прокрался абзац, внесенный постпредством Украины в ООН, и не относящийся к тематике документа. Но такой уж секретариат в ОНН – на содержании гегемонов из США.
Тем не менее, многие страны (скажем так, антиамериканской и пророссийской направленности), проголосовавшие за весь текст резолюции, сделали при этом заявления по поводу бандеровского вкрапления о том, что не поддерживают политизицию резолюции.
В итоге, некогда консенсусный документ стал антиконсенсусным – 71 страна ее вообще не поддержала. «За» антироссийский абзац в ходе отдельного голосования высказалась 81 страна, «Против» – 102 государства».
По-перше, пропагандисти відверто перебрехали результати голосування. Насправді, резолюцію підтримали 122 країни, 18 країн – утрималося, проти проголосувало всього 5 країн – Россия, Беларусь, Демократическая Республика Конго, Никарагуа и Сирия.
По-друге, «прокрастися абзац» в документ ООН не може. Будь-яка країна, як рівноправний член організації може вносити в нього пропозиції. У комітетах ці пропозиції розглядаються, обговорюються і затверджуються. Тож, навіть якщо цей абзац в був внесений Україною, то він пройшов всі процедури розгляду і не був відхилений. Як, наприклад, російські пропозиції.
По-третє, резолюція не є «рутиною» і не голосується для «галочки», як кажуть пропагандисти, мовляв можна і консенсусом проголосувати. Ні – в правилах ООН такого положення апріорі бути не може. Як і «рутинного» документу. Бо документ приймається не тому, що треба для регламенту прийняти, а тому що назріла необхідність.
І тут ми підходимо до ключової брехні і маніпуляції білоруських і російських пропагандистів, а також недолугого копірайту деяких українських медіа, про те, що згадка про росію, як країну агресора і її агресії проти України і Грузії – це мовляв, не далеко не головний і чи не другорядний пункт резолюції.
До речі цей меседж запустив в інфопростір постійний представник рф в ООН супруненко – це одна з його тез перед голосуванням за параграфом рр9 резолюції. Повністю його маніпулятивний спіч можна прочитати за посиланням: http://surl.li/gtnyi
Тож, чому маніпулює супруненко і російські так звані ЗМІ, і брешуть їх білоруські посіпаки?
Тому що дійсно згадки про росію, як країну агресора та її агресії проти України і Грузії немає у жодному з 38 пунктів цієї резолюції (повний текст за посиланням: http://surl.li/gtnzf).
Бо ця згадка є у ОБГРУНТУВАННІ документу! І це на порядки значущіше і важливіше ні ж згадка у самому першому абзаці. Бо в обґрунтуванні прописуються причини, виклики і підстави, які спонукають для створення цього документу та його винесення на загальне голосування Асамблеї ООН. Тобто войовнича «політика» рф, її агресії проти двох країн світу – є однією з підстав для генерації резолюції та голосування у широкому полі всіх представників від країн в Організації об’днаних націй.
Як то кажуть – шах і мат. Ось чому російські «уполномченные лица», як води у рота понабирали. Ось чому вугром звиваються пропагандисти, намагаючись очорнити подію.
Матеріал підготовлено виданням “Вгору” в рамках ініціативи Мережа проектів з протидії дезінформації
