В москві відкрили виставку брехливу виставку «Звичайний нацизм». Як можна здогадатися мета її – показати, що сучасні українські воїни – спадкоємці та послідовники гітлерівських нацистів.
Так як теза про українців-гітлерівців помилкова з самого засновку, розглядати її навіть не будемо. Адже, незаперечним є факт: Нюрнбергським процесом ОУН, УПА, Бандера, Шухевич чи будь-хто інший з українських націоналістів НЕ були засуджені і НЕ визнані воєнними злочинцями чи посіпаками гітлерівців. Тому всі «докази» на виставці часів другої світової війни, на кшталт якихось історій катів НКВС, не мають нічого спільного з правдою.
Та повернімося до сучасного виміру. Центральне місце присвячене Азову, як уособленню всіх страхів росіян. Ми вже в попередніх статтях розвінчувати російські міфи про «вірування та ідеологію» полку Азов, тому не будемо повторювати, детально ознайомитися можете тут.
Показово, що доказом «страшного нацизму» на виставці є звичайна хоругва Азову. Хоругва – почесна ознака підрозділу. За часів Русі це був старовинний бойовий прапор, за часів Запорізької Січі – військовий клейнод, символ влади гетьмана, кошового, полковника чи сотника. Такі хоругви має кожний підрозділ Азову. При Азові була створена хорунжа школа імені Миколи Скіборськрго- волонтерський освітній проєкт з додаткової підготовки офіцерів. Випускники отримували дипломи, а для свого підрозділу – окремі хоругви. Тобто жодного нацистського змісту чи походження хоругви не мають.
Інші «докази» ще більш «вражаючі». Так на нечисленних фото з виставки (всього п’ять) можна побачити шеврони, нашивки Національної Гвардії України (навіть не Азову), погони військовослужбовців та обкладинки посвідчень СБУ. Що мають доводити ці «трофеї» не зрозуміло. Хоч би візитівку Яроша підкинули.
І нарешті найцікавішим є стенд з літературою, що має символізувати ідеологічну підготовку «нацистів». Тут можна помітити тоненькі брошури з історії УПА, національно-визвольних змагань, очерки про Симона Петлюру та Миколу Скіборського, книжку про історію поневолення та геноциду кримськотатарського народу. Тобто знову нічого нацистського.
Та центральне місце займають три книги, які повністю розкривають фейковість цієї виставки. Отже на стенді виставили книгу Василя Шкляра «Чорне сонце». Це художній твір, роман, який розповідає про російсько-українську війну періоду 2014-2015 років «від імені» бійця Азову. Ще раз наголосимо – художній твір, не історична праця, навіть не мемуари. Хоч автор і спілкувався з Азовцями та присвятив книгу саме їм шукати якесь ідеологічне підґрунтя нацизму чи визнавати це підручником нацизму може лише хвора уява росіян.
Друга книга хоч і має стосунок до Гітлера, але не має до України та Азова. Це російський переклад книги «Гітлер-демократ» бельгійського нациста, військового СС Леона Дегреля. Він до кінця життя залишився вірним ідеалам нацизму і у численних своїх творах возвеличував гітлерівський режим. Помер у 1993 році. Викриває фейковість приналежності цієї книги до України те, що вона була видана невідомим видавництвом (самвидавом) у 2020 році саме в Росії! Розповсюджується і зараз відкрито через вконтактє. Можна звісно придумувати версію, що її замовили в Україну в полк Азов, а потім в ході боїв у Маріуполі захопили і передали на виставку, але більш вірогідним є те, що книжку російською мовою про Гітлера, що була нелегально видана але вільно продається в росії таки принесли на виставку компетентні органи з росії, які цілком контролюють і вконтактє і нацистські рухи в країні.
І третьою книгою з виставки, яка викриває фейкарів є підробка книги видавництва Фоліо «Бандера. Шухевич. Мельник. Коновалець. Стецько. Сташинський. Судоплатов. Портрет на тлі епохи», авторства Данила Яневського. Як можна переконатися на фото, на палітурці немає ані повної назви книги, ані емблеми видавництва. Залишили лише портрети і «найстрашніші» прізвища Бандери та Шухевича. Тобто це не сама книга, а лише часткового вкрадений з неї дизайн обкладинки.
Та найбільшим провалом фейкарів є те, що саме Яневський якраз і не вважає Бандеру героєм визвольної боротьби (бо безпосередньої участі не брав), віддаючи перевагу справжнім бойовим командирам на кшталт Шухевича та Коновальця. За це не раз його було критиковано іншими істориками. Книга ж ця описує на основі архівних документів не тільки і не стільки постать чи роль Бандери, а всіх інших провідників та учасників визвольної боротьби, які загинули за Українську Самостійну Соборну Державу.
Звісно ж саме існування Української держави для росіян є неприпустимим, то навіть прочитавши анотацію до книги і побачивши фото головних ворогів радянської влади, організатори виставки вирішили її взяти як свідчення «нацистського задурманювання» українців.
Отже, як бачимо свідчень поширення нацизму в Україні не було й не знайдено досі, попри всі потуги численних «воєнкорів», які регулярно знаходять «штаб Азова» чи «нацистську бібліотеку» в школі на Донеччині. Тому доводиться ліпити такі фейки. Але для російського споживача достатньо слів Азов чи Бандера. Як то кажуть: «що сіре то й вовк».
Зрозуміло, що «нацизм в Україні» був лише примітивним приводом для вторгнення, який просували для населення, що сповідує ідеї побєдобісся. Справжню ж мету озвучив вчора керівник окупаційних військ: захоплення Донбасу та Півдня України для створення коридору до Криму та Придністров‘я. Тобто звичайне середньовічне захоплення земель.
